16. Створення та діяльність братств у XVI - початку XVII ст.:

Наприкінці XVI - на початку XVII ст. освіта в Україні стає одним із найважливіших засобів у боротьбі проти полонізації і окатоличення, за збереження етнічної цілісності. Діяльність, що її започаткували і розгорнули в цей час братства на ниві освіти, науки, книгодрукування, дає право віднести їх до громадських організацій нового, ренесансного зразка.

Братства - це світські організації, які відстоювали релігійні, політичні, національні, культурні, станові права українців. Їм належать великі заслуги у справі збереження української православної традиції, у становленні громадянського суспільства, його етнонаціональної консолідації, у підвищенні рівня освіти та культури.

Найстарішим і найвпливовішим було Львівське Успенське братство, розквіт діяльності якого припадає на 80-і р. XVI ст. Від 1585 р. його покровителем став князь К. Острозький, а згодом - князі Вишенські, Ружинські, Потоцькі, а також заможні купці та ремісники. 3окрема Костянтин Корн, який заповів львівському братству 4 тис. золотих.

Організаційне оформлення Львівського Успенського братства в 1585 р. збіглося із заснуванням школи та викупом друкарні в Івана Федорова з метою забезпечення її навчальними підручниками. Львівська братська школа — це був перший в Україні утримуваний на громадські кошти всестановий навчальний заклад, у якому початкове навчання поєднувалося зі школою вищого типу. Успенське братство підняло свою школу на такий щабель, що в перший період свого існування вона зайняла провідне місце серед українських навчальних закладів.

Слідом за Львівською братською школою почали з´являтися навчальні заклади і в інших містах західноукраїнських земель та Правобережжя. Міщани розуміли потребу ґрунтовної освіти, тим більше, що в XVI ст. з-поміж них були вже високоосвічені люди. Луцьке братство також створило школу вищого типу, що стала культурним осередком усієї Волині. За зразками Львівської та Луцької шкіл діяли братські школи в Галичі, Рогатині, Комарному, Перемишлі, Ярославі, Межибожі, Холмі.

17. Козацтво та його роль в історії українського народу:

Козацтво – це історичне явище ефективної організації громад, їх економічного та політичного устрою, військової справи, виховання молоді та інших важливих чинників.

Козацтво в Україні виникло більше 500 років тому, під час розпаду Київської Русі після монголо-татарської навали. Українські міста піднімалися з руїн, але господарем колись могутньої держави стали литовські князі, хоча переважна більшість населень Великого Князівства Литовського становили українці й білоруси. У перші часи українці під новою владою почували вільно, литовці не позбавили їх ні віри, ні мови, ні прав або звичаїв. І вже в ХV-ХVІ ст. підсилився вплив поляків, починається вилучення прав і процес покріпачення селян. Українці перестали почувати себе хазяями на власній землі

Свободолюбний народ, українці шукають виходу, ідуть у степу, за дніпровські пороги – на Запоріжжя. Там, у вільних, але дуже небезпечних місцях і виникає український різновид європейського лицарства, особливий військовий загін – козацтво.

Прославили козацтво хоробрі, талановиті проводирі: Остап Дашкевич, Дмитро Вишневецкий, Іван Свирговский, Богдан Ружинский, Іван Підкова, Самійло Зборовский, Северін Наливайко, Максим Кривоносий, Петро Конашевич-Сагайдачний, Іван Сулима й інші.

Впродовж усієї історії козацтво відігравало величезну роль в державотворенні України. Визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького завершилася створенням самостійної козацької держави – України. Вдруге, у 1918 році, на короткий час Гетьману Павлу Скоропадському вдалося створити незалежну державу. Козацька Україна швидко міцніла, будувалися храми, навчальні заклади, відроджувалися наука і культура. І тільки несприятливі зовнішньополітичні умови не дали змоги Україні затвердитись як самостійній державі.

Багатовікова історія козацтва переконливо довела його силу та здатність бути провідником та захисником народу, його незалежності, організації громад, які здатні ефективно протидіяти як зовнішнім, так і внутрішнім намаганням їх покріпачення.