Структура фінансової системи України

До централізованих фінансів держави належать:

1) державна бюджетна система України, яка складається з Державного бюджету України, місцевих бюджетів та бюджетних цільових фондів;

2) позабюджетні цільові фонди, у тому числі фонди загальнодержавного соціального страхування;

3) державні кредити.

Децентралізовані фінанси держави, або фінанси суб'єктів господарювання та громадян, розподіляються на:

1) власні (оборотні, необоротні, резервні);

2) позикові (лізингові, кредитні, позикові, трастові, кошти, які надано у довірче керування);

3) дотаційні (фінансова безоплатна безповоротна допомога).

2.2. Правові форми фінансової діяльності держави

Держава встановлює порядок мобілізації, розподілу і використання грошових фондів і керує ними як державно владний суб'єкт, оскільки держава постійно функціонує, вимагаючи постійних витрат коштів, а гроші і грошові фонди, зокрема, є основним атрибутом держави як суб'єкта (носія) прав і обов'язків.

Таким чином, фінансову діяльність держави зумовлено об'єктивною необхідністю і процесом збирання, розподілу, перерозподілу і використання централізованих і децентралізованих фінансів (фондів, коштів), що забезпечує практичне виконання державою своїх функцій.

У процесі здійснення фінансової діяльності держави вирішується такі основні задачі:

1) створення сукупного загального продукту;

2) розподіл сукупного загального продукту;

3) фінансовий контроль за законним і доцільним розподілом грошових ресурсів.

Факторами, що впливають на рішення цих задач, є:

1. Форма власності, на якій засновано діяльність суб'єкта фінансового права.

2. Джерело доходів держави.

3. Цілі, на які використовуються грошові ресурси.

4. Наявність рівноваги між засобами, що надійшли у розпорядження держави, і потребами, на які необхідно вжити отримані засоби.

Методи фінансової діяльності держави прийнято розподіляти на такі групи:

а) методи формування грошових фондів;

б) методи розподілу грошових фондів;

в) методи використання грошових фондів.

2.3. Характеристика основних методів фінансової діяльності держави

Методи формування грошових фондів у свою чергу розділяються на: метод обов'язкової та добровільної мобілізації коштів.

До методу обов'язкової мобілізації належить формування бюджету держави шляхом встановлення обов'язкових для всіх юридичних і фізичних осіб держави платежів: податки, збори, мита, обов'язкові відрахування.

Метод добровільної мобілізації коштів виражається проведенням державних лотерей, випуском державою облігацій внутрішньої позики, інших цінних паперів, добровільними пожертвуваннями громадян, спадщиною на користь держави і т. д.

До методів розподілу грошових фондів насамперед належить метод фінансування - безповоротний, безоплатний, цільовий, плановий випуск грошових ресурсів з централізованого фонду.

Формою реалізації методу фінансування є: дотація, субвенція, субсидія.

Бюджетна дотація, або дотація вирівнювання - безоплатна, безповоротна допомога вищестоящого бюджету нижчестоящому, що не носить цільового характеру і видається на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує.

Субвенція - це бюджетна дотація (трансферт), що носить цільовий характер. Субвенція видається вищестоящим бюджетом нижчестоящому з чітким визначенням її як часткової фінансової державної допомоги на визначену мету й у порядку, визначеному тим органом, Що прийняв рішення про надання субвенції. Право місцевих бюджетів на субвенції закріплено в Бюджетному кодексі України.

Субсидія - грошова допомога, що надається державою за рахунок засобів бюджету, а також спеціальних фондів юридичним особам і прирівняних до них фізичним, місцевим державним органам, іншим державам.

Поки субсидії не знайшли в Україні такого поширення, як це має місце у розвинених країнах. Фінансове право розрізняє два види і субсидій: пряму та непряму.

Пряма субсидія направляється на фінансування капітальних вкладень у галузі, розвиток яких необхідний для економіки у цілому, на фундаментальні дослідження, перепідготовку кадрів, створення нових робочих місць і т. д.

Непряме субсидування здійснюється шляхом податкової і кредитної політики. Поняття податкового кредиту та процедура його надання визначається Податковим кодексом України.

Згідно зі ст. 14.1.141 Податкового кодексу України податковий кредит - відстрочка або розстрочка сплати податку, що надається податковим органом на умовах зворотності, терміновості і платності.

Методи використання грошових ресурсів є такими.

1. Метод встановлення цільового призначення державних фондів коштів. Формуючи фінансову систему, держава одночасно визначає, які грошові фонди і для яких саме потреб їй необхідні.

2. Метод встановлення державою у особі відповідного органу порядку використання засобів, отриманих з відповідного грошового фонду.

3. Метод встановлення порядку та нормативів розподілу прибутку державних господарчих суб'єктів.

4. Метод встановлення нормативів і лімітів використання коштів.

5. Метод планування.

6. Метод фінансового контролю.