А. Обсяг продукції

У роботі умовно прийнято, що річний обсяг товарної продукції дорівнює обсягу реалізованої продукції.

Б. Основні виробничі фонди

Основні виробничі фонди (ОВФ) – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній формі, а їх вартість переноситься на вартість виготовлюваної продукції частинами в міру спрацювання.

ОВФ поділяються на активні, які безпосередньо приймають участь у виробничому процесі, і пасивні, які створюють умови для здійснення процесу виробництва.

До активної частини ОВФ відносять робочі машини й устаткування, інструмент, прилади і пристрої, технологічний транспорт. Будівлі та споруди відносять до пасивної частини ОВФ.

Співвідношення активної та пасивної частин, виражене у відсотках до їх загальної вартості, визначає їх внутрігалузеву структуру.

Середньорічна вартість ОВФ визначається за формулою:

/1/

де Фс - середньорічна вартість ОВФ;

Фп - вартість ОВФ на початок року;

- вартість фондів, введених на протязі року;

Тв– порядковый номер місяця ввода в дію основних фондів

(1-Тв) - кількість місяців експлуатації введених ОВФ до кінця року;

Фл - вартість виведених з експлуатації ОВФ;

(1-Тл) - термін з моменту вибуття ОВФ до кінця року, міс.

Вартість ОВФ на кінець року:

, /2/

Коефіцієнт оновлення устаткування визначається відношенням суми його введення Фа( в) до вартості на кінець року [Фа(кр)] :

, /3/

Коефіцієнт вибуття устаткування визначається відношенням суми виведених з експлуатації активних фондів [Фа(л)] до вартості на початок року [Фа(пр)] :

/4/

Головний показник, який характеризує ефективність використання основних фондів, є коефіцієнт фондовіддачі – кількість продукції, що виробляється на 1 грн. середньорічної вартості ОВФ:

, /5/

де Qp- річний обсяг продукції у грошовому виміру.

Зростання коефіцієнту фондовіддачі забезпечує зріст обсягу товарної продукції без збільшення вартості ОВФ.

Приріст обсягу товарної продукції у звітному році порівняно з базовим відбувається за рахунок як інтенсивних факторів (зростання фондовіддачі), так і екстенсивних (зростання вартості ОВФ).

ΔQ=ΔQ₁+ΔQ₂, /6/

де ΔQ - приріст обсягу товарної продукції, тис. грн.;

ΔQ₁ - те ж за рахунок зростання фондовіддачі;

ΔQ₂ - те ж за рахунок зростання вартості ОВФ;

ΔQ₁ = (Кfo - Kfб) * Фс.о; /7/

ΔQ₂ = (Фс.о – Фс.б) х Кfб, /8/

де Кfo і Kfб - коефіцієнти фондовіддачі відповідно у звітному та базовому роках;

Фс.о і Фс.б – середньорічна вартість ОВФ у звітному та базовому роках.

Показники фондоозброєності і механоозброєності праці характеризують технічний рівень підприємства.

Фондоозброєність праці (Кfn) – це вартість ОВФ у розрахунку на одного робітника :

/9/

де Чр – чисельність робітників.

Механоозброєність праці (Кмп) – це вартість активної частини ОВФ у розрахунку на одного робітника:

, /10/

В. Оборотні кошти

Частину виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються у виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають свою натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість вироблюваної продукції, відносять до оборотних фондів підприємства. До їх складу включають: виробничі запаси; незавершене виробництво; видатки майбутніх періодів.

Крім оборотних фондів підприємства мають фонди обігу : готова продукція на складі, відвантажена продукція, грошові кошти на розрахунковому рахунку та в касі, кошти у розрахунках та інші.

Оборотні кошти – це сукупність оборотних фондів та фондів обігу у грошовому виміру. Ефективність використання оборотних коштів характеризується такими показниками.

1. Коефіцієнт оборотності (кількість оборотів) Коб розраховується шляхом ділення вартості реалізованої продукції за діючими оптовими цінами (Qрп) на середній залишок оборотних коштів () за той же період:

/11/

2. Тривалість одного обороту в днях визначається як співвідношення кількості днів у розрахунковому періоді (для року – 360) і коефіцієнту оборотності за той же період:

/12/

Унаслідок прискорення оборотності фінансових коштів зменшується потреба в них. Абсолютне вивільнення оборотних коштів з обороту визначається як різниця між середньорічними залишками оборотних коштів у звітному та минулому роках. Для розрахунку відносного вивільнення оборотних коштів у звітному році порівняно з минулим по- перше розраховується потреба в них у звітному році в умовах, коли обсяг виробництва збільшився, а коефіцієнт оборотності залишився на рівні минулого року. Сума відносного вивільнення дорівнює різниці між умовною потребою оборотних коштів та їх фактичними залишками у звітному році.