Визначення собівартості списаних у виробництво запасів і балансової

вартості залишку запасів за допомогою методу ідентифікованої собівартості

№ п/п	Ціна за 1м³	Назва	Залишок на 01.08.2011 р.		Надійшло		Витрачено		Залишок на 01.08.2011 р.
					К-сть	Сума	К-сть	Сума
			К-сть	Сума					К-сть	Сума
1	310,65 312,40 312,40 321,00 324,30	Будівельний ліс разом	0 3,97 3,37 0 2,7 10,04	0 1233,28 1052,79 0 866,7 3152,77	178,70 182,40 180,8 177,3 174,3 893,5	55513,16 56981,76 56481,92 56913,3 56525,49 282415,63	174,73 185,77 184,17 174,6 177,0 896,27	54297,87 57105,04 57534,71 56046,6 27392,19 282376,41	3,97 3,37 0 2,7 0 10,04	1233,28 1052,79 0 866,7 0 3152,17

Вибір методу ідентифікованої собівартості на ДП «ВВК №86» пов’язаний з тим, що він базується на фактичних витратах, тому валовий і чистий прибуток є більш достовірним, ніж при застосуванні інших методів.

Бухгалтерські проведення, пов’язані з вибуттям запасів представлені в табл.2.8.

Таблиця 2.8

Основні бухгалтерські проведення, за якими відображається

вибуття виробничих запасів на ДП «ВВК №86»

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків		Сума	Додаток
		Дебет	Кредит
1	Використано виробничі запаси для потреб виробництва	23	20	485,3	Л
2	Використано виробничі запаси для загальновиробничих потреб	91	20	116,2	Л1
3	Використано виробничі запаси для адміністративних потреб	92	20	232,5	Л1
4	Використано виробничі запаси для потреб збуту	93	20	1008	Л2
5	Використано виробничі запаси для потреб невиробничих підрозділів	949	20	490,1	Л2

Продовженя табл. 2.8

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків			Сума	Додаток
		Дебет		Кредит
6	Передано матеріали на переробку	206	20		Без суми	Запис не проводився
7	Використано виробничі запаси для виправлення браку	24	20		-	-
8	Використано виробничі запаси для капітального будівництва, яке здійснюється підприємством	151	20		-	-
9	Використано виробничі запаси для виготовлення основних засобів	152	20		36	Л2
10	Списано настачі запасів (якщо винні особи не виявлено)	947	20		Без суми	Запис не проводився
	Списано суму ПДВ	947	641		-	-

Саме від правильного ведення обліку виробничих запасів, а також відображення інформації про їх наявність та рух значною мірою залежить ефективний та стабільний розвиток підприємства. Адже, саме запаси і вміння ними розпоряджатися являються одним з найважливіших засобів досягнення ефективності виробництва підприємства.

Тому, бухгалтерській службі ДП «ВВК №86» слід звернути увагу на ведення аналітичного та синтетичного обліку виробничих запасів та підвищити контроль за їх рухом.

2.3. Міжнародний досвід організації та методологія обліку виробничих запасів

В сучасних умовах господарювання стрімко розвиваються інтеграційні процеси, які впливають на характер соціальних і економічних відносин, на політичну ситуацію у світі загалом, відкривають широкі можливості для економічної співпраці держав. За таких умов виникає необхідність адаптації національної системи бухгалтерського обліку до вимог міжнародної практики, що реалізуються головним чином за міжнародними стандартами.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) мають характер рекомендацій, то вони не домінують над місцевими Положеннями з бухгалтерського обліку. Але якщо фінансові звіти випускаються не тільки для внутрішнього використання, а ще призначені для кредиторів, акціонерів широкої громадськості, то вони повинні відповідати міжнародним стандартам. Активізація стратегічного курсу України на інтеграцію зі світовим економічним простором, формування відкритої економіки, залучення іноземних інвестицій, стратегічним призначенням якої є сприяння підвищенню ефективності та конкурентоспроможності, потребують нових підходів до побудови бухгалтерського обліку [Собчук Т. В., Присяжнюк С. В.].

