
- •Лабораторна робота 1 Шифри Полібія, Цезаря, Тритемія
- •261135162611352224115567523531676514222627113435222411665536261163.
- •2647553634163315273155331112313511162662,
- •Лабораторна робота 2 Шифри Віженера
- •Лабораторна робота 3 Шифри Кардано і Ардженті
- •4×4 (Вирізані квадратики − заштриховані клітки); б) шифротекст.
- •9211069992381190298595681688891272790467924437106565023261484921194
- •5059952574495956816888912727904679244371744926148452594.
- •Лабораторна робота 4 Шифри з варіацією розміру «вікна шифрування» і Вернама
- •Лабораторна робота №5 Мережа Фейстеля
- •Лабораторна робота №6 Алгоритм rsa
- •Лабораторна робота №7 Криптоаналіз шифру Віженера з періодичним ключем
- •Рекомендована література
Лабораторна робота 3 Шифри Кардано і Ардженті
Опис методів шифрування
1.1. Шифр
на основі поворотної решітки
(XVI
вік).
Ідея поворотної
решітки
як засобу шифрування належить італійському
математику Д.
Кардано.
Така решітка – це квадрат розміру
(в якості значення
обирається парне число, хоча це –
необов’язкова вимога), в якому так
вирізані квадратики розміру
,
що при поворотах решітки на кут
кожна клітка квадрату розміру
виявлялася під вирізом не більше одного
разу. Для того, щоб забезпечити
однозначність процесу перетворення
інформації один з боків поворотної
решітки позначався. Вихідним положенням
решітки вважалось таке, при якому
позначений бік мав фіксоване розташування
(наприклад, внизу). Шифрування здійснювалось
в такий спосіб. Решітка накладалася у
вихідному положенні на аркуш паперу. В
вирізи послідовно, літера за літерою,
вписувалась інформація, яку необхідно
передати адресату. Після заповнення
всіх вирізів, решітка поверталася на
кут
(для забезпечення однозначності процесу
перетворення інформації напрям повороту
заздалегідь обговорювався відправником
і адресатом) і описана процедура
повторювалась. Після 3-х поворотів
решітка знімалася і незаповнені позиції
(якщо такі були) квадрату розміру
заповнювались довільними символами
алфавіту, який використовувався. Якщо
місця для запису інформації не вистачало,
то решітка накладалася на нове місце
аркушу (поруч або нижче), і описана вище
процедура повторювалась. Якщо при
заповненні останнього квадрату розміру
вся інформація виявлялась записаною,
але не всі вирізи в решітці були повністю
використані, то в вільні позиції
записувалась заздалегідь обговорена
послідовність символів алфавіту. Така
послідовність грає рольфінального
маркера,
що фіксує закінчення інформаційної
послідовності. Отриманий шифротекст
відправлявся адресату. Адресат, що мав
трафарет, повторював всі дії відправника
з тією різницею, що замість «запису»
інформації здійснював її «зчитування».
Приклад 3.1. В якості засобу шифрування обрана поворотна решітка розміру 4×4, зображена на рис. 3.1.а. В якості фінального маркера з послідовності АБВГДЕЖЗИЙКЛМНО, обирається початковий відрізок, що має довжину, необхідну для заповнення всіх вирізів, які не були використані. На рис. 3.1.б наведений шифротекст фрази:
МАТЕМАТИКА_–_ЭТО_“ГИМНАСТИКА”_УМА!
Рисунок 3.1. Шифр на основі поворотної решітки: а) поворотна решітка розміру
4×4 (Вирізані квадратики − заштриховані клітки); б) шифротекст.
Поворотна
решітка розміру
– повна,
якщо після обробки за її допомогою
квадрату розміру
відсутні незаповнені позиції, якщо
– парне число і є в точності одна
незаповнена позиція, що розташована в
центрі квадрату, якщо
– непарне число.
Теорема
3.1.
Кількість повних поворотних решіток
розміру
дорівнює
.
(3.1)
Доведення.
Зафіксуємо число
.
Розіб’ємо множину всіх кліток квадрату
розміру
на
блоків
так, що будь-який блок
переходить на себе при повороті квадрату
на кут
.
Знайдемо значення
:
;
.
Повна
поворотна решітка розміру
характеризується тим, що:
в кожному 4-х елементному блоці
вирізається в точності одна клітка;
якщо
– непарне число, то не вирізається клітка, що належить одноелементному блоку
.
Кількість способів вибору клітки, що вирізається у фіксованому блоці дорівнює 4. А оскільки вибір кліток, що вирізаються, в різних блоках здійснюється незалежно, то
,
,
звідки і витікає дійсність рівності (3.1).
Теорема доведена.
1.2. Шифр Ардженті (XVII вік). Заснований на таблиці Ардженті. В ній вперше були вдало сполучені наступні три ідеї:
для символів вихідного алфавіту, які найчастіше зустрічаються, використовувалось декілька шифр-позначень (що робило частотний аналіз шифротексту практично нездійсненим);
використовувались шифр-позначення різної довжини;
шифр-позначення застосовувались для сполучень літер, складів і цілих фраз, які часто зустрічались.
В
результаті реалізації останньої ідеї
«алфавіт»
,
що нумерував стовпці таблиці Ардженті,
містив близько 1200 символів.
Шифрування
здійснювалось за допомогою послідовної
заміни кожного символу
повідомлення будь-яким його шифр-позначенням.
Такий підхід приводить до неоднозначності
шифрування,
оскільки для одного і того ж повідомлення
можуть бути отримані різні шифротексти,
причому різної довжини. Однак така
неоднозначність
не впливає ні на коректність, ні на
складність процесу розшифровки. Адресат
послідовно проглядав шифротекст,
здійснюючи пошук чергового фрагменту
в стовпцях таблиці Ардженті. Виявивши
такий фрагмент, він замінював його
символом
,
який нумерує цей стовпець.
Приклад 3.2. Таблиця 3.1 – це варіант таблиці Ардженті для російської мови.
Таблиця 3.1 (початок)
Таблиця 3.1 (закінчення)
Скористаємося цією таблицею і зашифруємо двома способами фразу:
МАТЕМАТИКА_–_ЭТО_“ГИМНАСТИКА”_УМА!
Спосіб 1.Послідовно шифруємо кожний символ. Отримаємо шифр текст: