3. Відомості про господарства, де проводилася практика

Учбово-дослідне господарство “Комуніст” ХНАУ ім. В.В. Докучаєва Харківського району Харківської області було утворено на базі радгоспу-тресту овочівницьких господарств.

Його територія розташована в східній частині Харківського району на відстані 24 км від центру міста Харкова.

Землекористування господарства витягнуто з заходу на схід на 15 км і з півдня на північ від 1,5 до 4,0 км. Центральна садиба розташована приблизно в центрі землекористування; поряд з садибою розташована залізнична станція “Рогань”, а в 5 км від садиби проходить автотроса Харків-Ростов. таким чином, розташування землекористування визначає добрий та стійкий зв'язок з обласним центром, що дозволяє забезпечити реалізацію малотранспортабельної сільськогосподарської продукції.

4. Коротка історія дослідження грунтів, в тому числі і в учгоспі “Комуніст”

Складання перших ґрунтових карт в Росії, як свідчить І.А.Крупеніков, розпочалося в період кадастрових робіт в першій половині минулого сторіччя, в результаті чого в 1851 р. було складено першу ґрунтову карту Європейської Росії. Її масштаб дорівнював 200 верст в дюймі, або 1:8 400 000. В легенді цієї карти було показано: 1. Чорнозем. 2. Глина усіх кольорів. 3. Пісок. 4. Суглинок і супісок. 5. Мул. 6. Солончаки. 7. Тундри та болота. 8. Кам'янисті розсипи. Особливу роль у розвитку картографії зіграв В.В.Докучаєв. Саме він розробив польові методи профільного обстеження грунтів, які в наш час широко використовуються при картографуванні грунтового покриву. В.В.Докучаєв заклав наукові основи не тільки картографування і географії грунтів, але й підготував разом з М.М.Сибірцевим першу наукову класифікацію грунтів.

В.В.Докучаєв обстежив грунти на величезній території колишньої Російської імперії, до складу якої входила тоді і Україна. Він встановив і вперше описав більшість відомих в наш час типів грунтів . Винятково великою є заслуга В.В.Докучаєва в земельно-оціночних роботах, які мали комплексний характер і супроводжувалися складанням повітових і губернських грунтових карт. Ним була розроблена оригінальна методика земельно-оціночних досліджень і вперше проведено бонітування грунтів, тобто оцінка її родючості в балах.

У 1901 р. В.В.Докучаєв в співавторстві з М.М.Сибірцевим, А.Р.Ферхміним і Т.І.Танфільєвим склали обзорну ґрунтову карту Європейської частини Російської імперії (М. 1:520 000).

У 1908 р. вже після смерті В.В.Докучаєва докучаєвські методи обстеження грунтів були застосовані при зйомці території Азіатської Росії з метою визначення придатності земель для переселення туди селян. Ці роботи були організовані переселенським управлінням в період столипінської земельної реформи. Керував цими роботами К.А.Глинка, який завідував в той час кафедрою ґрунтознавства, заснованою В.В.Докучаєвим, про що пише в своїй лекції проф. А.М.Грінченко. Експедиціями Переселенського управління була обстежена територія в 3 млн. км²на сході Російської імперії і складені дрібномасштабні карти (М>1:300 000).

У радянський період в результаті націоналізації землі вона стала державною власністю, що стимулювало державні програми дослідження грунтів в цілях підвищення їх родючості. Чисельні грунтово-картографічні дослідження земель Радянського Союзу проводились з метою розробки грандіозних проектів зрошення та осушення земель, закладки лісосмуг, освоєння цілинних та перелогових земель. На основі крупномасштабних ґрунтових планів колгоспів та радгоспів складалися обласні, республіканські, союзні грунтові карти. В 50-ті роки при складанні ґрунтових карт почали застосовувати аерофотометоди, а в 60-70-ті роки і космічну зйомку. Велику увагу приділяли дослідженням по бонітуванню грунтів та якісній оцінці земель. Задачами ґрунтознавства на сучасному етапі являються подальші уточнення земельних ресурсів нашої держави, їх кількісно-якісний облік, захист грунтів від ерозії, засолення і заболочення, розробка перспективних моделей підвищення родючості грунтів та їх окультурювання.

