2. Чинники і резерви підвищення ефективності виробництва

Ефективність господарської діяльності характеризується порівняно невеликим колом показників. Але на кожний такий показник робить вплив ціла система чинників. Нагадаємо, що чинники (фактори) - це елементи, причини, що впливають на даний показник або на ряд показників. Вивчення чинників і управління ними допомагають створити механізм пошуку резервів.

Класифікація чинників є розподілом їх по групах залежно від загальних ознак. Чинники можуть класифікуватися по різних ознаках:

• за своєю природою:

1. Природно - кліматичні.

2. Соціально-економічні.

3. Виробничо - економічні.

• за ступенем дії на результати:

1. Основні.

2. Другорядні.

• по характеру дії:

1. Інтенсивні.

2. Екстенсивні.

• залежно від людини:

1. Об'єктивні.

2. Суб'єктивні.

Для вирішення задач економічного аналізу, важливе значення має наступна класифікація чинників (рис. 5.1), в якій чинники діляться на внутрішні і зовнішні. Внутрішніми основними називаються чинники, що визначають результати роботи підприємства. Внутрішні неосновні чинники хоча і визначають роботу колективу, але не пов'язані безпосередньо з сутністю даного показника. Зовнішні чинники - це ті, які не залежать від діяльності виробничого колективу. Основну увага необхідна приділяти дослідженню внутрішніх чинників, на які підприємство може впливати.

Фактори (чинники)

Зовнішні

Внутрішні

Неосновні

(порушення гоосп. дисципліни, структурні зрушення).

Основні

Зовнішні економічні умови

Соціальні умови

Природні умови

Виробничі

Невиробничі

(постачальницько-збутові, соціального розвитку, природоохоронної діяльності)

Засоби праці

Предмети праці

Праця

Рисунок 5.1 - Класифікація чинників для аналізу результатів діяльності підприємства.

Класифікація чинників є основою класифікації резервів. В економіці розрізняють два поняття резервів: резервні запаси (наприклад, сировини, матеріалів); резерви як ще не використані можливості зростання виробництва. Економічний аналіз розглядає друге поняття.

Один шлях використовування резервів - усунення різних втрат і нераціональних витрат. З другого боку, резерви можна виміряти розривом між досягнутим рівнем використовування ресурсів і можливим рівнем, виходячи з накопиченого виробничого потенціалу підприємства.

Класифікація резервів повинна полегшувати їх пошук. Резерви можна класифікувати:

1. За джерелами підвищення ефективності виробництва. Тут виділяють матеріальні чинники, або засоби виробництва, й особистий чинник, або робочу силу.

2. З позицій підприємства розрізняють зовнішні і внутрішньовиробничі резерви.

3. По кінцевих результатах, на які вони впливають. Розрізняють резерви: підвищення обсягу продукції, зниження собівартості продукції, резерви підвищення рівня рентабельності та інші.

4. За способами виявлення резерви розділяють на явні (ліквідація очевидних втрат і перевитрат) і приховані, які можуть бути виявлені шляхом економічного аналізу.

Можливі й інші принципи класифікації резервів, їх необхідність випливає з конкретних умов та задач кожного підприємства.

При зведеному підрахунку резервів важливо виключити подвійний рахунок і дублювання. Наприклад, резерви збільшення обсягу і підвищення якості продукції, а також резерви зниження собівартості одночасно є резервами підвищення прибутку і рівня рентабельності господарювання.

3. Комплексний підхід до АГД.

Комплексне вивчення економіки підприємства передбачає систематизацію показників, оскільки без урахування їх взаємозв'язку і співзалежності не можна дати справжнього уявлення про ефективність господарської діяльності. Розглянемо схему комплексного аналізу ефективності господарської діяльності. Господарська діяльність характеризується порівняно невеликим колом показників (рис. 5.2).

В основі всіх економічних показників лежить техніко-організаційний рівень виробництва (блок 1), тобто якість продукції та техніки, рівень організації виробництва й управління, прогресивність технології і т.п. На рівень економічних показників значний вплив надають природні умови, а також зовнішньоекономічні зв'язки підприємства.

Від всіх цих умов залежить ступінь використовування виробничих ресурсів: засобів праці (блок 2), предметів праці (блок 3), живої праці (блок 4).

Інтенсивність використовування ресурсів виявляється в таких показниках, як фондовіддача основних виробничих засобів, матеріаломісткість виробництва продукції, продуктивність праці.

Ефективність використовування ресурсів виявляється в трьох вимірюваннях:

1. В обсягу та якості виробленої та реалізованої продукції (блок 5).

2. У величині витрат ресурсів на виробництво (блок 6), тобто собівартості продукції.

3. У величині застосованих ресурсів (блок 7), тобто авансованих для господарської діяльності основних і оборотних засобів.

Зіставлення показників обсягу продукції та собівартості характеризує величину прибутку і рентабельності продукції (блок 8), а також витрати на 1 грн. продукції. Зіставлення показників обсягу продукції та величини авансованих засобів характеризує відтворювання і оборотність капіталу (блок 9), тобто фондовіддачу основних виробничих фондів та оборотність оборотних коштів. Отримані показники у свою чергу визначають рівень рентабельності господарської діяльності (блок 10).

Від виконання плану по прибутку (та в цілому фінансового плану) й від оборотності оборотних коштів залежать фінансовий стан і платоспроможність підприємства (блок 11).