lebedeva_n_i_kartografichni_metodi_v_ekologii_navchalnometod

Картографічні способи зображення

Кілометрова сітка

Кольоровий тон

Компас

Координати

Координати

географічні

Координати плоскі прямокутні

Крутизна (крутість)

схилу

Курвіметр

Легенда карти

динаміки. Суть КМД полягає у включенні в процес дослідження дійсності проміжної ланки – географічної карти як моделі досліджуваного явища.

−основні системи картографічних умовних знаків, розроблених із врахуванням суті й характеру розміщення об’єкта або явища, що картографується. Серед них виділяють спосіб значків, спосіб лінійних знаків, спосіб ізоліній, спосіб якісного фону, спосіб кількісного фону, спосіб локалізованих діаграм, спосіб ареалів, точковий спосіб, спосіб знаків руху, картограму й картодіаграму.

−координатна сітка на топографічних картах, утворена лініями, паралельними до осей координат. Вертикальні лінії проведені паралельно до осьового меридіана зони Гауса, а горизонтальні – паралельно до екватора.

−засіб зображення для передачі якісних характеристик картографованих об’єктів різними кольорами.

−прилад для визначення сторін горизонту та вимірювання на місцевості магнітних азимутів.

−числа, якими визначають положення точки на прямій або кривій лінії, на площині або на поверхні, в просторі тощо.

−кутові величини, які визначають положення точок на земній поверхні відносно екватора (широта) і нульового (Гринвіцького) меридіана (довгота).

−координати x та y в системи координат, яка складається із двох взаємно перпендикулярних прямих: осі абсцис X (зображує середній меридіан координатної зони) та осі ординат Y (зображує екватор), які ділять площину на чотири чверті.

−кут, утворений напрямом схилу з горизонтальною площиною в даній точці. На топографічних картах визначається за графіком (шкалою) закладин.

−прилад для вимірювання довжин кривих (звивистих) ліній на картах і планах (річок, берегової лінії озер, морів тощо).

−зведення використаних на карті умовних позначень із необхідними до них поясненнями. За допомогою

Лощина

Магнітне схилення (δ)

Масштаб топографічної карти (плану)

Масштаб числовий

Масштаб іменований

Масштаб лінійний

Масштаб поперечний

Математико-

картографічне моделювання (МКМ)

легенди читають карту, розкривають її зміст, значення і співвідношення окремих елементів, їх графічної форми.

−витягнуте поглиблення, що знижується в одному напрямі.

−кут між магнітним та географічним меридіанами в даній точці земної поверхні. Якщо магнітний меридіан відхиляється від істинного меридіана на схід, то δ називають східним (позитивним +δ), на захід – західним (негативним, -δ).

−відношення довжини лінії на карті (плані) до довжини горизонтальної проекції відповідної лінії на місцевості.

−дріб із одиницею у чисельнику і числом, яке показує, у скільки разів горизонтальні відстані на місцевості більші від відповідних ліній на карті (плані), у знаменнику.

−пояснення, яке показує співвідношення довжин ліній

на карті і на місцевості (при масштабі 1:100 000 1 см на карті відповідає 1 км на місцевості, або

в 1 см 1 км).

−відрізок прямої (графік), розділений на рівні частини (в см), з написами, які означають відповідні відрізки на місцевості; служить для переведення довжин, виміряних на карті, у відповідні відстані на місцевості. Лінійна міра основної поділки називається основою лінійного масштабу, а відстань на місцевості, яка їй відповідає, – величиною лінійного масштабу. Мала поділка лівої основи називається його найменшою поділкою, а відстань на місцевості, яка їй відповідає, – точністю лінійного масштабу.

−графік для точного вимірювання й відкладання відстаней на карті. Його гравіюють на металічних пластинах чи лінійках. Поперечний масштаб із основою 2 см, на якому підписані цифри означають десяті та соті частини основи, називається

нормальним поперечним масштабом.

−вид картографічного моделювання, який базується на сумісному використанні математичних і картографічних моделей. При МКМ математичні

Меридіан

астрономічний (істинний)

Меридіан Гринвіцький (початковий, нульовий)

Меридіан геодезичний

Меридіан географічний (земний)

Меридіан осьовий

Місцеві предмети

Місцевість

моделі створюють на основі карти чи серії карт, коректують за картами і в результаті знову перетворюють в картографічну форму. МКМ застосовується для вивчення структури, зв’язків та динаміки складних географічних систем, прогнозу їх розміщення й розвитку. При МКМ широко використовуються методи матаналізу, теорії ймовірності та математичної статистики, кібернетики.

−лінії на земній поверхні, всі точки якої мають однакову астрономічну довготу. Площиною астрономічного (істинного) меридіана точки земної поверхні вважається площина, яка проходить через напрям прямовисної лінії в цій точці та паралельна до осі обертання Землі.

−астрономічний меридіан, який проходить через Гринвіцьку обсерваторію (поблизу Лондона в Великобританії). В міжнародній системі географічних координат прийнятий за початковий (нульовий); від нього ведеться відлік довгот від 0° до 360° в напрямі із заходу на схід чи в обидва боки від 0° до 180° з припискою відповідно слова «східна», чи знака «плюс» (+) і «західна», чи знака «мінус» (-).

−лінія на земній поверхні, всі точки якої мають однакову геодезичну довготу.

−загальне найменування астрономічного та геодезичного меридіанів.