В Україні в період з 1920 по 1927 рр. було проведено вивчення четвертинних покладів та грунтів експедиціями секції ґрунтознавства с.-г. Наукового Комітету України під керівництвом проф. Г.Г.Махова та з участю проф. В.І.Крокоса. Ціла низка карт, складених цією експедицією, принесла світове визнання “південній” українській школі ґрунтознавців , яка з 1924 р. перенесла свою діяльність до Харкова.

У 1957 р. в Українській РСР розпочалось перше в світовій практиці крупномасштабне грунтове обстеження земель усіх тодішніх колгоспів та радгоспів з метою складання ґрунтових карт для цих господарств, а також адміністративних районів, областей і республіки в цілому. Цю роботу планувалось провести в рамках цільової програми, яка вимагала солідного науково-методичного та фінансового забезпечення, сучасного лабораторного устаткування, приладів, а також висококваліфікованих кадрів, про що також пише у своїй лекції проф. Грінченко О.М. Урядовою постановою науково-методичне керівництво цими роботами було покладено на Український науково-дослідний інститут ґрунтознавства та кафедру ґрунтознавства Харківського СГІ ім. В.В.Докучаєва (нині ХНАУ).

Директор УНДІГу академік О.Н.Соколовський рекомендував на перших порах провести лише агроінвентаризацію земель (грунтів), а суцільне обстеження грунтового покриву республіки відкласти на майбутнє з огляду на складність проведення цих робіт та нестачу кадрів ґрунтознавців. Свою думку він доповів наркому землеробства М.С.Співаку. Завідувач кафедрою ґрунтознавства Української с.-г. академії проф. М.М.Годлін підтримав О.Н.Соколовського. Але колективи УНДІГу та кафедри ґрунтознавства ХСГІ вважали за потрібне виконувати саме крупномасштабне обстеження грунтів. Особливо наполягав на проведенні суцільної зйомки грунтів республіки Г.С Гринь (зав. ґрунтовим відділом УНДІГу); О.М.Можейко займав нейтральну позицію, не відмовлявся від проведення польових дослідів в стаціонарних умовах. Після чисельних дискусій та обміркувань О.Н.Соколовський погодився з необхідністю проведення крупномасштабного обстеження грунтів України, але при умові залучення ґрунтознавців з інших кафедр сільгоспінститутів та науково-дослідних закладів республіки, що і було оформлено відповідною урядовою постановою. Вперше в світовій практиці було розпочато крупномасштабне обстеження земель колгоспів, радгоспів, районів та областей України.

На самому початку проведення крупномасштабних обстежень виникла необхідність в створенні єдиної системи ґрунтових тіл, без чого неможливо було і саме проведення грунтової зйомки. Для її потреб провели шифрування усіх обстежуваних грунтів, зробивши це задовго до початку масових зйомочних робіт у вигляді методичного довідника за редакцією О.М.Грінченка (Г.А.Андрущенко, Н.Б.Вернандер, Г.С.Гринь, В.Д.Кисіль, М.К.Крупський), 1958 р.. В його основу було закладено принцип індексації ґрунтових горизонтів, запропонований академіком О.Н.Соколовським, що забезпечило необхідну методичну єдність під час крупномасштабного обстеження грунтового покриву, а також послідуюче узагальнення його результатів. Воно виявилось високоінформативним і досить гнучким при використанні у польових умовах.

