
Лабораторки ФИЗИКА
.pdf
12. Визначте відносно теоретичну похибку розрахунку: |
|
||||||
δ = |
|
|
BT − B |
|
|
100% , |
(15.17) |
|
|
||||||
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
BT |
|
де BT - теоретичне значення газової сталої для повітря (табл. Д2). 13.Сформулюйте та запишіть висновок до роботи.
Контрольні запитання до лабораторної роботи № 15
Термодинамічні параметри, одиниці їх вимірювання. Рівняння Клапейрона-Менделєєва. Фізичний зміст універсальної газової сталої. Основне рівняння молекулярно-кінетичної теорії ідеальних газів. Класифікація похибок.
Лабораторна робота №16
ДОСЛІДЖЕННЯ КОЛИВАНЬ СИСТЕМИ ІЗ ЗОСЕРЕДЖЕНИМИ ПАРАМЕТРАМИ
Мета роботи: визначити коефіцієнт жорсткості пружини статичним та динамічним методами.
Обладнання: вимірювальна лінійка, набір тягарців різної маси, дві різні пружини, секундомір.
Опис лабораторної установки
|
3 |
2 |
4 |
|
|
|
L0 |
|
L |
|
xст |
1 |
|
|
Рис. 16.1 |
Лабораторна |
установка |
||
(рис. 16.1) |
складається |
з |
Π -подібного кронштейна (2), закріпленого на масивній підставці (1). На гачки (3) в перекладині кронштейна підвішують досліджувані пружини, а до пружин - тягарці з масами m. Вертикально закріплена масштабна лінійка (4) дає змогу
61
вимірювати довжину пружин у навантаженому L та ненавантаженому L0
станах і визначити величину статичного розтягу xcm . Тривалість коливань тягарців на пружинах, вимірюють секундоміром.
Короткі теоретичні відомості
Пружина з тягарцем є прикладом систем із зосередженими параметрами: вся маса системи зосереджена у центрі мас тягарця, пружні властивості – у пружині.
Коливанням називають рух або процес, що характеризується повторюваністю в часі.
Визначення коефіцієнта жорсткості статичним методом.
У положенні рівноваги, вага кульки врівноважується силою пружності: kcm xcm = mg , (16.1)
де kcm xcm - сила пружності при статичному розтягу пружини (за законом Гука); xcm = L − L0 - статичний розтяг пружини; m - маса тягарця; g - прискорення вільного падіння
З виразу (16.1) одержимо:
k = |
mg |
(16.2) |
cm xcm
Визначення коефіцієнта жорсткості динамічним методом.
Періодичними процесами називають такі зміни стану системи, при яких вона багато разів через деякі рівні проміжки часу повертається в один і той же стан.
Час, протягом якого система здійснює одне коливання, називається періодом T :
T = |
t |
, |
(16.3) |
|
|||
|
N |
|
|
де t – час протягом якого система здійснює N коливань. |
|
||
Пружинний маятник - це система, що складається з абсолютно |
|||
пружної пружини та підвішеного до неї вантажу масою |
m, який здійснює |
||
гармонічні коливання під дією сил пружності. |
|
62

Період коливань пружинного маятника:
T = 2π m , (16.4) k
де k - коефіцієнт жорсткості пружини. З виразу (16.4):
|
|
|
T 2 = |
4π 2 |
m |
|
|
(16.5) |
|
|
|
|
k |
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
T 2 |
|
|
|
|
Отриманий вираз (16.5) свідчить |
||||
T 2 |
|
|
про те, що квадрат періоду T 2 |
коливань |
|||||
3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(T 2 ) |
пружинного |
|
маятника є |
лінійною |
|||
2 |
|
функцією маси m тягарця (рис. 16.2), а |
|||||||
T2 |
|
|
|||||||
m |
|
|
|
|
|
4π |
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
T12 |
|
|
величина |
|
є кутовим коефіцієнтом |
||||
|
|
k |
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
графіка T 2 (m) і дорівнює тангенсу кута |
||||||
m1 m2 |
m3 |
m |
нахилу графіка до вісі абсцис. |
|
|||||
|
|
|
|
||||||
Рис. 16.2 |
|
|
|
|
Виходячи з побудови (рис. 16.2) |
та згідно (16.5), коефіцієнт жорстокості пружини може бути визначеним динамічним способом:
kдин = 4π |
2 |
m |
(16.6) |
|
|
(T 2 ) |
|
Порядок виконання роботи
Визначення коефіцієнту жорсткості пружини статичним методом.
1.Визначте за вимірювальною шкалою поділку, що відповідає положенню кінця недеформованої пружини L0 .
2.Підвісьте до пружини тягарець та визначте поділку, що відповідає положенню кінця деформованої пружини Li , та знайдіть xcm,i = Li − L0 .
3.Користуючись виразом (16.2) розрахуйте величину kcm,i .
4.Повторіть пп. 2-3 для решти тягарців.
5.Виконайте пп. 1-4 для іншої пружини.
6.Результати вимірювань та розрахунку занесіть до звітної таблиці 16.1.
63

