Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Metodichka_PE_2013_chastina_II.doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
07.02.2016
Размер:
301.57 Кб
Скачать

Теми рефератів

1. Ринкові трансформації економіки України в контексті світового досвіду.

2. Особливості розвитку перехідної економіки.

3. Суспільні фонди споживання: формування, розподіл.

4. Особливості розвитку командно-адміністративної економічної системи.

5. Доходи населення: формування та розподіл в України.

Контрольні завдання

1. Тести

1. Основними типами економічних систем прийнято вважати:

а) чистий ринок, змішана ринкова економіка, адміністративно-командна економіка;

б) товарне виробництво, чистий ринок, змішана ринкова економіка;

в) натуральне господарство, товарне господарство, планова економіка;

г) правильна відводь: а) і в)

2. Що не відноситься о ознак чистого ринку?

а) приватна власність;

б) конкуренція;

в) суспільний інтерес як основний мотив поведінки;

г) обмежена роль держави.

3. Свобода вибору е означає, що:

а) власники матеріальних благ і грошового капіталу можуть використовувати ці ресурси на свій розсуд;

б) працівники можуть займатися будь-яким видом діяльності, на який вони здатні;

в) споживачі вільні в межах своїх грошових доходів купувати товари та послуги в такому наборі, котрий вони вважають прийнятним для задоволення своїх потреб;

г) держава може вибирати серед виробників тих, котрі в змозі найбільш повно задовольнити суспільні потреби.

4. Особливості адміністративно-командної економічної системи є

а) директивне визначення державою основних параметрів діяльності підприємства;

б) планування господарської діяльності і підприємствами;

в) здійснення державного регулювання економіки;

г) правильна відповідь: а), б).

5. Головною ознакою сучасної змішаної ринкової економіки є:

а) наявність натурального виробництва, яке доповнює товарне;

б) поєднання натурального та товарного виробництва;

в) наявність приватного та державного секторів економіки без домінуючого переважання одного з них;

г) поєднання ручного, машинного та автоматизованого елементів у технологічному способі виробництва.

2. Питання для самоперевірки знань

1. У чому полягають сутність і головна мета перехідного періоду від адміністративно-командної до ринкової економіки?

2. Які існують моделі переходу до ринкової економіки? У чому полягає їх сутність та особливості?

3. Поясніть сутність, особливості розвитку перехідної економіки.

4. Охарактеризуйте особливості ринкової трансформації економіки України.

5. Які види доходів населення Ви знаєте, наведіть приклади.

6. Що таке суспільні фонди споживання? Наведіть приклади.

Література: 2, 6, 12, 22, 33, 35, 36.

Тема 16 Суть і структура світового господарства. Форми міжнародних економічних відносин

1. Інтернаціоналізація господарських відносин і торгівлі та її економічні основи.

2. Європейське економічне співтовариство і його місце в світовій економіці.

Методичні вказівки та пошукові завдання

Економічною формою розвитку міжнародного поділу праці та міжнародного усуспільнення виробництва є інтернаціоналізація. Слід розрізняти поняття «інтернаціоналізація виробництва», «інтернаціоналізація капіталу», «інтернаціоналізація господарського життя».

Інтернаціоналізація виробництва - це встановлення безпосередніх стійких виробничих зв’язків між підприємствами різних країн, внаслідок чого виробничий процес в одній країні стає частиною процесу, що відбувається у світовому масштабі. Вона означає не що інше, як поступовий вихід виробництва за межі окремої країни та формування його міжнаціональних форм у рамках світового господарства.

Інтернаціоналізація виробництва - об’єктивний процес, що є наслідком поглиблення міжнародного поділу праці і становить основу розвитку всіх форм міжнародних економічних відносин. Значний вплив на неї справляє інтернаціоналізація капіталу.

Далі звертається увага на особливості інтернаціоналізації капіталу та інтернаціоналізації господарського життя.

Необхідно підкреслити, що в сучасних умовах інтернаціоналізація набуває комплексного характеру, тобто охоплює всі підсистеми світового господарства, поширюється практично на всі галузі виробничої та невиробничої сфер, на всі країни світу. Інтернаціоналізація об’єднує структурні елементи і суб’єкти світового господарства в єдине ціле. Вузькість внутрішніх ринків, нестача ресурсів: сировини, палива, засобів виробництва - компенсується широкою участю країн у світогосподарських процесах на основі розширення і поглиблення інтернаціоналізації виробництва й обігу. Саме тому вона є одним із системо утворюючих факторів світового господарства. З поглибленням процесу інтернаціоналізації виробництва посилюється єдність світового господарства, зростає його органічна цілісність.

Інтернаціоналізація виробництва сприяє зростанню ефективності виробництва в окремих країнах, прискореному розвитку науки і техніки, підвищенню життєвого рівня населення. Інтернаціоналізація господарського життя посилює взаємозалежності національних відтворювальних процесів на світовому ринку.

Інтернаціоналізація господарського життя породжує тенденцію до вирівнювання умов виробництва в різних країнах, рівня витрат виробництва, продуктивності праці, норми прибутку тощо.

Далі звертається увага на особливості нового сучасного етапу інтернаціоналізації, породженої науково-технічною революцією.

Першою і найбільш розвиненою формою економічної інтеграції є Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС). Воно формувалось поступово. У перші роки після Другої світової війни функціонував митний, а потім і економічний союз Бельгії, Нідерландів і Люксембургу (Бенілюкс). У 1951 р. було створено Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС). Зрештою, 25 березня 1957 р. у Римі шість країн Західної Європи - Бельгія, Люксембург, Італія, Нідерланди, Франція і ФРН - уклали договір про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС). Його нерідко називали «Спільним ринком».

Європейський союз має такі наднаціональні органи управління: Рада Міністрів, Єврорада, Єврокомісія, Європейський Суд. Вибори депутатів у Європарламент здійснюються прямим таємним голосуванням у країнах-членах. Кількість депутатів від країн пропорційна до кількості їх населення. У жовтні 2004 р. в Римі глави держав і урядів 25 країн-членів ЄС підписали договір, що встановлює Конституцію для Європи. Цим договором гарантується, що установи Євросоюзу поважатимуть фундаментальні права кожного жителя країн-членів цього об’єднання. Наведіть приклади діяльності Євросоюзу в сучасних умовах, шляхи співробітництва України з ЄЕС.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]