
- •3.Основне питання філософії,його дві сторони та їх рішення.
- •4. Міфоепічні засади
- •5. Філософія Стародавньої Індії.
- •6. Філософія Стародавнього Китаю. Даосизм. Конфуціанство. Легізм
- •7. Філософія Античності. Мілетська школа, натурфілософія Геракліта, атомізм Демокріта.
- •10. Особливості формування Середньовічної філософської думки. Схоластика як особливий тип культури. Полеміка номіналізму і реалізму. Філософія Аквінського (томізм).
- •17. Раціоналізм Лейбніца
- •18 Епоха Просвітництва: соціальні і духовні основи.
- •19. Проблема людини та прогресу людського розуму у філософії французьких, німецьких та англійських просвітників.
- •20. Німецька класична філософія. І.Кант: метафізика, критицизм, агностицизм, апріоризм та категоричний імператив. Космогонічна гіпотеза Канта.
- •21. Філософія абсолютної ідеї Гегеля. Суперечність його методу і системи.
- •24. Раціоналізм і ірраціоналізм як дві тенденції сучасної посткласичної філософії.
- •27. Проблеми логіки та методології наукового пізнання у філософських концепціях позитивізму, неопозитивізму та постпозитивізму.
- •28. Релігійна філософія сучасності: неотомізм,еволюціонізмТейярадеШардена.
- •31 Кордіогносія Юркевича
- •33. Християнський екзистенціалізм л.Шестова та м.Бердяєва.
- •34.Онтологія як теорія
- •Типи онтологій
- •II. Буття речей, процесів
- •III. Буття соціальне
- •35. Проблема субстанції у філософії XVII ст.
- •44. Поняття істини та заблудження. Об'єктивність та конкретність істини. Діалектика абсолютної та відносної істини.
- •45 .Поняття практики,її гносеологічний статус.Форма,структура та функції практики.
- •46. Поняття наукового методу. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання,їх основні методи.
- •47. Форма знання:науковий факт,проблема,гіпотеза,ідея,спостереження. Сутність та структура наукової теорії.
- •48. Наука як соціальний інститут. Місце науки в системі соціальних цінностей. Етика науки та соціальна відповідальність вченого.
- •49. Поняття розвитку. Діалектична та метафізична концепція розвитку. Об’єктивна та суб’єктивна діалектика.
- •50. Поняття діалектики: основні принципи, закони і категорії діалектики. Історико-філософські форми діалектики.
- •51. Закон єдності та боротьби протилежностей – суть, ядро діалектики. Протиріччя як джерело руху і розвитку; види протиріч.
- •53. Закон заперечення заперечення; діалектичне та метафізичне розуміння заперечення.
- •56. Джерела та рушійні сили суспільного розвитку
- •57. Основні концепції суспільства у філософії; сутність матеріалістичного розуміння історії.
- •58. Поняття суспільного буття та суспільної свідомості, їх взаємозв’язок; основні форми суспільної свідомості; суспільна психологія та ідеологія.
- •59. Діяльність як спосіб існування і розвитку людини та суспільства. Структура, типи та форми діяльності.
- •60. Філософія як методологічна основа економічного управління та господарювання. Духовні компоненти економіки.
- •61. Поняття ринку. Ринок – середовище для вільного самовизначення людини як суб’єкта економічної діяльності.
- •62. Практична філософія підприємця. Конкуренція як форма вирішення протиріч між людьми в процесі підприємницької діяльності. Людиновимірна сутність економіки.
- •63. Поняття моралі. Формування моральної свідомості особистості. Основні принципи та категорії моральної свідомості.
- •64. Етика та етикет. Місце етики в сучасному світі. Етична проблематика в економічній діяльності.
- •65. Поняття „цінність”. Цінності як визначальні характеристики людського буття. Структура цінностей та їх класифікація. Провідні системи ціннісних орієнтацій в ххі ст.
- •67. Поняття релігії, її сутність та структурні елементи. Основні функції релігії.
- •72. Поняття цивілізації. Основні ознаки цивілізації та критерії визначення її типів. Історичні типи цивілізацій.
- •75. Поняття суспільного прогресу, його сутність та проблема пошуку об'єктивних критеріїв;історичні типи суспільного прогресу.