Грунтове обстеження земель учгоспу “Комуніст” в масштабі 1:10 000 вперше було проведено в 1958-1960 рр. загоном ґрунтознавців у складі М.І.Лактіонова, О.О.Казакова, М.С.Литовченка, В.Д.Мухи, які працювали за завданням загальнореспубліканського плану обстеження грунтів УРСР. Картографічні роботи було виконано В.Н.Бобошком, С.І.Долею та Є.П.Каплуновською. Повторне обстеження було здійснено в 1971 р. В процесі коригування зроблених раніше грунтово-картографічних матеріалів експедицією Харківської філії Республіканського проектного інституту по землевпорядкуванню “Укрземпроект” (директор філії Манойленко Т.А., гол. агроном Гржимало О.Ф., головний інженер Селюков В.Т., нач. грунтового відділу Богдан В.П., ґрунтознавець Нежнова В.Ф.). Наводимо список грунтів за легендою грунтового плану 1971 р. (мовою оригіналу):

Номенклатурный список почв

1. Опідзолений суглинний грунт на супісках:

• темно-сірий опідзоленийгрунт;

• опідзолині змиті супіщані і суглинні грунти на пісках і супісках;

• темно-сірі опідзолені слабозмитий суглинні;

• темно-сірі опідзолені средньозмиті супіщані грунти в комплексі;

• опідзолені намиті суглинні грунти на лесових породах.

2. Чорнозем опідзолені намитий.

3. Чорноземи типові суглинні на лесових породах.

4. Чорнозем могутній среднегумусный(структурний).

5. Чорнозем могутній среднегумусный(структурний) вилуговуваний.

Чорноземи змиті і намиті суглинні на лесових породах.

6. Чорнозем слабозмитий.

7. Чорнозем вилуговуваний слабозмитий.

8. Чорнозем средньозмиті.

9. Чорнозем сильнозмитий.

10. Чорнозем намитий.

11. Чорнозем намитий вилуговуваний.

12. Чорнозем супіщаний на пісках.

13. Чорнозем вилуговуваний супіщаний.

Чорноземи змиті і намиті суглинні на лісовиднихпородах і похоронених грунтах.

14. Чорнозем слабозмитий.

15. Чорнозем средньозмиті.

16. Чорнозем вилуговуваний слабозмитий.

17. Чорнозем вилуговуваний средньозмиті.

18. Чорнозем сильнозмитий.

19. Чорнозем намитий.

Чорноземи сольонцьоватісуглинні налісовиднихпородах.

20. Чорнозем глибоко-слабосольонцьоватий.

21. Чорнозем поверхностно- слабосольонцьоватийсолончаковий.

Чорноземи солонцеватыезмиті суглинні на лесових породах.

22. Чорнозем поверхностно- слабосольонцьоватийсолончаковий слабозмитий.

Чорноземи солонцеватыезмиті суглинні на супісках.

23. Чорнозем поверхностно- слабосольонцьоватийсолончаковий средньозмиті.

Чорноземи лугові суглинні на аллювиально-делювиальныхвідкладеннях.

24. Чорнозем луговий намитий солончаковий.

25. Чорнозем луговий намитий поверхностно- слабосольонцьоватийсолончаковий.

Лугові суглинні грунти на аллювиально-делювиальныхвідкладеннях.

26. Луговий солончаковий грунт.

27. Луговий могутній намитий глубоко-слабосолонцеватаясолончаковий грунт.

28. Луговий могутній намитий поверхностно-слабосолонцеватаясолончаковий грунт.

29. Луговий могутній глубоко-слабосолонцеватаясолончаковий грунт.

30. Луговий могутній поверхностно-слабосолонцеватаясолончаковий грунт.

31. Лугово-болотяний слабосолонцеватаясолончаковий грунт.

Болотяні суглинні грунти на аллювиально-делювиальныхвідкладеннях.

32. Болотяний солончаковий грунт (в комплексі).

33. Болотяний солончаковий глубокопогребеннаягрунт.

34. Болотяний солоцеватаясолончаковий грунт.

Торф'яно-болотяні суглинні грунти на алювіально-елювіальних відкладеннях.

35. Торф'яно-болотяний солонцеватаясолончаковий грунт (в комплексі).

Виходи порід.

36. Лессовідниє суглинки.

37. Переміщені грунти.

Окрім того в 1971 р. було складено також і список сільськогосподарських типів земель, який ми також тут відтворюємо:

Опис с.-г. типів земель.

76. Чорноземи могутні среднегумусныенезмиті, зрідкаслабосмытые,тяжелосуглинистыена лесових породах з широким вододільним плато іслабопологихсхилів.

