
- •31.Україна у геополітичному інтер`єрі 21 століття
- •32.Сутність політичної еліти та системи рекрутування
- •33.Опозиція та її роль в політичному житті
- •34.Характерні риси соціально-політичних доктрин Донцова Винниченка Лисяка-Рудницького
- •35.Політична думка в Європі за часів Відродження та Нового часу
- •36.Суспільно-політичний устрій в сучасній україні
- •37.Основні концепції демократії
- •38.Політична культура
- •39.Форми демократії
- •40.Види виборчих систем
- •41.Демократія як гуманістична держава
- •42.Політична свідомість та політична поведінка
- •43.Виборча кампанія як форма політичної діяльності
- •44.Політичне лідерство
- •45.Глобальні політичні проблеми сучасності
- •46.Теорія лідерства
- •47.Демократія як політичний режим
- •48. Класичні теорії елітаризму (в.Паретто, г.Моска, р.Міхельс).
- •49.Політична соціалізація
- •50.Політичні партії
- •51.Маккіавеллі як засновник світської політичної науки
- •52. Політичні партії поняття ознаки функції
- •53.Політологія як наука її місце та роль у системі суспільних наук
- •54.Сучасні теорії нації
- •55.Місце і роль міжнародної політики в житті суспільства
- •56.Лобізм як політична практика
- •57.Політична система сучасної України
- •58.Громадянські організації і рухи
- •59.Ключові якості сучасного політичного лідера
- •60.Громадянське суспільство
46.Теорія лідерства
47.Демократія як політичний режим
Демократичний політичний режим - це форма організації та функціонування політичної системи, за якої державна влада здійснюється на основі рівної участі громадян та їх об'єднань у формуванні державної політики, утворенні і діяльності державних органів, а всі члени суспільства мають рівні можливості реалізації своїх прав і свобод. Демократичний політичний режим існує у наступних формах:1) ліберально-демократичний, що заснований на системі гуманістичних принципів здійснення державної влади, обмеження міри втручання держави в суспільні і, особливо, економічні відносини, визнанні прав і свобод людини, забезпеченні рівності всіх перед законом;2) консервативно-демократичний, що спирається переважно не на конституцію, а на демократичні традиції державного правління, що склалися історично та є характерними саме для цієї держави, яка не бажає переходити до нових форм і методів державного правління;3) радикально-демократичний, що здійснюється шляхом постійного введення нових форм реалізації державної влади, використання рішучих заходів щодо підвищення ефективності державного правління.Демократичний політичний режим найповніше виявляється за парламентарної та парламентарно-президентської форм державного правління. За президентської і змішаної президентсько-парламентарної форм державного правління демократичний політичний режим можливий за наявності, крім усього іншого, досконалої системи стримувань і противаг у системі поділу державної влади, яка б унеможливлювала фактичне зосередження всієї влади в руках глави держави і встановлення тим самим авторитарного режиму. Недемократичний політичний режим - це форма організації та функціонування політичної системи, за якої державна влада зосереджується в руках неконтрольованої народом групи осіб або в руках однієї особи і здійснюється більш жорсткими методами шляхом порушення прав і свобод людини та усуненням можливостей для вільного волевиявлення інтересів різних груп населення.Основними формами сучасних недемократичних політичних режимів є тоталітаризм і авторитаризм.Тоталітаризм - це різновид недемократичного політичного режиму, що характеризується всебічним (тотальним) контролем держави над усіма сферами суспільного та приватного життя громадян із систематичним використанням насильства.Термін "тоталітаризм" ввів у політичну практику на початку 20-х рр. ХХ ст. лідер італійських фашистів Б.Муссоліні, який намагався створити тоталітарну державу.Як типу політичного режиму тоталітаризму властиві наступні основні ознаки:
- наявність загальнообов'язкової, єдиної офіційної ідеології, яка пронизує всі сфери життя суспільства;
- однопартійність, тобто основною ланкою у політичній структурі суспільства є єдина, добре організована та побудована за ієрархічним принципом масова політична партія на чолі, як правило, з лідером-вождем, і яка зрощується з державою;
- застосування всеохоплюючого репресивного примусу громадян до виконання владної волі, цілковитого державного контролю за діяльністю громадян, їхніх об'єднань, соціальних груп та інститутів;
- державна монополія на всі засоби масової інформації, що дозволяє маніпулювати суспільною свідомістю та творити її;
- встановлення монопольного контролю з боку партії і бюрократії над збройними силами та всіма правоохоронними органами;
- централізоване керівництво економікою країни за допомогою адміністративно-командної системи управління;
- відсутність реальних насамперед політичних прав і свобод громадян, вільного волевиявлення і врахування інтересів усіх груп і верств населення.
Авторитаризм - це різновид недемократичного політичного режиму, що характеризується зосередженням політичної влади в руках однієї особи чи групи осіб та здійсненням її за мінімальної участі народу, можливістю застосування насильства.Довгий час авторитарний режим розглядався як особливий різновид тоталітаризму, його доповнення. Але в 60-х рр. ХХ ст. він був визнаний перехідним режимом, що виникає у результаті переходу суспільства від тоталітаризму до демократії, і з цього часу став сприйматися як самостійний вид недемократичного політичного режиму.Авторитаризму на відміну від тоталітаризму властиві певні елементи демократизму: формальний поділ влади, багатопартійність, відмова від тотального контролю над суспільством, єдиної загальнообов'язкової ідеології тощо.Авторитаризм є одним із найбільш поширених в історії людства видів політичного режиму. Характерними ознаками авторитарного політичного режиму є:
- концентрація державної влади в руках глави держави, уряду чи військових, відчуження народу від процесу прийняття рішень;
- монополізація державною владою політичної сфери, недопущення опозиції і політичної конкуренції, обмеження діяльності політичних партій і груп інтересів та зведення їх до мінімуму;
- опора на силові структури (армія, поліція, служба безпеки тощо), пріоритет силових методів над іншими у політичному управлінні;
- відсутність прямого втручання держави у приватний сектор економіки;
- не підконтрольність влади суспільству, народ не визнається джерелом влади;
- скасування або значне звуження політичних прав і свобод громадян;
- відсутність обов'язкової для всіх громадян ідеології;
- пристосування виборчої системи до рішень виконавчої влади, правляча еліта формується не через конкурентні вибори, а шляхом призначення;
- відсутність місцевого самоврядування або жорсткий контроль держави за його функціонуванням.