|
|
Таблиця 16.1 |
|
|
|
№ |
mi , кг L0 , м Li , м xcm,i , м kcm,i , Н/м |
kcm , Н/м |
1
2
пружина
3
№ 1
1
2
пружина
3
№ 2
7. Розрахуйте середнє значення коефіцієнту пружності для кожної з пружин:
|
|
1 |
n |
|
|
kcm |
= |
∑kcm,i |
(16.7) |
||
|
|||||
|
|
n i=1 |
|
де n - кількість значень.
Визначення коефіцієнту жорсткості пружини динамічним методом.
1.Підвісьте на пружину один із тягарців, відтягніть пружину на 3-4 см
донизу, відпустіть та виміряйте секундоміром час ti , за який система здійснить N =10 коливань.
2.За формулою (16.3) розрахуйте період коливань Ti та знайдіть Ti2 .
3.Повторіть пп. 1-2 для решти тягарців.
4.Результати вимірювань та розрахунків занесіть до звітної таблиці 16.2.
|
|
|
|
|
|
|
|
Таблиця 16.2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
№ |
|
mi , кг |
ti , с |
N |
Ti , с |
T 2 |
, с2 |
kдин , Н/м |
|
|
|
|
|
|
i |
|
|
1 |
пружина |
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
№ 1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
пружина |
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
№ 2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
5.Для кожної з пружин побудуйте графіки залежності T 2 (m) і за формулою (16.6) розрахуйте коефіцієнти жорсткості kдин .
6.Для кожної з пружин оцініть розбіжність отриманих результатів:
σ = 2 |
|
kcm |
− kдин |
|
100% |
(16.8) |
|
|
|||||
|
kcm |
+ kдин |
|
|||
|
|
|
|
|
64

7. Сформулюйте та запишіть висновок до роботи. |
|
|
|
|
|
||
Контрольні запитання до лабораторної роботи № 16 |
|
||||||
Гармонічні коливання? Пружинний маятник? Рівняння коливань |
|||||||
пружинного маятника. Статичний і динамічний методи визначення |
|||||||
коефіцієнта жорсткості пружини? Виведення формул для розрахунку |
|||||||
коефіцієнта жорсткості пружини. Графічні методи опрацювання результатів |
|||||||
вимірювань. Метод найменших квадратів. |
|
|
|
|
|
|
|
Лабораторна робота №17 |
|
|
|
|
|||
ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЧНИХ НЕЗАТУХАЮЧИХ КОЛИВАНЬ. |
|
||||||
ВИЗНАЧЕННЯ ВЛАСНОЇ ЧАСТОТИ КОЛИВАНЬ ПРУЖИННОГО |
|||||||
МАЯТНИКА ТА ЖОРСТКОСТІ ЙОГО ПРУЖИНИ |
|
||||||
Мета роботи: визначити |
власну |
частоту |
коливань |
пружинного |
|||
маятника. |
|
|
|
|
|
|
|
Обладнання: штатив з міліметровою шкалою, дві різні пружини, два |
|||||||
вантажі різної маси. |
|
|
|
|
|
|
|
Опис лабораторної установки |
|
|
|
||||
3 |
|
Лабораторна |
|
установка |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
складається |
з штатива 2, що |
||||
4 |
|
|
|
|
|
|
|
|
закріплений на масивній підставці |
||||||
|
|
||||||
L0 |
|
1. До гачків 3, |
вмонтованих |
в |
|||
L |
|
штатив, |
по |
черзі |
підвішують |
на |
|
xст |
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
двох різних пружинах два вантажі |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
5 |
|
з різними |
масами m1 та m2 |
||||
|
|
||||||
|
|
(рис. 17.1). |
Штатив |
оснащено |
|||
Рис. 17.1 |
|
рухомою |
|
|
вимірювальною |
||
лінійкою 4. Для зручності відліку між пружиною та вантажем закріплено |
|||||||
вказівний диск 5 масою m0 . |
|
|
|
|
|
|
|
|
65 |
|
|
|
|
|
|