1. Світогляд — система найзагальніших знань, цінностей, переконань, практичних настанов, які регулюють ставлення людини до світу.
Центральна проблема світогляду — відношення людини до світу.
Суб’єктами світошляду можуть бути одна людина, соц. Чи професійна група, класи, суспільство в цілому.
Світогляд має досить складну структуру, до неї відносять:
Знання – продукт суспільної матеріальної і духовної діяльності людини.
Ідеал – уявлення про найвищу досконалість, яка як взірець, норма і найвища мета, що визначає певний спосіб і характер дії людини чи суспільного класу.
Сумнів – момент негативності в інтелектуально-емоційному відношенні суб’єкта до будь-якого знання.
Переконання – вірування без жодного відтінку сумніву, але часто з емоційним забарвленням.
Воля – це психічна д-ть людини, яка виявляється у її здатності діяти щодо свідомо поставленої мети, долаючи при цьому внутрішні і зовнішні труднощі.
Цінності - це те, що особливо важливо для людини.
Почуття – специфічно людські, узагальнені переживання ставлення до потреб, задоволення або незадоволення яких викликає позитивні або негативні емоції.
Емоції – це загальна активна форма переживання організмом своєї життєдіяльності.
Віра – це стан суб’єкта, який тісно пов’язаний з духовним світом особистості, який виникає на основі певної інформації про об’єкт, що виражена в ідеях чи образах і супроводжується емоцією впевненості і який служить мотивом, стимулом, настановою і орієнтиром людської д-ті.
Історичні типи світогляду
Релігія – це специфічний світогляд і світовідчуття . а також відповідні їм поведінки і дії, тобто культ, який ґрунтується на вірі існування одного або декількох богів, тобто такого духовного начала, яке знаходиться за межею природного і не доступне розумінню людини.
Міфологія – це цілісне світорозуміння, в якому різні уявлення пов’язані в єдину образну картину світу, яка поєднує в собі реальність і фантазію, знання і віру, думку та емоцію…
Наука – це форма людських знань, складова частина духовної культури сус-ва, система понять про явища і закони дійсності.
Філософія – це система самих загальних теоретичних поглядів на світ, на місце в ньому людини, а також з’ясування різних форм відношення людини до світу, яке виявляється у поннятнійно-категоріальній формі, спирається на досягнення наук про природу, суспільство, людину та володіє певною мірою логічного доказу.
2. Філософія – це система самих загальних теоретичних поглядів на світ, на місце в ньому людини, а також з’ясування різних форм відношення людини до світу, яке виявляється у поннятнійно-категоріальній формі, спирається на досягнення наук про природу, суспільство, людину та володіє певною мірою логічного доказу.
Можна виділити 2-і основні причини виникнення філософії – гносеологічну і соціокультурну. З гносеологічної точки зору філософія виникла як своєрідне «подоланняя» міфу за допомогою зміни способів пояснення навколишньої дійсності. Із соц.-культурної точки зору філософія виникла в процесі розкладання первісно-общинного ладу і становлення рабовласницького суспільства.
Першою формою філософського знання була натурфілософія, що містить міфологічні і релігійні уявлення про світ.
Властивості філософії: універсальність, критичність, рефлективність, орієнтація на корінні питання буття, на граничні його підвалини.
Предмет філософії – гранично-загальні основи співвідношення людини і світу. А також всезагальні основи руху і розвитку природи, суспільства та людської свідомості.
Структура філософії і досі не є визначеною. Можна виділити наступні рівні у структурі філософії:
Гносеологія – наука про пізнання об’єктивного матеріального світу людини.
Аксіологія – наука про теорію людських цінностей
Онтологія – наука, що пов’язана з буттям світу
Філософська історія, логіка, етика, естетика, філософська антропологія…
Фін.ф. світоглядна – пов’язується з абстрактно-теоретичним, поннятійним поясненням світу, на відміну від решти типів і рівнів світогляду.
Фін.ф. критична – ґрунтується на діалектичному запереченні. А не на абстрактному нігілізмі.
Фін.ф. методологічна – полягає в тому, що філософія виступає як загальне вчення про метод і як сукупність найбільш загальних методів пізнання і освоєння дійсності людини.
Фін.ф. прогностична – в ній формуються гіпотези про загальні тенденції розвитку буття і свідомості людини й сус-ва.
