3. Види конституцій.

Підстави класифікації конституцій: форма конституції, термін дії конституції, спосіб прийняття конституції, порядок зміни, внесення поправок і доповнень, інші підстави класифікації конституцій.

За більш як 300-річну історію сучасного конституційного розвитку було створено велику кількість конституцій, що обумовлює потребу в їх класифікації та систематизації з метою виявлення та вивчення особливостей їх форми, змісту, порядку прийняття тощо.

Класифікація конституцій в літературі традиційно здійснюється за допомогою таких критеріїв: форма конституції; термін дії; спосіб прийняття; порядок внесення змін і доповнень; установлені конституцією форма правління, форма державного устрою і державно-політичний режим тощо .

За формою (структурою) конституції поділяються на писані та неписані. Писана конституція являє єдиний нормативний акт або кілька актів, перелік яких чітко визначений. Своєю чергою, неписана конституція складається з чітко не визначеної кількості джерел, серед яких можуть бути як писані (акти парламенту, судові прецеденти), так і неписані або усні (конституційні звичаї). При цьому остання група джерел складає значну частку в структурі конституції.

Конституція є основою конституційного права. Конституційне (державне) право — це система правових норм, насамперед принципів і норм конституції, які закріплюють основи економічної і політичної організації суспільства, форму правління і державного устрою, порядок і принципи формування та компетенцію органів державної влади, основи правового статусу людини і громадянина.

За юридичною формою конституції можуть бути поділені на писані та неписані. Писані конституції являють собою єдиний нормативний акт, що прийнятий у суворо встановленому порядку та має чітку внутрішню структуру (розділи, глави, параграфи тощо). До цього виду належить абсолютна більшість конституцій, які діють у світі, в тому числі й Конституція України 1996 р. Неписані конституції складаються з кількох законів, що мають самостійне значення і прийняті в різний час і в різному порядку. Вони у своїй сукупності оголошуються конституцією держави. Прикладом такої конституції може бути Конституція Великобританії. Вона ввібрала низку законів, перший з яких — "Велика хартія вольностей" —був прийнятий ще в 1215 р.

За порядком прийняття, зміни та відміни конституції поділяються на гнучкі та жорсткі. У гнучких конституціях цей порядок мало чим відрізняється від порядку, передбаченого для всіх інших законів. Порядок прийняття, зміни та відміни жорстких конституцій суттєво ускладнений порівняно з усіма іншими законами. Тут потрібні не тільки більшість голосів депутатів, а й виконання низки додаткових процедур. Конституцію України слід віднести до жорстких.

За рівнем втілення приписів конституцій у життя суспільства та держави їх заведено поділяти на фіктивні, положення яких не знаходять реалізації й підтвердження на практиці, та реальні, якщо суспільні відносини відповідають конституційним настановам.

Відповідно до державного устрою конституції поділяються на федеративні (Росія, США, ФРН, Індія та ін.) та унітарні (Україна, Франція, Білорусь, Болгарія, Словенія, Чехія та ін.).

– по социальным признакам: конституции буржуазного и социалистического типов, а также конституции, переходные к буржуазному типу (в странах капиталистической ориентации) и переходные к социалистическому типу (в революционно-демократических государствах, в том числе в странах социалистической ориентации);

– с точки зрения социальной сущности различаются: полуфеодально-теократические конституции (например, конституции Брунея, Катара, Саудовской Аравии), конституции развитого капиталистического общества (США, Франция, Япония), конституции тоталитарного социализма (КНДР, Куба) и постсоциалистические конституции (Румыния, Украина); а также: демократические, авторитарные и тоталитарные конституций;

– с точки зрения их структуры на консолидированные, неконсолидированные и комбинированные;

– по юридическому содержанию различают инструментальные и социальные конституции;

– в зависимости от формы различаются два вида конституций: писаные и неписаные. Писаная конституция – это особый законодательный акт или несколько нередко разновременных актов, которые официально провозглашены основными законами данной страны. Неписаная конституция – это совокупность различных законов, судебных прецедентов и обычаев.

– по порядку издания: октроированные (дарованные); принятые представительным органом (учредительным собранием, парламентом); одобренные на референдуме;

– по способу изменения различаются «гибкие» и «жесткие» конституции. «Гибкие» – которые изменяются в том же порядке, что и другие законы. Для внесения изменений в «жесткие» конституции требуются особые условия;

– в зависимости от периода действия конституции бывают постоянными и временными;

– с точки зрения целеполагания различают конституции программного характера и констатирующие. Программными обычно являются все социалистические конституции, определяющие цели строительства социализма и коммунизма. Констатирующие конституции не содержат программных положений о преобразовании общества;

– с точки зрения территориальных масштабов действия и форм государственности различают конституции федеративных государств, унитарных государств, субъектов федерации.

Основні положення теорії конституціоналізму.

Конституціоналізм – це теорія і практика конституційного будівництва. Він становить собою особливу систему конституційно-правових відносин, які опосередковують у загальному вигляді повновладдя народу, його суверенітет. Конституціоналізм, таким чином, поняття значно ширше, ніж сама конституція.

Як специфічна форма відображення об’єктивної реальності конституціоналізм справляє значний вплив на конституційну свідомість, а відтак є реальним засобом захисту і оновлення суспільних і, перш за все, конституційних відносин.

Конституціоналізм уособлює передові фінансові, політичні, економічні та інші ідеї, які виступають могутнім фактором суспільного прогресу.

Конституціоналізм є барометром прогресу і розвитку всього суспільства. Криза суспільства – це, перш за все, криза його конституціоналізму, головним виявом якої є істотні розходження між фактичною та юридичною конституцією, між конституційною правосвідомістю і офіційною політико-правовою доктриною.

Конституціоналізм як складне системне утворення з властивими йому структурними і функціональними характеристиками не можна ототожнювати з конституційним законодавством чи процесом його реалізації. Елементами конституціоналізму є: фактична і юридична конституція, конституційна теорія, конституційні відносини, конституційна правосвідомість, конституційна законність і правопорядок.

Білет №5