27. Українська національно-демократична революція 1917-1921рр.

28. Причини поразки та уроки української революції 1917-1921рр.:

Українська революція 1917–1921 років — низка подій, пов'язаних з національно-визвольною боротьбою українського народу у 1917–1921 роках.

• Слабка соціальна база українського національного руху як результат неповної соціальної структури української

• Міста переважно не були осередками українства, оскільки були зрусифіковані і стали базою впливу більшовиків.

• Нерішучість у питанні про національну незалежність, панування ідей федералізму та автономізму.

• Відсутність дійового адміністративного апарату на місцях, брак відповідно підготовлених кадрів.

• Неповне усвідомлення нагальної потреби створення боєздатної національної армії (особливо це стосується Центральної Ради)

• Відсутність єдності серед лідерів національного руху

• Державне будівництво, спроба самоутвердження України відбувалися не в стабільній, мирній обстановці, а в умовах нескінченних війн

29.Політика «укранізації» в Україні у 20-х рр. 20 ст.:

Ураїніза́ція 1920—30-х — тимчасова політика ВКП(б), що мала загальну назву коренізація[1] — здійснювалась з 1920-х до початку 1930-х років з метою зміцнення радянської влади в Україні засобами поступок у вигляді запровадження української мови в школі, пресі й інших ділянках культурного життя, а також в адміністрації — як державної мови республіки, прийняття в члени партії та у виконавчу владу українців.

У практичному здійсненні "українізації" в Україні можна виділити такі наслідки:

• Усунення від влади відвертих шовіністів.

• Розширення сфери вживання української мови в державному житті. 3. Зростає кількість українців у партійному і державному апараті. 4. Найбільший вплив "українізація" справила на розвиток національної освіти. 5. Різко збільшувалась кількість української преси

• Місто почало втрачати позиції цитаделі російської ідентичності.

• Велика увага приділялась розвитку національних меншин в Україні. жодна з республіканських "коренізацій" не зайшла так далеко як українська. За десять років "українізації" (1923–1933) українці перетворилися на структурно повноцінну націю.

Остаточно політика "українізації" була згорнута в 1938 р., коли вийшла постанова Раднаркому УСРР про обов'язкове викладання російської мови в усіх неросійських школах, яка сприяла процесу русифікації

30.Розгортання національного руху в Західній Україні в 1920-1930 рр. Створення та діяльність ОУН.:

Організація українських націоналістів очолювала український політичний рух, що ставив собі за мету встановлення незалежної Української держави.

На конгресі представників націоналістичних організацій, що відбувся у Відні з 27січня по 3 лютого 1929 р., у результаті об'єднання Української військової організації (УВО) й націоналістичних студентських організацій було створено Організацію українських націоналістів (керівник- Євген Коновалець). ОУН була підпільною організацією, яка мала жорстко централізовану структуру.

Можна сказати, що ідеологія ОУН сформувала політичний світогляд цілого покоління західних українців.

Визначивши себе як рух, а не як партія, ОУН засуджувала легальні українські партії Східної Галичини як колабораціоністські. Звинувачуючи соціалістичний та ліберальний табори у поразці Української революції 1917- 1920 рр., ОУН наголошувала на важливості формування сильної політичної еліти, національної солідарності та опори на «свої власні сили».