Філ..ф. гносеологічна – розроблення. Оцінювання припущень пізнавального процесу.
3.Основне питання філософії,його дві сторони та їх рішення.
Основне питання філософії – це питання про співвідношення, буття і мислення матерії свідомості природи і духу, матерії і свідомості, матеріального і ідеального.
Основне питання філософії має 2-ві сторони:
1.про природу і сутність світу, що лежить в основі світу. Матерія чи дух, ідея, свідомість
2. про пізнавальний світ
Два протилежні висновки щодо розкриття природи світу знайшли своє вираження у вирішенні питання про те, що ж є первинним – матерія чи свідомість. Це перша сторона основного питання філософії. Різні відповіді у вирішенні цього питання обумовили виникнення двох основних напрямів філософії – матеріалізму та ідеалізму.
Матеріалізм виходить з того, що світ за своєю природою матеріальний, вічний, несотворимии, безкінечний у часі і просторі. Матерія – первинна. Свідомість є продуктом, властивістю високоорганізованої матерії – мозку, вона – вторинна. Матеріальний світ згідно з матеріалізмом існує сам по собі, незалежно ні від людини, ні від будь-яких надприродних сил. Людина – частка природи, її свідомість породжена природою, є її специфічною властивістю. Матеріалізм у різні історичні епохи набував різних форм та видів: наївний та зрілий (науковий матеріалізм), стихійний та філософськи осмислений, метафізичний та діалектичний.
Ідеалізм виходить із визнання первинності духу, свідомості, мислення та вторинності природи, матерії. Ідеалізм, як і матеріалізм, набував конкретних форм, наповнювався конкретним змістом на різних етапах історії.
Виокремлюють два види ідеалізму: об'єктивний та суб'єктивний.
Об'єктивний ідеалізм виходить з того, що над світом панує світовий розум (логос, дух, ідея, поняття та ін.), який із самого початку дається як самостійна сутність, а потім, перевтілюючись у матеріальні предмети, обумовлює їх реальне існування.
Суб'єктивний ідеалізм розглядає реальний світ лише як суб'єктивний світ людини. Речі не існують поза і незалежно від нас. Вони – продукти нашої свідомості, "комплекси", "зібрання" наших відчуттів і спри-йняттів, породження органів чуття.
Крім цих основних способів вирішення основного питання філософії є ще дуалізм, який визнає матерію і свідомість, дух і природу, мислення і буття як дві самостійні основи.
До сфери основного питання філософії належить і питання про здатність і можливість людини пізнати навколишній світ, про межі пізнання, про його природу та істинність. Матеріалізм стверджує, що людина здатна пізнати світ, що наші знання відповідають матеріальним об'єктам, тримають в собі їх образи, можуть бути і є істинними знаннями.
Об'єктивний ідеалізм також ствердно відповідає на питання про пізнання світу, але вирішує його на ідеалістичній основі, виходячи з абсолютної тотожності розуму і дійсності.
Філософський напрямок, що заперечує пізнаванність світу, називається агностицизмом. Це, як правило, суб'єктивний ідеалізм. Згідно з агностицизмом людина не може мати вірогідних (достовірних) знань, оскільки реальний світ для неї – всього лише світ її почуттів, які внаслідок обмеженості та індивідуальних особливостей людських органів чуття, спотворюють дійсність, не можуть дати вірогідного знання про неї.
Найважливішими у філософії є питання про загальну структуру світу та стан, в якому він перебуває. Це питання знаходить своє вирішення у двох основних концепціях – діалектичній та метафізичній.
Діалектика – концепція, згідно з якою світ за своєю структурою є єдиним цілим, де все взаємопов'язано і взаємозумовлено, а з погляду стану – він знаходиться в русі, в розвитку.
Метафізика – концепція, згідно з якою світ за своєю структурою є сукупністю не пов'язаних між собою взаємопереходами предметів, явищ та процесів. Стосовно стану світу метафізика визнає рух і розвиток лише в певних межах – як зменшення і збільшення, як повторення.
Проблема загальної структури світу, що включає в себе і людину, і стан, в якому вона перебуває, є відносно самостійним питанням. Воно може вирішуватися в
принципі однаково при різних підходах до основного питання філософії. Тобто матеріалізм, так само як і ідеалізм, може бути метафізичним і діалектичним.