- •2. Методи, принципи та джерела вивчення історії України:
- •3. Сутність понять «етнос», «народність», «народ», «нація». Основні концепції формування українського народу.:
- •4. Основні етапи етно – та націогенезу українців.:
- •5. Стародавні етнічні процеси на території України та їх роль в етногенезі українців:
- •7.Особливості етнічного розвитку в князівський період:
- •8.Проблема формування трьох східнослов'янських етносів, теорія „давньоруської народності”: міф, чи реальність.:
- •10. Походження назв „Україна", „Малоросія", „Великоросія", „Росія".:
- •11.Становище українського етносу в 19-20 ст. :
- •12.Особливості формування укр нації:
- •13.Роль і значення української діаспори в сучасному укр ентогенезі:
- •14.Сучасний стан української нації та етносу:
- •15. Зародження українського визвольного руху 14-поч 17:
- •16. Створення та діяльність братств у XVI - початку XVII ст.:
- •17. Козацтво та його роль в історії українського народу:
- •18. Козацько-селянські повстання в кінці XVI - початку XVII ст:
- •19. Українська національно-визвольна революція середини XVII ст.:
- •20. Визвольна війна під проводом б.Хмельницького:
- •21. Національно-визвольна і антифеодальна боротьба на Правобережній та Західній України наприкінці 17-18ст.:
- •22.Українське національне відродженя 19ст. Його сутність та зміст:
- •22. Українське національне відродження у хіх ст., його сутність та зміст:
- •25.Роль Кирило-Мефодіївське братство в українському національному відроженні в 19ст.:
- •26.Вплив ідей т.Шевченко,м.Драгоманова, м.Міхновського на розвиток українського національного руху:
- •27. Українська національно-демократична революція 1917-1921рр.
- •28. Причини поразки та уроки української революції 1917-1921рр.:
- •29.Політика «укранізації» в Україні у 20-х рр. 20 ст.:
- •31.Українське питання в міждержавній політиці напередодні Другої світової війни:
- •32. Рух опору в Україні у роки Великої вітизняної війни:
- •33.Діяльність оун і упа у другій половині 40-х –першій половині 50-х рр. 20 ст.
- •34.Дисидентський рух в Україні
- •35.Українські визвольні та суспільні рухи наприкинці 80-х – на початку 90-х рр. 20 ст.:
- •36. «Помаранчева революція»:
- •37. Стародавні державотворчі процеси на території України:
- •38. Перші слов’янські держави, утворені на території України:
- •39. Основні етапи формування Київської Русі:
- •40. Історична періодизація розвитку Київської Русі:
- •41. Політичний, економічний, соціальний та територіальний устрій Київської Русі.:
- •42. Причини занепаду та припинення існування Київської Русі, її історичне значення:
- •43. Галицько-Волинська держава: утворення, внутрішня та зовнішня політика, історичне значення:
- •44.Стан української державності в литовсько-польський період української історії:
- •45. Запорозька Січ-козацька республіка:
- •46. Українська козацька держава. Військо запорозьке.:
- •48. Гетьманщина в історії українського державотворення.:
- •50. Утворення та діяльність Центральної Ради :
- •52.Українська Народна Республки під час правління Директорії:
- •55.Карпатська Україна (1938-1939рр.):
- •56.Внесок України в перемогу на фашизмом:
- •57.Німецько-фашитський окупаційний режим в Україні,його сутність та наслідки :
- •58.Відновлення незалежної України в 1991р. Декларація про державний сцверенітет України:
- •59.Становлення багатопартійної системи в Україні; позитиви і негативи ,реорганізації системи влади та управління:
- •60.Прийняття Конституції України. Сутність конституціної реформи 2004р. Та зміни до Конституції в 2010 р.:
31.Українське питання в міждержавній політиці напередодні Другої світової війни:
Українське питання у вузькому розумінні — це питання про місце і роль українського чинника у внутрішньому житті держав, до складу яких входили українські землі, у широкому — це питання про умови і механізм возз'єднання українських земель та створення власної української державності.
Напередодні Другої світової війни чітко визначилися три групи країн, зацікавлених у вирішенні українського питання. Перша група — СРСР, Польща, Румунія, Чехословаччина — країни, до складу яких входили українські землі. Їхня основна мета — втримати вже підвладні землі й приєднати нові. Друга група — Англія, Франція і частково США (тобто країни — творці Версальсько-Вашингтонської системи), які своїм втручанням у вирішення українського питання або, навпаки, дипломатичним нейтралітетом задовольняли свої геополітичні інтереси. Третя група — Німеччина, яка, борючись за «життєвий простір», претендувала на українські землі, і Угорщина, яка, будучи невдоволеною умовами Тріанонського мирного договору 1920 p., домагалася повернення Закарпатської України.
Отже, через низку обставин «українське питання» напередодні Другої світової війни посідало одне з центральних місць у міжнародній політиці. У його вирішенні були зацікавлені три групи країн: ті, які володіли українськими землями, які бажали володіти і які задовольняли свої геополітичні інтереси, використовуючи гру на «українській карті». На жаль, український народ не міг самостійно вирішити свої проблеми. У цей час все залежало від балансу інтересів різних, насамперед великих, держав і співвідношення сил, які могли ці інтереси захистити
32. Рух опору в Україні у роки Великої вітизняної війни:
Після нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз величезні території були окуповані.
. Рух набрав організованого характеру у 1942 p., коли було створено Український штаб партизанського руху.
В українських містах і селах діяли молодіжні підпільні організації.
У 1942 р. була сформована Українська Повстанська Армія — УПА. Партизанська армія контролювала частину території Волині, Полісся та Галичини.
Таким чином, рух Опору в Україні в роки Другої світової війни увібрав боротьбу як проти фашистських окупантів, так і за створення Української держави. Комуністичний і націоналістичний партизанський та підпільний рух наближали час перемоги. Однак вони залишались на різних політичних позиціях, тому радянські війська й УПА перебували у стані відкритої війни.
33.Діяльність оун і упа у другій половині 40-х –першій половині 50-х рр. 20 ст.
Отже, у повоєнний період тактична лінія УПА зазнає певної трансформації. Якщо на початку переважали форми широкої повстанської боротьби (контролювання певної території, створення альтернативних радянським органам влади національно-державних структур, діяльність великих формувань, які охоплювали кавалерійські та артилерійські частини), то на початку 1947 р. тактика боротьби змінилися. Чинниками, які визначали ці зміни, були: переростання повоєнного протистояння між СРСР і Заходом у «холодну війну»; значні втрати УПА в протиборстві з радянськими військами; загибель повстанських лідерів; певні успіхи радянської влади в суспільних перетвореннях у західноукраїнському регіоні; політика сталінського режиму на розкол лав повстанців.