Короткі теоретичні відомості
Коливальним називається рух, у якому матеріальна точка (або система
точок), багаторазово відхиляється від свого положення рівноваги, щоразу знову повертаючись до нього.
Якщо в коливальній системі не діють сили тертя, то при відсутності зовнішніх сил в ній можуть виникати коливання, які називають вільними (власними). Вільними (власними) називають коливання, що відбуваються в системі, яка надана сама собі після того, як вона була виведена з положення рівноваги. Частота v0 власних коливань системи залежить лише від
властивостей системи та визначається за формулою: |
|
|||||||||
|
|
|
|
v |
|
= |
N |
|
(17.1) |
|
0 |
t |
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
де t - час, протягом якого система здійснює N коливань. |
|
|||||||||
|
Якщо власна частота коливань v0 , їх амплітуда A та |
енергія W |
||||||||
залишаються постійними, то коливання називають незатухаючими. |
||||||||||
|
Коливальна система, що складається з невагомої пружини та |
|||||||||
|
|
|
|
прикріпленого до неї вантажу називається пружинним |
||||||
|
|
|
|
маятником (рис. 17.2). |
|
|||||
|
|
|
|
У положенні рівноваги, вага вантажу mg |
||||||
|
|
|
|
врівноважується |
|
силою пружності Fпр , яка, |
за законом |
|||
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
Гука, становить k |
L , отже: |
|
||||
|
|
|
|
|
Fпр |
|
|
mg |
= k L |
(17.2) |
mg |
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
де m - маса вантажу; g - прискорення вільного падіння; |
||||
Рис. 17.2 |
k - коефіцієнт жорсткості |
пружини; |
L - абсолютне |
||
|
|
|
|
|
|
|
видовження пружини. |
|
|
||
З виразу (17.2): |
|
|
|||
|
k = |
mg |
|
|
(17.3) |
|
L |
|
|||
|
|
|
|
Частота гармонічних коливань пружинного маятника:
66

v |
|
= |
1 |
|
k |
|
(17.4) |
0 |
2π |
|
m + m |
0 |
|||
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
де m0 – маса вказівного диску.
Порядок виконання роботи
Визначення власної частоти коливань маятника за часом коливань.
1.Відтягніть досліджувану пружину з підвішеним до неї вантажем вниз на 3-4 см та відпустіть її.
2.З допомогою секундоміра виміряйте проміжок часу ti , протягом якого вантаж здійснює N =20 коливань.
3.Повторіть пп. 1-2 не менше 5 разів.
4.Результати вимірювань занесіть до звітної таблиці 17.1.
|
|
|
|
|
Таблиця 17.1 |
|
|
Перша пружина |
Друга пружина |
||
№ п/п |
1-й вантаж |
2-й вантаж |
1-й вантаж |
2-й вантаж |
|
|
|
ti , с |
ti , с |
ti , с |
ti , с |
|
1 |
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|
|
4 |
|
|
|
|
|
5 |
|
|
|
|
t |
, с |
|
|
|
|
v0 |
, Гц |
|
|
|
|
5. Розрахуйте середнє значення часу коливань: |
|
|
|
1 |
n |
|
|
t = |
∑ti , |
(17.6) |
||
|
||||
|
n i=1 |
|
де n - кількість значень.
6.За формулою (17.1) розрахуйте частоту v0
власних коливань маятника.
7.Повторіть пп. 1-6 для різних пружин та різних важків.
Визначення коефіцієнта жорсткості пружини
1.Переміщуючи по вертикалі лінійку сумістіть її нуль з рівнем, на якому знаходиться вказівний диск.
67

2.Підвісьте до пружини один із важків та визначте видовження пружини
L i за різницею положень вказівного диску відносно шкали лінійки.
3.За виразом (17.3) розрахуйте коефіцієнт жорсткості ki пружини.
4.Виконайте пп. 2-3 для іншого важка.
5.Повторіть пп. 1-4 для іншої пружини.
6.Результати вимірювань та розрахунку занесіть до звітної таблиці 17.2.
|
|
|
|
|
|
|
|
Таблиця 17.2 |
||
Вантаж |
mi |
, кг |
Перша пружина |
Друга пружина |
||||||
, м |
ki , Н/м |
k , Н/м |
L i , м |
ki , Н/м |
k , Н/м |
|||||
|
|
|
L i |
|||||||
|
№ 1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
№ 2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
7. |
Розрахуйте середні значення коефіцієнтів жорсткості пружин: |
|
|
1 |
n |
|
|
k = |
∑ki , |
(17.7) |
||
|
||||
|
n i=1 |
|
||
де n - кількість значень. |
|
|||
Визначення власної частоти коливань |
маятників за значеннями |
коефіцієнтів жорсткості пружин
1.Користуючись даними таблиці 17.2 та виразом (17.4) розрахуйте значення власних частот v0
коливань маятників та внесіть отримані результати до звітної таблиці 17.3.
|
|
|
|
|
Таблиця 17.3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
Вантаж |
mi |
+ m0 |
, кг |
v0 |
, Гц |
|
|
|
|||||
Перша пружина |
Друга пружина |
|||||
|
|
|
|
1-й вантаж
2-й вантаж
2.Порівняйте отримані значення власних частот коливань маятників, сформулюйте та запишіть висновок до роботи.
Контрольні запитання до лабораторної роботи № 17
Пружинний маятник. Рівняння коливань пружинного маятника. Закон
Гука. Енергія коливань. Додавання гармонічних коливань. Резонанс. Правила
округлень результатів розрахунку.
68

