Тема 5. Інформаційна революція: її причини та наслідки

5.1. Інформаційні революції та їх значення для розвитку цивілізації

5.2. Перша інформаційна революція

5.3. Друга інформаційна революція

5.4. Третя інформаційна революція

5.5. Четверта інформаційна революція

1. Інформаційні революції та їх значення для розвитку цивілізації

Інформатизація – це організаційний соціально-економічний і науково-технічний процес утворення оптимальних умов для задоволення інформаційних потреб і реалізації прав громадян на основі формування та використання інформаційних ресурсів.

Основними ознаками інформатизації є переорієнтація економіки на експлуатацію інформаційних ресурсів, залучення професіоналів до процесу автоформалізації знань, масове тиражування професійних знань.

Cьогодні виокремлюються два основні теоретико-методологічні підходи до інформатизації суспільства: технократичний (інформаційні техногології вважаються засобом повишення продуктивності праці, а їх використання обмежується сферами виробництва й управління) і гуманітарний (інформаційні технології розглядаються як важлива складова людського життя, мають значення не тільки для виробництва, а для соціального буття в цілому).

Формування сучасного інформаційного суспільства стало результатом кількох інформаційних революцій, які відбулись в історії розвитку людської цивілізації, і які не лише кардинально змінювали способи обробки інформації, але й спосіб виробництва, стиль життя, системи цінностей:

• перша інформаційна революція зумовлена появою писемності, уможливила передачу інформації, знань від покоління до покоління через її фіксацію в знаках та зруйнувала монополію вузького кола людей на знання;

• друга інформаційна революція була викликана винаходом та поширенням книгодрукування в XV ст. і розширила доступ до інформації широким верствам населення завдяки тиражування знань;

• третя інформаційна революція (кінець ХІХ ст.) пов’язана з винаходом електроенергії, завдяки якому з’явився телеграф, телефон, радіо, що дозволяло оперативно, у великих обсягах передавати і накопичувати інформацію, передавати звукові та візуальні образи на великі віддалі. Останнє створило передумови ефекту «стискання простору»;

• четверта інформаційна революція (70-ті роки ХХ ст.) зумовлена винаходом мікропроцесорної технології і персонального комп’ютера. Вона характеризується переходом від механічних, електричних засобів перетворення інформації до електронних та створення програмного забезпечення цього процесу. «Вінцем» цієї революції є поява всесвітньої мережі Інтернет, що уможливило інформаційний обмін в глобальних масштабах.

5.2.Перша інформаційна революція

Виникненню писемності передували засоби, які слугували запам’ятовуванню усних повідомлень. До таких відносять предметне, вузликове та піктографічне письмо. У предметному письмі засобами передачі змісту слугували різні предмети (наприклад, «вампум» – засіб запам’ятовування та передачі повідомлень індійських племен Північної Америки. Зміст повідомлення виражався кольором, кількістю та взаєморозташуванням раковин).

У вузликовому письмі засобами передачі змісту слугували мотузки із зав’язаними на них вузликами (наприклад, «кіпу» – вузликове письмо древніх перуанців, яке представляло собою мотузку, до якої був прив’язаний ряд різнокольорових шнурків з вузликами. Форма та кількість вузлів позначали числа, вузли різного кольору та по-різному розташовані мали різні умовні значення). Вузликове письмо набуло особливого поширення у скотарських племенах для обліку поголів’я стад.

У піктографічному (малюнковому) письмі повідомлення передавалось за допомогою малюнків (часто таких, які викликають зорові асоціації), які означають окремі предмети, дії, процеси тощо.

Писемність в її сучасному розумінні виникла в кінці IV – на початку III-го тисячоліття до н.е. в Єгипті та Месопотамії.

У підсумку, виокремлюються два основні типи письма – ієрогліфічне та фонетичне. В ієрогліфічному письмі окремий знак означає слово чи словосполучення. У фонетичному письмі кожен символ означає окремий звук.

Ідея щодо збору й організації письмових записів зароджується у шумерській культурі 5.000 р. назад. Із Ближнього Сходу поняття колекції документів потрапляє до греко-римського світу. Римські імператори почали збір матеріалів у IV ст. до н.е. Велика бібліотека Александрії відома як найбільше зібрання папірусів. У Богдаді у 830 р. засновано Бейт Аль-Хікм («Дом мудрості») – суспільна бібліотека з великим зібранням матеріалів із широкого кола питань. Запізнілий, але прискорений розвиток європейських бібліотек XVI ст. був простимульований винахідом друку.