В Україні бухгалтерський облік зарегламентований Міністерством фінансів та органами статистики, таким чином він визначає форми бухгалтерської і статистичної звітності. В країнах із розвинутою ринковою економікою є певна регламентація обліку на державному рівні, але регламентація ведення обліку ніяк не означає повної залежності бухгалтерів від інструкцій, адже їх просто немає. Це стосується лише головних моментів відображення в обліку господарських операцій і результатів їх діяльності. Усі розвинуті країни вважають нормальним явищем використання МСБО, адже при цьому зростає довіра з боку іноземних інвесторів до фінансової звітності, зменшується негативний ризик щодо фінансових втрат через незадовільну організацію національної системи обліку та звітності. Отже, введення міжнародної системи обліку та звітності в Україні надасть можливість повніше врахувати інформаційні потреби управління, сприятиме швидкому залученню іноземного капіталу до розвитку економіки нашої держави [Собчук Т. В., Присяжнюк С. В.].

Як правило, найбільшу питому вагу в структурі доходів підприємств торгівлі займає виручка від реалізації товарів. Оскільки товари – це активи, що утримуються підприємствами з метою подальшого продажу, то порядок їх придбання, утримання і вибуття регламентує Положення бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (далі ПБО 9). Це положення засноване на основі Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 2 «Запаси» (далі МСБО 2). Даний стандарт було прийнято ще у 1975 році, але в подальшому він був переглянутий. Та набрав чинності лише з 1 січня 1995 року.

ПБО 9 «Запаси» було засновано згідно наказу Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року на основі МСБО 2 «Запаси» з урахуванням національних особливостей економіки України. У національному положенні визначено порядок визнання, оцінки та документального оформлення руху запасів, а в міжнародному стандарті більша увага приділяється визначенню термінів, пов’язаних із використанням запасів.

Рух матеріалів від одного господарюючого суб’єкта до іншого призводить до зміни (збільшення або зменшення) вартості і структури запасів в межах окремого підприємства. При цьому зміна структури матеріалів відображає економічний аспект даного питання. Юридичний чи правовий аспект пов’язаний з наявністю договору – документу юридичного характеру, що є підставою для здійснення таких операцій з руху запасів. Договір, з одного боку, робить можливим здійснення таких операцій, з іншого – визначає право власності на запаси [Собчук Т. В., Присяжнюк С. В.].

Підприємство може зберігати на своїх складах різні види оборотних матеріальних цінностей, при цьому при створенні резервів активів виникає необхідність в організації матеріальної відповідальності за їх збереження.

Таким чином, створення резервів запасів на складах підприємства в будь-якому випадку визначає необхідність в організації відповідальності осіб, на відповідальному збереженні яких знаходяться товарно-виробничі запаси [Собчук Т. В., Присяжнюк С. В.].

Облік наявності і руху запасів в Україні здійснюється лише на рахунках у системі постійного обліку запасів. Виробничі запаси складаються з сировини, основних і допоміжних матеріалів, купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів, будівельних матеріалів, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб[Сборник систематизированного законодавства // Бизнес. - 2009. - №12(грудень)].

Для узагальнення інформації про наявність і рух запасів сировини, матеріалів, палива, комплектуючих виробів та інших запасів Планом рахунків передбачений рахунок 20 „Виробничі запаси”. У зарубіжних країнах до методів аналітичного обліку матеріальних запасів відносять:

— метод періодичного обліку;

— метод безперервного (поточного) обліку.

Відповідно до методу періодичного обліку детальний облік матеріальних запасів протягом року не ведеться, а в кінці року має проводитися інвентаризація наявних запасів для встановлення рівня запасів на кінець звітного періоду. Собівартість реалізованих запасів не може бути визначена доти, доки не буде завершена інвентаризація, оскільки розрахунок собівартості визначають так: нетто-вартiсть покупок плюс рівень запасів на початок звітного періоду мінус рівень запасів на кінець звітного періоду [Канцуров О.О Фінанси України ].

Собівартість реалізації запасів при системі періодичного обліку визначається балансовим методом:

С/в = Сп + З - Ск 2.1

де,

Сп – собівартість реалізованих запасів,

З – собівартість залишку запасів на початок періоду,

Ск – собівартість залишків запасів на кінець періоду.

Суть методу поточного (безперервного) обліку ТМЦ полягає в тому, що систематично з надходженням і рухом матеріальних запасів їх кількість i вартість строго документуються. Метод забезпечує контроль за операціями руху ТМЦ, сигналізує про необхідність нових замовлень матеріалів на поповнення запасів, формує інформацію про оптимальний обсяг замовлення. У результаті цього протягом усього звітного періоду відомий обсяг наявних запасів [Канцуров О.О Фінанси України].