88. Чорноземи могутні, среднегумусныенезмиті, намиті,слабосмытыеі з комплекситяжелосуглинистыена лесових породах вузьких эрозионно-небезпечних вододільних плато і пологих схилів.

88а. Чорноземи слабосолонцеватыеіслабосмытыесреднесуглинистыена лесових породах пологих схилів.

99. Чорноземи могутні незмиті, слабосмытые, намиті і їх комплекситяжелосуглинистыена лесових породах пологих іслабопологихсхилів (орні).

99а. Теж, переважно похилих схилів (кормові угіддя).

99Аа. Чорноземи слабосолонцеватыеслабосмытыесреднесуглинистыена лесових породахсильнопокатыхсхилів (кормові угіддя).

99Ав. Чорноземи супіщані на пісках похилих і сильнопокатыхсхилів (кормові угіддя).

100Аа. Чорноземи оподзоленныенамитісреднесуглинистыена лесових породах похилих схилів (кормові угіддя).

100в. Темно-сірі оподзоленныеслабосмытыелегкосуглинистыегрунти на пісках і супісках хвилястих пологих схилів (орні).

100АВ. Темно-сірі оподзоленные незмиті і слабосмытые легкосуглинистые грунти на пісках і супісках похилих і сильно-похилих схилів (кормові угіддя).

102. Чорноземи среднесмытыеі їх комплекситяжелосуглинистыена лесових породах переважнослабопокатыхсхилів (орні).

102А. Теж, переважно похилих і сильнопокатыхсхилів (кормові угіддя).

102а. Чорноземи могутні і слабосолонцеватыесреднесмытыесреднесуглинистыена лесових породах хвилястих пологих іслабопологихсхилів.

102Аа. Чорноземи среднесмытыесреднесуглинистыена лесових породах похилих схилів (кормові угіддя).

104А. Темно-сірі оподзоленныеслабосмытыегрунти в комплексі зсреднесмытыми(35%)легкосуглинистыена пісках і супіскахсильнопокатыхі крутих схилів (кормові угіддя).

111А. Чорноземи сильносмытыеі їх комплекситяжелосуглинистыена лесових породах похилих схилів (кормові угіддя).

111Аб. Теж, среднесуглинистые.

121. Виходи порід і переміщені грунти укосів ярів і крутих схилів балок.

123. Чорноземи слабосолонцеватыесолончаковісреднесуглинистыеналессовидныхпородахтерассовыхрівнин.

145. Чорноземи лугові несолонцеватыеісолонцеватыетяжелосуглинистыенааллювиально-делювиальныхвідкладеннях заплав.

145а. Лугові слабосолонцеватыезасоленісреднесуглинистыегрунти нааллювиально-делювиальныхвідкладеннях заплав.

150. Лугово-болотяні і болотяні грунти і їх комплекси тяжелосуглинистыенааллювиально-делювиальныхвідкладеннях заплав.

165. Чорноземи намиті тяжелосуглинистыенаделювиальныхвідкладеннях днищ балок.

165а. Чорноземи намиті і лугові слабосолонцеватыезасолені грунтисреднесуглинистыенаделювиальныхвідкладеннях днищ балок.

165.1. Лугово-болотяні слабосолонцеватыезасолені грунти і їх комплекситяжелосуглинистыенаделювиальныхвідкладеннях днищ балок.

165.1а. Болотяні засолені среднесуглинистыегрунти наделювиальныхвідкладеннях днищ балок.

Механічний склад

супесчаний

песчано-легкосуглинистый

среднесуглинистый

тяжелосуглинистый

Засол

слабке хлоридно-сульфатне

межі грунтового контура і шифр грунту.

У Влітку 1991 р. було виконано ґрунтову зйомку та камеральні роботи силами професіонального інтернаціонального загороді студентів ІІІ курсу ФАГу та І курсу ФІЗу під керівництвом А.О.Георгі, М.О.Горіна, М.А.Щуковського та В.С.Різвана. В легенді складеного ними плану грунтів було поміщено новий відкоригований оригінальний список грунтів, який мі також тут відтворюємо: