Правопис голосних і приголосних (уроки для учнів, 6 клас)

1. Голосні.

1. Ненаголошені голосні.

• Правопис ненаголошених е та и:

1. У складах із ненаголошеними е та и пишеться та сама літера, що й під наголосом (у словах із постійним наголосом невиразний звук рекомендується перевіряти за словником: левада, кишеня, минулий ( див. розділ “Словник”.).)

Приклади: вел`икий, велич`езний, бо в`елич; держ`у, бо од`ержати;

клекот`іти, бо кл`екіт; нес`у, бо прин`есений; шепот`іти, бо ш`епіт;

крив`е, бо кр`иво; трим`ати, бо отр`имувати; шир`окий, бо ш`ироко.

2. Е завжди пишеться:

А) У групі –ере- (повноголосся), а також у групі –еле-:

Берег, дерево, серед, зелень, пелена, селезень, шелест.

Б) У суфіксах –еня-, -ен-, -енк-, -еньк-, -ер(о), -есеньк-, -ечк-, -тель:

Козеня, доручений, Юхименко, рученька, семеро, малесенький, книжечка, вихователь.

В) Коли е при зміні слова випадає: березень, бо березня, вітер, бо вітру, мітел, бо мітла, справедливий, бо правда, хлопець, бо хлопця.

3. И пишеться:

А) в ряді слів у групах –ри-, -ли- між приголосними у відкритих складах: бриніти, гриміти, дрижати, кривавий, криниця, тривати, тривога, глитати.

Б) Інколи ненаголошений и в групах –ри-, -ли- перевіряється наголосом : криш`ити (кр`ихта, кр`ишка), трим`ати (стр`имувати), блищ`ати (бл`искавка).

Відповідно до вимови в ряді слів не під наголосом пишеться –рі-,

-лі-: дрім`ати, дрімл`ивий, дрім`ота, тріщ`ати, зліт`ати.

• Правопис ненаголошеного о:

1. У складах із ненаголошеним о пишеться та сама літера (буква) о, що й під наголосом: бо`їться, бо б`оязко; гол`убка, бо г`олуб; дощ`у, бо дощ; робіть, бо р`обить; роз`умний, бо р`озум.

О пишеться й у таких словах, де сумнівний із правописного погляду звук наголосом не перевіряється: лопух, сокира, союз (див. розділ “Словник”).

2. У деяких словах на місці о перед постійно наголошеним а (я) маємо у вимові й на письмі а: багатий, багато, багатство, багаття, гарячий, гарячка (але горіти), гаразд, кажан, калач, хазяїн, а також у деяких похідних з іншим наголосом: багатир (багач), гаряче.

Але : гончар, корявий, лопата, поганий, ропа, солдат, товар, а також богатир (велетень, герой), монастир.

2.Чергування голосних.

• Чергування е – і, о – і:

1. У сучасній українській мові звуки о, е (у відкритих складах) часто чергуються з і (в закритих складах)

Приклади:

При словозміні: водопій – водопою, дохід – доходу, кінь – коня, камінь – каменя, лід – льоду, мій – мого, сім – семи, устрій – устрою, ніч – ночі – ніччю, певність – певності – певністю, радість – радості – радістю, осінь – осені – осінню, у великому – у великім, гір – гора, ніг – нога, осіб – особа, слів – слово, сіл – село, батьків – батькового, батькова, братів – братового, братова, ковалів – ковалевого, ковалева, Петров – Петрового, Петрова, шевців – шевцевого, шевцева; Канів – Канева, Київ – Києва, Фастів – Фастова, Харків – Харкова, Чернігів – Чернігова; вівса – овес, вівця – овець, вісь – осі; бійся – боюся, стій – стояти; ніс, нісши – несу (несла, нести)…

При словотворенні: будівник (будова), вільний (воля), кілля (кола), підніжжя (нога), подвір’я (двора), робітник (робота),зілля (зелений), сільський (село) …

• О, е, що не переходять в і:

1. О, е не переходять в і в закритому складі в таких випадках:

А) коли ці звуки вставні або випадні: вікно – вікон, земля – земель, казка – казок, сотня – сотень, витер – витру, вітер – вітру, вогонь – вогню, день – дня, роздер – роздірати, смуток – смутку,сон – сну, травень – травня.

Але: лоб – лоба, мох – моху, рот – рота, лев – лева.

Б) у групах –ор-, -ер-, -ов- між приголосними:

Торг – торгу, смерть – смерті, вовк – вовка, шовк – шовку (виняток: погірдник – погорда)

В) у групах із повноголоссям –оро-, -оло-, -ере-, а також –еле-:

Город, мороз, подорож, порох, сторож, волос, солод, берег, перед, шелест.

Але: моріг, оборіг, пооріг, сморід.

• Чергування е – о після ж, ч, ш, щ, дж, й.

1.Після ж, ч, ш, щ, дж, й перед м’яким приголосним, а також перед складами з е та и (яке походить від давньоруського и) пишеться е:

вечеря, вишень, джерело, женити, ніженька, пшениця, стаєнь, увечері, учень, чернетка, четвертий, шестиденка, щеміти, щетина.

Після ж, ч, ш, щ, дж, й перед твердим приголосним, а також перед складами з а, о, у та и (яке походить від давньоруського ы) пишеться о:

Бджола, будинок, вечори (вечеря), жонатий (женити), іграшок, копійок, пшоно (пшениця), чоловік, чомусь, чорний (чернетка),чотири (четвертий), шостий (шести), щока.

2. О виступає замість сподіваного е після шиплячих та й перед м’яким приголосним:

А) в іменниках жіночого роду ІІІ відміни в суфіксі –ост(і):

Безкрайості, меншості, пекучості, свіжості …

Б) у давальному й місцевому відмінках однини деяких іменників: бджолі, на бджолі, на в`ечорі, пшон`і, у пшон`і, щоц`і, на щоц`і.

В) у закінченнях родового та орудного відмінків прикметників і займенників та числівників прикметникового типу жіночого роду: безкр`айої, безкр`айою, гар`ячої, гар`ячою, н`ашої,н`ашою, п`ершої, п`ершою та ін.

Г) у похідних утвореннях типу вечоріти, вечоріє, чорніє, чорніти, чорниці, чорнити, чорнити…

• Чергування о – а у дієслівних коренях;

1. Це чергування відбувається в коренях низки дієслів, змінюючи їх значення. Дієслова з о звичайно позначають тривалу, нерозчленовану дію або одноразову, закінчену, дієслова з а – повторювану, багаторазову дію: гон`ити – ган`яти, кот`ити – кач`ати, кр`оїти – кр`аяти, лом`ити – лам`ати, могт`и, змогт`и, допомогт`и – допомаг`ати, ск`очити – скак`ати, схоп`ити – хап`ати, сто`яти – ст`ати.

Однак більшість дієслів має кореневий о , що не чергується з а : вимовити – вимовляти, виростити – вирощувати, простити – прощати, виношувати, відгороджувати, договорювати…

2. Е та і в дієслівах: е виступає в префіксах дієслів доконаного виду, і – в дієсловах недоконаного виду: вигребти – вигрібати, викоренити – викорінювати, випекти – випікати, замести – замітати, зберегти – зберігати, летіти – літати, наректи – нарікати, спостерегати – спостерігати, причепити – чіпляти й чіпати.

Е чергується з і також у дієсловах із суфіксом –ува- (-юва-), коли наголос падає на кореневий і, та в похідних від цих дієслів іменниках на –ння: брехати – набріхувати, викоренити – викорінювати, завертіти – завірчувати, тесати – затісувати, чекати – очікування; так само виполоскати – виполіскувати (де о чергується з і ). Але: вивершувати, завершувати, перевершувати, потребувати, прищеплювати.

Випадний е чергується з и перед л, р: беру – брати – вибирати, вистелю – вислати – вистилати, завмер – замри – завмирати, запер – запри – запирати, стер – зітри – стирати та ін.