|
|
Лабораторна робота №18 |
|
|
|
||||
|
ВИЗНАЧЕННЯ СИЛИ ВЗАЄМОДІЇ ДВОХ ТІЛ ПРИ ЇХ |
||||||||
|
|
ПРУЖНОМУ ЗІТКНЕННІ |
|
|
|
||||
|
Мета роботи: визначити середню силу взаємодії двох кульок при їх |
||||||||
|
|
пружному ударі. |
|
|
|
|
|
|
|
|
Обладнання: лабораторна установка, що складається з двох |
||||||||
|
|
підвішених на нитках кульок, електромагніту, шкали |
|||||||
|
|
для відліку кутів та електронного секундоміра. |
|
||||||
|
|
Опис лабораторної установки |
|
|
|||||
|
Схема лабораторної установки зображена на рис 18.1. На вертикальній |
||||||||
|
|
1 |
|
стійці |
(1), |
яка |
закріплена на |
основі |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
α1 |
|
(2), на |
тонких |
нерозтяжних |
нитках |
||
|
α2′ |
|
висять |
дві кулі (3) |
і (4). |
Якщо |
|||
|
|
|
|||||||
|
α1′ |
6 |
відвести вбік праву кулю на кут α1 |
||||||
|
|
||||||||
|
4 |
|
|
||||||
|
3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(до електромагніту (6)) і відпустити |
||||||
|
|
|
|
||||||
|
R |
|
|
|
|
|
|
|
|
5 |
u2 |
|
|
її, то вона зіткнеться з лівою кулею і |
|||||
|
|
2 |
|
кулі розлетяться відповідно на кути |
|||||
|
|
|
|
α1′ та α2′ . |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
В даній роботі імпульс другої |
|||||
|
Рис. 18.1 |
|
кулі до зіткнення p2 =0, оскільки до |
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
удару |
її |
швидкість |
υ2 =0. |
Таким |
|
чином, зміна імпульсу другої кулі за час удару буде дорівнювати її імпульсу |
|||||||||
на кінець взаємодії з першою. |
|
|
|
|
|
|
|
Короткі теоретичні відомості
Якщо на тіло діє протягом деякого часу τ сила F , то імпульс тіла змінюється як за напрямком, так і за значенням. Виходячи з другого закону Ньютона можемо записати:
R |
|
R |
|
= |
p |
|
|
F |
(18.1) |
||
|
|
τ |
|
69

де p = p′ − p0 - зміна імпульсу тіла за час взаємодії; p′ та p0 - відповідно кінцеве та початкове значення імпульсів тіла.
Значення середньої сили взаємодії F між кульками під час їх прямого центрального пружного зіткнення можна розрахувати за формулою:
F = p′ − p0 (18.2)
τ
де p′ = mu - імпульс кульки до удару; m - маса кульки; u - швидкість кульки після удару; p0 = mυ0 - імпульс кульки до удару; υ0 - швидкість кульки до удару.
Якщо першу кулю відхилити на кут α1 і відпустити, то вона почне падати і зіткнеться в нижньому положенні з другою. Далі, друга куля, маючи
початкову швидкість u |
|
та кінетичну енергію W |
= |
m2u22 |
почне підійматись |
2 |
|
||||
|
к2 |
2 |
|
||
|
|
|
|
(m2 - маса другої кульки). За законом збереження енергії, для моменту
максимального відхилення нитки з другою кулею (що відповідає максимальній висоті підняття кулі), можна стверджувати, що її кінетична енергія повністю перейшла в потенціальну. Так, враховуючи геометрію задачі, неважко показати, що потенціальна енергія другої кульки дорівнюватиме при максимальному відхиленні становитиме:
Wп2 = m2 gL(1− cosα2′ ) |
(18.3) |
де g – прискорення вільного падіння на Землі; L - довжина нитки підвісу.
Прирівнюючи між собою Wп2 і Wк2 (у відповідності з законом
збереження енергії), виразимо швидкість другої кулі після удару: |
|
|||||
|
|
= 2 |
|
|
sin α2′ |
|
u |
2 |
|
gL |
(18.4) |
||
|
|
2 |
|
|||
|
|
|
|
|||
Імпульс другої кулі безпосередньо після удару: |
|
|||||
|
|
p′2 |
= m2u2 |
(18.5) |
При цьому масу другої кульки необхідно визначати за відповідною довідковою таблицею.
Користуючись виразом (18.2) та згідно вище сказаному, запишемо:
70