Методичні вказівки та пошукові завдання

Вивчення першого питання починається з усвідомлення того, що усі досоціалістичні економічні системи спочатку виникали в процесі еволюційного розвитку, і лише потім наука вдавалась до спроб теоретично осмислити їх.

Відмінністю соціалізму є те, що він спочатку виник як теорія (рис. 15.1), і лише згодом була зроблена спроба реалізувати цю теорію на практиці шляхом революційних перетворень.

Рис. 15.1. Теоретичні концепції (моделі) соціалізму

Теоретичною основою реалізованої моделі соціалізму вважається марксистська економічна концепція. Її головні засади такі:

- капіталізм неспроможний вирішити внутрішньо притаманні йому суперечності й мусить поступитись місцем наступній економічній формації - комуністичній, яка є антиподом капіталістичної форми суспільного устрою;

- комунізм передбачає дві фази суспільного розвитку: І - соціалізм; II - комунізм.

Соціалізм - перехідна форма від капіталізму до комунізму, оскільки, на відміну від попередніх економічних систем, які мали єдину економічну основу - приватну власність, елементи комунізму не можуть зародитися у надрах капіталізму (через відмінність економічної основи).

Необхідно звернути увагу на те, що рисами командно-адміністративного соціалізму є:

- тотальне панування державної власності (навіть колгоспно-кооперативна власність, проголошена конституцією, втратила риси кооперативної і була одержавлена);

- централізоване регулювання всіх зв’язків державою (директивне централізоване планування від досягнутого);

- спотворені ринкові відносини (ціни, відсоток за кредит, ренту тощо встановлювала держава);

- прямий розподіл ресурсів;

- державне тотальне управління за принципом жорсткої ієрархії; вершину ієрархічної піраміди займає партійна бюрократія;

- розподіл за волею держави, яка об'єктивно не може визначити частку індивіда у суспільному результаті економічної діяльності (хоч зарплата видається за форму розподілу відповідно до кількості та якості праці).

Як наслідок, у процесі революційних змін відбулося тотальне одержавлення економіки, політики, ідеології та інших форм суспільного буття.

Далі розглядаються причини кризи командно-адміністративної системи.

Вивчаючи третє питання, необхідно з’ясувати, що у процесі еволюції будь-яка економічна система проходить декілька стадій: зародження і становлення; зрілість і розвиток на власній основі; регрес і вмирання.

Регрес старої економічної системи супроводжується становленням нової. Взаємодія зазначених процесів становлення і регресу утворює перехідні (трансформаційні) економічні процеси. Вони не є процесами виключно становлення або регресу, а являють собою синергетичний результат їх взаємодії, а також мають власну сутність, зміст і основи руху.

Перехідна економіка – це не стаціонарна економіка, що якісно змінюється, в якій процеси відмирання старих і становлення принципово нових відносин домінують над процесами їх функціонування. Це економіка суспільства, що здійснює перехід з однієї історичної епохи в іншу, від попереднього ступеня свого руху до наступного. Отже, перехідна економіка – це економіка, яка якісно трансформується.

Середовище її існування визначають головні сфери (складові) людської життєдіяльності – економічна, політична, соціальна, духовна, природно-екологічна, які суттєво впливають на її зміст, характер, напрямки руху.

Далі необхідно з’ясувати особливості розвитку цих сфер становлення економічної системи в Україні.

Вивчення четвертого питання починається з пояснення того, що в умовах сучасної ринкової економіки існують різноманітні види доходів споживчого призначення, що зв’язані між собою в систему.

Перший вид доходу залежить від трудової та підприємницької діяльності: заробітна плата тих, хто працює за наймом, особисті доходи працівників від реалізації продукції колективних підприємств, доходи від індивідуальної діяльності, доходи від підсобного господарства, доходи від колективної діяльності, доходи підприємців.

Другий вид доходів безпосередньо не пов’язаний з участю і оцінкою результатів праці - це суспільні та благодійні фонди споживання. Кошти з цих фондів можуть надходити населенню у вигляді грошових виплат через бюджет, а також через соціальні фонди підприємств і організацій як безплатні послуги, натуральні видачі, благодійна допомога, різноманітні пільги.

Існування такої форми розподілу доходів, як показала практика багатьох країн світу, є необхідністю, важливою потребою суспільства. Сучасне виробництво передбачає певний рівень загальної освіти і професійної підготовки працівника. Держава бере на себе частину витрат на дошкільне виховання, здобуття загальної середньої та вищої освіти. Крім того, члени суспільства повинні одержувати медичну допомогу, користуватися послугами культурно-освітніх закладів. Наявність дітей вимагає від батьків додаткових видатків. Під час тимчасового захворювання працівник втрачає право на заробітну плату, але він повинен мати кошти для свого існування та утримання непрацездатних членів сім’ї. Людина досягає похилого віку, і вже не може повноцінно використовувати свою робочу силу. Вона заслуговує відпочинку і одержання коштів для свого існування.

Це зумовлює необхідність існування особливої форми розподілу життєвих засобів. Вона об’єктивно існує у вигляді соціальних фондів держави. Необхідно вивчити особливості існування соціальних фондів в Україні.