Інфаркт

Infarctus

Інфаркт – це некроз ділянки органу, що виникає внаслідок припинення притоку артеріальної крові.

Причинами інфаркту можуть бути тромбоз, емболія, тривалий спазм артерій, стази та інші порушення кровообігу. Частіше інфаркти спостерігаються в органах із слабо розвиненими коллатералями (нирки, селезінка, серце, кишечник, легені).

Форма, величина, колір і консистенція інфаркту можуть бути різними. У селезінці, нирках, легенях інфаркти мають клиноподібну форму, що визначається характером ангіоархітектоніки цих органів, тобто магістральним типом розгалуження артерій. Артерії таких органів, крім капілярної мережі, не мають між собою анастомозів. Основа клина в таких інфарктах звернена до капсули, а вістря – до воріт органа. В серці, мозку, кишечнику ділянки інфарктів, як правило, мають неправильну форму. В цих органах переважає змішаний або розсипний тип розгалуження судин, тобто артерії, які їх обслуговують мають між собою численні анастомози.

В залежності від зовнішнього вигляду (головним чином кольору) і механізму розвитку розрізняють білий (анемічний) інфаркт, білий інфаркт з геморагічним вінцем, червоний (геморагічний) інфаркт, застійний інфаркт.

1. Білий (анемічний, ішемічний) інфаркт представляє собою ділянку сіро-білого або біло-жовтого кольору, добре відмежовану від навколишніх тканин, ущільненої або щільної консистенції, має стертий малюнок на розрізі. Утворюється такий інфаркт при повному припиненні надходження та витісненні наявної крові внаслідок рефлекторного спазму судин виключеної з кровообігу ділянки. Розвивається коагуляцій ний (сухий) некроз. Білі інфаркти спостерігаються частіше в нирках, селезінці, іноді – в міокарді та кишечнику.

2. Білий інфаркт з геморагічним вінцем (пояском) – це ділянка сіро-білого або жовто-білого кольору, що оточена зоною крововиливів. Такий інфаркт виникає внаслідок того, що спазм судин по периферії некрозу змінюється їх паралітичним розширенням із збільшенням проникливості та розвитком діапедезу еритроцитів. Білі інфаркти з геморагічним вінцем зустрічаються в селезінці, нирках, міокарді.

3. Червоний (геморагічний) інфаркт розвивається на фоні застійної (венозної) гіперемії або внаслідок притоку крові до змертвілої ділянки по анастомозам. Змертвіла ділянка просочується кров’ю, вона темно-червоного кольору, ущільненої або щільної консистенції, малюнок на розрізі згладжений, межі чітко виражені. Частіше такі інфаркти відмічають в легенях, кишечнику, міокарді, рідше – в нирках, селезінці. З часом червоний інфаркт може бліднішати із-за гемолізу еритроцитів.

4. Застійний інфаркт виникає при швидкому здавлюванні венозних судин в стінках порожнинних органів, що буває при заворотах, інвагінаціях, защемлених грижах і т.д. У застійній крові накопичуються токсичні продукти обміну, розвивається гіпоксія і некроз стінки органа. За зовнішнім виглядом застійний інфаркт подібний геморагічному і відрізняється від нього наявністю анемічного кільця в ділянці ущемлення, сильною ін’єкцією венозних судин і механічною непрохідністю ущемленої петлі органу.

Завершення інфарктів.

1. Невеликі вогнища інфаркту можуть піддаватися асептичному аутолізу з послідуючою повною регенерацією;

2. Найбільш частим сприятливим завершенням анемічного інфаркту є організація з утворенням сполучнотканинного рубця;

3. В некротичні маси можуть відкладатися солі кальцію і ділянка інфаркту при цьому набуває твердої консистенції – звапнування (петрифікація);

4. В геморагічних інфарктах при руйнуванні еритроцитів утворюється пігмент гемосидерин – місцевий гемосидероз;

5. На місці інфаркту, який розвивається за типом колікваційного (вологого) некрозу, виникають кісти;

6. Одним з найбільш несприятливих завершень інфарктів є їх гнійне розплавлення, пов’язане з бактеріальною емболією при сепсисі.

Значення інфарктів для організму. Для організму значення інфаркту надзвичайно велике і насамперед тому, що інфаркт - це некроз, а некротизована тканина повністю втрачає свою функцію. Інфаркти в життєво важливих органах (серце, головний мозок) можуть привести до раптової смерті. Ураження інших органів призводить до зниження їх функції.