Розглянемо певні відмінності обліку виробничих запасів між ПБО та МСБО (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Порівняльна характеристика обліку виробничих запасів

В Україні	В зарубіжних країнах
Принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси та розкриття її у фінансовій звітності встановлено П(С)БО 9 „Запаси”	Основні методологічні принципи оцінки, обліку та відображення у фінансовій звітності запасів викладені у Міжнародному стандарті бухгалтерського обліку 2 „Оцінка та відображення матеріально –виробничих запасів у контексті формування фактичної собівартості”
Запаси - активи, які: - утримують для наступного продажу за умови ведення звичайної господарської діяльності; - перебувають у процесі виробництва з метою наступного продажу продукту виробництва.	Запаси — це активи, якi: а) утримуються для продажу за умов звичайної господарсько дiяльностi; б) перебувають у процесі виробництва для такого продажу в) існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг.
Надходження матеріалів на підприємство здійснюється на підставі товарно транспортної накладної за якою складається прибутковий ордер в двох примірниках. Перший примірник є підставою для оприбуткування цінностей на склад Другий примірник прибуткового ордера є звітом про використання доручення.	Надходження матеріалів на підприємство оформляється рапортом, який складається у трьох примірниках. Основою для складання рапорту є рахунок-фактура постачальника. один примірник рапорту надсилають у відділ постачання для звірки з умовами розміщення замовлення, другий передають на склад із матеріалами, а третій залишають у групі приймання
Відпуск запасів проводиться в основному на виробництво продукції, при цьому виписується відділом постачання лімітно-забірна карта на місяць в двох примірниках, перший примірник передається на склад, а другий в цех.	Відпуск матеріалів у виробництво здійснюється за вимогами. Вимогу виписують у трьох примирниках. Перший примірник залишається на складі, другий — у групі матеріального обліку, третій — в особи, котра одержує матеріал. Вимога на основні матеріали відрізняється від вимоги на допоміжні матеріали лише за кольором бланка.

Порядок обліку товарно-матеріальних цінностей у зарубіжних країнах регламентує міжнародний стандарт № 2 „Оцінка та відображення матерiально-виробничих запасів у контексті формування фактичної собівартості”, який введений у дію з 1 січня 1976 р. Стандарт визначає поняття собівартості (початкової вартості) і методи оцінки.

Помилка в оцінці матеріальних запасів на кінець поточного року негативно впливає на величину чистого прибутку як у поточному, так i наступному році й тим самим на величину оплаченого податку з прибутку. Тому державні органи особливо регулюють застосування підприємствами різних методів оцінки матеріальних запасів. Бухгалтери фірм дуже часто стикаються, з одного боку, з проблемою найточнішого визначення прибутку, а з другого — з бажанням зменшити податок на прибуток [Бурдейна Л. В.].

Є ряд методів оцінки матеріальних запасів для фінансової звітності. Основна частина з них ґрунтується або на собівартості, або на ринковій цiнi.

Інститут присяжних бухгалтерів США зазначає, що первинною основою обліку матеріальних запасів є собівартість, яка включає такі елементи:

- суму рахунку-фактури, за вирахуванням скидок при покупці;

- суму страхування товарів у дорозі;

- вiдповiднi податки i тарифи [Бурдейна Л. В.].

Інші витрати, якi пов’язані з придбанням, прийманням тощо, в принципі також мають входити у собівартість матеріальних запасів. Однак на практиці настільки складно розділити ці ви трати між окремими видами, що вони переважно враховуються як витрати звітного періоду (тобто включаються в накладні витрати), а не як елемент собівартості матеріальних запасів [Бурдейна Л. В.].

Протягом року ціни на більшу частину товарів змінюються. Однакова кількість товарів може бути придбана. за різними цінами. Тому бухгалтерів більше цікавить рух вартостей, а не фізичне переміщення товарів під час діяльності фірми, оскільки саме вартість дає можливість точніше визначити прибуток.

Важливе значення для правильного обліку на підприємствах має порядок оцінки запасів за національними стандартами. Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 9 „Запаси” Затвержено Наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. N 246 придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю, чистою вартістю реалізації.

Первісна вартість (справедлива вартість) - вартість за якою зараховуються на баланс підприємства придбані (отримані) або вироблені запаси [Бурдейна Л. В.].

