35. Методи спостереження за розвитком зсувних процесів

Спостереження за зсувами виконують різними геодезичними методами. Залежно від виду й активності зсуву, ; напрямки й швидкості його переміщення ці методи підрозділяють на чотири групи:

• осьові (одномірні), коли зсуву фіксованих на обповз не точок визначають стосовно заданої лінії або осі;

• планові (двовимірні), коли зсуву зсувних точок спостерігають по двох координатах у горизонтальній площині;

• висотні - для визначення тільки вертикальних зсувів;

• просторові (тривимірні), коли знаходять повний зсув точок у просторі по трьох координатах.

Осьові методи застосовують у тих випадках, коли напрямок руху зсуву відомо. До числа осьових відносять:

метод відстаней , що полягає у вимірі відстаней по прямої лінії між знаками, установленими уздовж руху зсуву;

метод створів , обладнаних у напрямку, перпендикулярному руху зсуву;

променевий метод , що полягає у визначенні зсуву зсувної точки по зміні напрямку візирного променя з вихідного знака на зсувній.

До планового ставляться методи прямих, зворотних, лінійних зарубок, полігонометрії, комбінований метод, що сполучає вимір напрямків, кутів, відстаней і відхилень від створів.

Висотні зсуви зсувних точок знаходять в основному методами геометричного й тригонометричного нівелювання.

Для визначення просторового зсуву зсувних точок застосовують фототеодолітну зйомку.

Спостереження за зсувами проводяться не рідше одного разу в рік. Періодичність коректується залежно від коливання швидкості руху зсуву: вона повинна збільшуватися в періоди активізації й зменшуватися в період вгасання.

36. Метод визначення стійкості схилів

Процедура визначення стійкості схилів проводиться із застосуванням розрахункового методу. В результаті складних інженерних розрахунків визначається коефіцієнт стійкості. Для цього вважається відношення двох сил — тієї, яка тримає грунт і тієї, яка рухає цей грунт.

Знаючи показник стійкості схилу, можна визначатися з методами зміцнення території, які б утримували масу земляного насипу. Також така передбачливість забезпечить економію коштів у подальшому, запобігши руйнування будівлі.

В залежності від отриманих результатів оціночних робіт та інших досліджень території, вибирається спосіб будівництва, а також метод підвищення стійкості. Наприклад, поступливий профіль, який повинен створюватися з горизонтальними площадками, рівними висоті укосу. Ця процедура є ефективною, проте витратною — розміри земляних робіт збільшуються в кілька разів.

Розрахунок стійкості укосів дає підстави для прийняття інженерних рішень. Якщо укіс не занадто великий і крутий, можна виконати підошовне привантаження або влаштувати стіну-підпору, яка буде максимально утримувати укіс. Особливо проблемні ділянки зміцнюються пальовим способом. Зміцнити нерівну поверхню схилу або яру можна за допомогою каменю або бетонних плит.

37. Слабкі грунти. Проектування на слабких грунтах

Слабкі ґрунти

Площадки, складені слабкими ґрунтами великої товщі. В "звичайних" ґрунтах стислива товща визначається глибиною, на якій додатковий тиск від будинку не перевищує 20% від побутового тиску (тиску від ґрунту). Побутовий тиск визначається вагою вышележащего ґрунту. Наприклад, в однорідному ґрунті з питомою вагою 1,8 тс/м3 на глибині 2,0 м побутовий тиск складе 3,6 тс/м2.

Якщо на цій глибині тиск від будинку не перевищує 0,7 тс/ м2 (0,07 кгс/див2), то нижче воно не робить впливи на природний стан ґрунту й тому опади там не відбуваються. У слабких ґрунтах стислива товща визначається глибиною, на якій додатковий тиск від будинку не перевищує 0,3 тс/м2 (0,03 кгс/див2). Стислива товща ґрунту й опади залежать від навантажень від будинку, розмірів опорної частини фундаментів і модуля деформації ґрунтів.

В "звичайних" ґрунтах модуль деформації змінюється від 500 (у щільних пісках) до 100...70 кгс/див2 (у м'яко ластичных глинах). У слабких ґрунтах він набагато менше. У розрахунках розглядався водонасыщенный іл з модулем деформації Е = 10 кгс/див2. Прийнято, що рівень ґрунтових вод перебуває на глибині 0,4 м, а в підставі товщі слабкого ґрунту залягає ґрунт із модулем деформації, рівним 200 кгс/див2.