−меридіан, який зображається на площині прямою лінією і є віссю симетрії картографічної сітки

−всі розташовані на земній поверхні об’єкти як природного (ліси, річки, болота і т.д., крім елементів рельєфу), так і штучного (населені пункти, окремі будівлі, дороги, канали, сади тощо) походження. Зображаються на топографічних картах відповідними умовними знаками.

−частина (ділянка, район) земної поверхні зі всіма її елементами. До основних елементів місцевості, які відображаються на топографічній карті, відносяться рельєф, гідрографія, рослинний ґрунтовий покрив, населені пункти, дорожня мережа.

Номенклатура карти

Палетки

Паралель географічна (земна)

Паралель геодезична

Планіметр

Профіль місцевості Рамка карти

Рельєф Розграфлення карт

Рози

Рози-діаграми

−система позначень для встановлення «адреса» листа, яка залежить від масштабу карти та географічного положення зображеної території.

−графічні побудови у вигляді сітки квадратів, паралельних рівновіддалених лінії та інших, виконаних на якій-небудь прозорій основі. Використовуються для вимірювання площ криволінійних контурів.

−лінія перетину поверхні земного еліпсоїда площиною, паралельною площині екватора; всі точки, які лежать на одній паралелі, мають однакову географічну широту.

−будь-яка плоска крива на поверхні референцеліпсоїда, точки якої рівновіддалені від екватора.

−картографічний механічний прилад для вимірювання площ плоских географічних об’єктів.

−вертикальний розріз рельєфу місцевості.

−лінія або система ліній, що облямовують картографічне зображення. Внутрішня рамка обмежує картографічне зображення; градусна (на топокартах – мінутна) служить для визначення географічних координат точок чи нанесення їх на карту за географічними координатами; зовнішня облямовує саму карту і відділяє її від елементів оснащення і елементів додаткової характеристики.

−сукупність усіх нерівностей земної поверхні.

−система поділу багатоаркушевої карти на аркуші, в результаті якого визначається положення рамок аркушів, їх розміри та число.

−графічне зображення повторюваності напрямів в даному пункті за певний період, наприклад напрямів і сили вітрів за рік, місяць, сезон, напрямів і швидкості течій тощо. Для побудови роз від центра діаграми у вибраному масштабі по 8 або 16 румбах відкладають вектори, величини яких пропорційні повторюваності і силі даного явища. Кінці відрізків можуть бути з’єднані прямими лініями.

−графічне зображення розподілу орієнтування лінійних елементів за азимутами.

74

Спосіб

картографування

Спосіб кількісного фону

Спосіб лінійних знаків

Спосіб точковий

Спосіб якісного фону

Трансверсалі

Транспортир

Улоговина

−сукупність засобів зображення, що дає можливість відобразити на карті розміщення та передати якісні й кількісні характеристики об’єктів, явищ і процесів, що картографуються.

−картографічний спосіб для поділу (районування) території за певним кількісним показником (чи показниками). При цьому на карті виділяються відносно однорідні ділянки відповідно до шкали (встановленої для картографованого показника), які зафарбовуються чи заштриховуються.

−картографічний спосіб зображення ліній в їх геометричному розумінні (вододільних ліній, границь, ЛЕП), об’єктів лінійної протяжності, ширина яких не виражається в масштабі карти.

−картографічний спосіб зображення масових розосереджених явищ (населення, посівні площі, поголів’я худоби) через точку однакового (чи різного) розміру, розташовану на карті там, де відповідне явище фактично розміщене. В результаті на карту наносять певну кількість точок одного розміру й значення, щільність яких дає наочну картину розміщення явища, а число дозволяє визначити його розміри (кількість об’єктів). Колір точок дозволяє розрізнити якісні особливості явища чи його динаміку.

−картографічний спосіб зображення для поділу території на групи однорідних в якісному відношенні ділянок, виділених за тими чи іншими природними, соціально-економічними чи політикоадміністративними ознаками; індивідуального районування території. Спосіб використовують для характеристики явищ, які мають на земній поверхні суцільне (ґрунти, ландшафти), значне (ліси) чи масове (населення) поширення. Засоби оформлення

– кольорове фарбування чи штрихування виділених ділянок.

−похилі лінії на лівій основі поперечного масштабу; служать для точного вимірювання ліній та їх відкладання на карті.

−креслярський інструмент для побудови і вимірювання кутів на креслениках, картах та планах.

−замкнута, чашоподібна западина.

76

Умовні знаки (топографічні, картографічні)

Урочище

Ухил схилу

Хребет

Широта географічна

Шкала (графік)

закладин

−позначення, застосовані на картах для зображення різних об’єктів, їх якісних та кількісних характеристик.

−невелика ділянка земної поверхні, яка різко відрізняється за своїми природними ознаками від оточуючої її місцевості, наприклад, ліс або болото серед поля, луг серед лісу.

−відношення величини перевищення місцевості до тієї горизонтальної відстані, на якому воно спостерігається. Ухил виражається зазвичай десятковим дробом в тисячних частках (або у відсотках).

−витягнута в одному напрям височина

−кут між прямовисною лінією в даній точці земної поверхні та площиною екватора. Широти відлічуються по дузі меридіана в обидва боки від екватору, починаючи з 0° до 90°. У північній півкулі широти вважаються північними, а в південній – південними. Всі точки, які знаходяться на одній географічній паралелі, мають однакову широту.

−графік, який дає можливість за зміряною на топографічній карті закладиною визначити крутизну схилу чи кут нахилу лінії на схилі за вибраним напрямом.

77