Чиста вартість реалізації - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію (збут) [Бурдейна Л. В.].

В поточному обліку виробничих запасів підприємства можуть застосовувати облікові ціни, в якості яких обирають:

1) планово-розрахункові ціни. Вони розробляються і затверджуються підприємством відповідно до рівня фактичної собівартості відповідних виробничих запасів, призначені для використання всередині підприємства.

2) фактичну собівартість виробничих запасів за даними попереднього місяця або звітного періоду (звітного року);

3) середню ціну групи. Це різновид планово – розрахункових цін. Як правило, встановлюється в випадках, коли на підприємстві розроблена номенклатура матеріалів (перелік матеріалів, згрупованих за характерною для них ознакою і відповідним чином зашифрованих із зазначенням одиниці виміру; вказується на кожному документі на надходження або вибуття). Відхилення між фактичною собівартістю матеріалів поточного місяця і їх обліковою ціною враховуються на окремому субрахунку (аналогічно обліку ТЗВ) і в кінці місяця розподіляються між вартістю запасів, які вибули і їх залишком на кінець місяця[Бурдейна Л. В.].

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовують тільки один із методів, передбачених П(С)БО 9 „Запаси”.

У зарубіжних країнах використовують різні методи оцінки матеріальних запасів:

1. Метод специфічної ідентифікації;

2. Метод середньозваженої вартості;

З. Метод ФIФО;

4. Метод роздрібних цін;

4. Метод стандартних (нормативних) витрат.

У разі відпуску матеріалів у виробництво, продажу або іншому вибутті згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 9 „Запаси” оцінка їх здійснюється по одному з таких методів:

- метод ідентифікованій собівартості одиниці запасів, передбачає особливе маркування кожної одиниці запасів, що дозволяє в будь-який момент часу визначити вартість, встановити дату витрачання кожної одиниці запасу, її собівартість і вартість запасів, що залишились. Має вузьке застосування – для запасів, які відпускаються для виконання спеціальних замовлень і проектів, а також запасів, які не замінюють одне одного. Однакові запаси обліковуються за різною вартістю, бо мають різні споживчі якості, властиві тільки кожній одиниці специфічні характеристики. Доцільно застосовувати до запасів, які мають високу вартість.

- метод середньозваженій собівартості, запаси з однаковими вхідними параметрами обліковуються в одній інвентарній картці незалежно від ціни придбання. Середня вартість одиниці запасів може розглядатися як за звітний період (при періодичному обліку запасів), так і після кожного наступного надходження (при безперервному (постійному) веденні обліку списання запасів). Застосовується для списання взаємозамінних запасів. Дає більш об’єктивну оцінку наявності та руху запасів, але не забезпечує достатній контроль за правильністю їх списання на затрати виробництва.

- метод собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО), засновується на хронології надходження, тобто базується на припущенні, що одиниці запасів, які придбані першими, продаються чи використовуються першими, а також на припущенні, що грошова одиниця є стабільною. Залишки на кінець періоду оцінюються за цінами останніх надходжень запасів. Переваги – простий, систематичний і об’єктивний, запобігає можливості маніпулювання прибутком, відображена в балансі сума запасів приблизно збігається з поточною ринковою вартістю. Недоліки – в умовах високої інфляції призведе до завищення вартості залишків, заниження собівартості готової продукції та, як наслідок, завищення результатів від реалізації.

- метод нормативних затрат, полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Тобто на підприємстві встановлюються нормативні облікові ціни, якими протягом місяця користуються для оцінки списання запасів. Наприкінці місяця обчислюють ціну, виходячи з фактичних витрат, установлюють розмір відхилень і проводять коригуючи записи.

- ціни продажу, оцінка вибуття запасів основана на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торгової націнки товарів [Бурдейна Л. В.].

Відповідно до МСБО 2 підприємство повинно дотримуватись таких правил:

1. Повинно постійно застосовувати обраний метод оцінки запасів. Змінити метод оцінки можна лише в результаті певних змін у діяльності підприємства, що повинно бути обґрунтовано і належним чином пояснено в примітках до фінансових звітів.

2. Повинно застосовувати однакові формули собівартості для всіх запасів, подібних за характером і використанням.

3. Різниця в географічному розташуванні або відповідних податкових правилах сама собою не є підставою для застосування різних формул собівартості до одного виду запасів.