Таблиця-додаток№1

№	Голосні	Спосіб перевірки ненаголошених голосних	Приклади
1.	[еи] [ие] [оу]	Зміни слова так, щоб ненаголошений звук став наголошеним, бо під наголосом наголосом звук завжди чується ясно	пеньóк (бо пéнь) голýбка (бо гóлуб)
2.	[еи]	Зміни слова так, щоб неясний звук випав	вíтер (бо вíтру)
3.	[еи]	Шукай, чи є у слові буквосполучення -ере-, -еле-	лелéка мерéжка, але перúна, мéливо, пéчиво, плéтиво
4.	[ие]	Шукай у слові буквосполучення –ри-, -ли- (у відкритому складі)	Блищáти Тривóга Кéлих Кришталéвий Бринíти, Але Брéнькіт хребéт
5.	[еи] [ие] [оу]	Користуйся орфографічним словником. Правопис таких слів запам’ятовуй	Сметана, цибуля, козуля, левада, інтелігент, інтелектуал, пиріг, візерунок
6.	[еи] [ие] в особових закінченнях дієслів	Постав дієслово у 3 особі множини (вони), визнач дієвідміну: (І дієвідміна – закінчення –уть-, -ють-, ІІ дієвідміна - -ать-, -ять-. У дієсловах І дієвідміни в особових закінченнях пишемо е, ІІ дієвідміни – и.	Хочеш (бо хочуть), сидимо (бо сидять)

№	Голосні	Позиція, коли відбувається чергування	Приклади	Винятки
1.	[о] – [а] [е] – [ і] [е] – [и]	У коренях дієслів перед наголощеними суфіксами –а-, -ува-	Допомогти – допомагати, пекти – випікати, терти - витирати	А) вимовити – вимовляти, топити – потопати, просити – прощати; Б) гаразд, качан, гарячий, кажан, хазяїн, халява, багато, багач; В) борсук, богатир (велетень), комиш, коровай, кропива, крохмаль, отаман, слов’яни, солдат
2.	[о], [е] – [і ]	[о], [е] у відкритих складах, [і ] – у закритих складах	Шко-ла – шкіль- ний, коле-со – ко-ліс, Ки-їв – Ки-є-ва	А) ві-кон – вікно, сон – сну; Б) бу-дов; В) торгу, вовка; Г) город, берег, але моріг, поріг, оборіг, сморід; Ґ) значень, положень; Д) вагон (іншом. сл.)
3.	[и], [і ] після ж, ч, ш, щ, г, к, х	А) у коренях слів [і ] – [о], [е] б) и не чергується з іншими звуками	Шість – шости – шостий; гість – гості, хижий, жито, щирий
4.	[е] – [о] після ж, ч, ш	А) у коренях деяких слів Б) у більшості коренів – тільки [е] або [о]	Вечеря –звечора, четвертий – чотири	Честь, чемний, чебрець, чернець, шепіт, шевелюра, шедевр, шершень, жертва, жест, жетон; Жовтий, жоден, чоло, човен, чохол, шовк, шорсткий, шофер.

Орфограми:

1. Букви о – а, е – і, е – и в коренях дієслів.

2. Букви о – і, е – і, є – ї в коренях слів.

3. Букви и – і ,ж, ч, ш, щ.

№	Пиши	За якої умови	Приклади
1.	У, у	А) на початку речення перед наступним приголосним; Б) між двома приголосними; В) перед наступним “в” або “ф” (св, тв, хв), навіть коли попереднє слово закінчується голосним	У лісі, лісі темному. Учорашній день; Наш учитель; сказав усе; був у місті. Зайшов у фойє. У шапці гріх у хаті сидіти. Не спитавши броду, не сунься у воду.
2.	В, в	А) між голосними; Б) на початку речення перед голосним; В) після голосних перед більшістю приголосних (крім “в”,”ф”,”св”,”хв”, ”тв”)	Зустрілися в Одесі. В озері, в ямі; Сиділи в кімнаті.
3.	І, і	А) на початку речення (постійно); Б) після приголосних або паузи перед словами з будь-яким початковим звуком; В) при зіставленні понять.	І смеркає, і світає... Дуже я потрібна всім – і дорослим, і малим (Г.Бойко). З давніх-давен люди поділялися на панів і рабів, багатих і бідних.

Орфограма: чергування у – в, і – й .