4. Запаси, які було реалізовано, відображають у складі витрат того звітного періоду, в якому визнається дохід від реалізації запасів. Внаслідок цього забезпечується відповідність витрат і доходів [Присяжнюк С. В.].

Національні стандарти обліку побудовані на підставі Міжнародних стандартів, але відповідно до специфіки національної системи виникають розбіжності обліку в Україні та зарубіжних країнах.

При узгодженні ПБО та МСБО потрібно проаналізувати до чого це може призвести в кінцевому результаті, оскільки МСБО також мають певні недоліки, а економіка України має ряд особливостей, не характерних іншим країнам світу. Національні стандарти обліку побудовані на підставі Міжнародних стандартів, але відповідно до специфіки національної системи виникають розбіжності обліку в Україні та зарубіжних країнах. Тому необхідно відмовитись від жорсткої регламентації обліку, а саме: удосконалювати національні ПБО та гармонізувати їх з МСБО, також забезпечити належне професійне навчання практикуючих бухгалтерів.

ВИСНОВКИ

На сучасному етапі розвитку економіки України роль виробничо-господарських підприємств таких як ДП «ВВК №86» підвищилась у зв’язку з необхідністю забезпечення ринку продукцією з високою якістю, конкурентноздатністю та низькою собівартістю.

Враховуючи те, що основою виробництва є запаси сировини, матеріалів, енергії то для забезпечення ефективного виробництва необхідно вживати комплекс заходів щодо виявлення, кількісного вимірювання та реалізації резервів забезпеченості виробничими запасами та ефективного їх використання. А для цього необхідно здійснювати систиматичний облік, аудит та аналіз рівня та динаміки забезпеченості, а також ефективності використання виробничих запасів на основі даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Саме в цьому полягає актуальність теми проведеного дослідження.

У першому розділі розглядалась економічна сутність запасів як об’єкт обліку, аналізу та аудиту. Вивчено оцінку виробничих запасів для цілей обліку та здійснено огляд нормативно-правової бази з обліку та аудиту виробничих запасів, охарактеризовано фінансово-господарський стан ДП «ВВК №86».

У другому розділі вивчено організацію систематичного і аналітичного обліку вироничих запасів, дано характеристику первинних документів їх обліку та руху на досліджуваному підприємстві.

Звернено увагу на облік надходжень та вибуття запасів на виробництво та особливості обліку результатів інвентаризації виробничих запасів базового підприємства.

Вивчено організацію обліку виробничих запасів в умовах використання інформаційних технологій на базовому підприємстві, з’ясовано її переваги і недоліки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. //В редакції закону N 1829-III від 22.06.2000, ВВР, 2000, N 46, ст.391

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 червня 1999 р. N 391/3684 "Загальні вимоги до фінансової звітності"

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N87 від 31.03.99

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 20 "Консолідована фінансова звітність" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 30 липня 1999 р. N 176 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 серпня 1999 р. N 553/3846

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 39 від 25.02.2000

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99

9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 137 від 28.05.99

10. Постанова КМУ від 28 лютого 2000 р. № 419 "Про затвердження порядку подання фінансової звітності" // Нове діло. - 2000. - № 15 (34). - 13-20 жовтня.

11. Методичні рекомендації із застосування реєстрів бухгалтерського обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України № 356 від 29. 12. 2000 р.

12. Наказ Міністерства фінансів України "Про внесення змін до Положення про спрощену форму бухгалтерського обліку суб'єктів малого підприємництва" від 07.12.2000 р. №315

13. Наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення про спрощену форму бухгалтерського обліку суб'єктів малого підприємництва" №196 від 30.09.98 р.

14. Наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження спрощеного Плану рахунків бухгалтерського обліку" №186 від 19.04.2001 р.

15. Наказ Міністерства фінансів України „Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування” N 291 від 30.11.99

16. АВКТВТ "Рівненська кондитерська фабрика", ВАТ ЄДРПОУ 00382214, 2002 рік, річний звіт.

17. Батищева Н. Облік оплати праці за національними стандартами.// Все про бухгалтерський облік. -2000. -№71. -С. 4.

18. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку. К:2000 р.

19. Борис Юровський, Віталій Шеломков, Марія Карпушенко – «Як розкривати інформацію про облікову політику у річному звіті».//Экспресс-анализ законодательных и нормативных актов. -2001. -№ 6 (268). -С. 20

20. Бутинецъ Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. - Житомир: ЖІТІ, 2000. - 608 с.

21. Гордієнко Н.Г. Автоматизоване робоче місце ревізора. Навчальний посібник. К: КНТЕУ, 2002. – 132 с.

22. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку. К:А.С.К, 2001 р.

23. Грабова Н.Н. Добровский В.Н. Бухгалтерський учет в производственных и торговых предприятиях, 2000./ Под ред. Н.В. Кужельного. – К.:А.С.К., 2001. – 624 с.

24. Гуйда Л. Облікова політика. // Галицькі контракти. -2001 р. -№ 3. -С.17.

25. Івахненков С.В. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту. Навчальний посібник. К: Знання-Прес, 2003. – 349 с.

26. Ільяш Л. Облікова політика підприємства: від аналізу до наказу. // Головбух. -2001. -№ 51(153)

27. Каруца С.М.. Фінансова звітність як предмет державного фінансового контролю.// Фінансовий контроль(всеукраїнський науково-теоретичний, інформаційно практичний журнал). -2002. -№ 1.

28. Кельдер Т.Л. Системи обробки економічної інформації. Курс лекцій. // Електронна версія - http://www.zsu.zp.ua/lab/mathdep/mme/IV/soei/index.htm

29. Киян І. З чого почати бухгалтерський звіт у новому році? // Баланс. -2001. -№ 1(334). -С. 49.

30. Кляцький М., Малишків О. Регістри бухгалтерського обліку

для підприємств малого бізнесу.// Дебет-Кредит. – Електронна версія - http://www.dtkt.com.ua/documents/dovidnyk/rbo/3.html

31. Костюк Д. Бухгалтерський облік на малих підприємствах за П(С)БО // Податки та бухгалтерський облік. – 2000. - №8. - С. 19

32. Кушина О. Про облікову політику підприємства.// Баланс. -2000. - №5. -С. 45

33. Левітан О. Наказ про облікову політику: основні моменти. // Податкове планування. -2001. -№ 1. -С. 69.

34. Лісовець Н. Методика коригування статей фінансової звітності під час проведення аудиту.// Вісник податкової служби, електронна версія - http://www.visnuk.com.ua/?./journal/3902/394402.html, 2002 р.

35. Малишків О. Облікова політика в "новому" бухобліку або звикання до нововведення.// Главбух. -2000. -№9. –С.31

36. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку. Переклад Т.Шарашидзе.К:.,2002, - 730 с.

37. Новиков С. Облікова політика підприємства у 2002 році. // Бізнес– Бухгалтерія. Право. Податки. Консультації. -2002. -№ 1–2 (468–469). -С. 40.

38. Олійник О. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку. К:”Українська консалтингова мережа”. – 56 с.

39. Онишко Д. Облікова політика підприємства.// Все про бухгалтерський облік. -2001. -№ 11(557). -С. 4.

40. Особливості бухгалтерського обліку в торгівлі. Курс лекцій. Навчальний посібник / За ред. Проф. Ф.Ф. Бутинця та доц. Н.М. Малюги – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 608 с.

41. Пантелійчук Л Облікова політика підприємства. // Праця і зарплата. -2002 . -№ 3(295). -С. 20.

42. Пантелійчук Л. Перший наказ по підприємству – наказ про облікову політику. // Oблік - Податки - Аудит в Україні. -2001. -№ 1 (1). -С. 56.

43. Пантелійчук Л. Формування облікової політики – важливий етап роботи підприємства. // Бухгалтерський облік і аудит. -2002. -№ 9. -С. 3.

44. Рецепт безболісного переходу до обліку за новими стандартами. Автоматичний паралельний облік + правова підтримка.//Дебет-Кредит. -2000. -№9. –С.46

45. Савченко О. Облікова політика: принципи формування //«Податки та бухгалтерський облік», 18 січня 2001 р., № 6 (355), с. 33

46. Ткаченко Н.М. Теоретико-методологічні проблеми формування бухгалтерського фінансового обліку. К:”А.С.К.”, 2001. – 348 с.

47. Чебанова Н.В. Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник. К:”Академія”, 2002. - 672 с.

48. Звітні та облікові дані ДП «ВВК №86» за 2008-2011 рр.

18