ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

КАФЕДРА ВІЙСЬКОВОЇ ПІДГОТОВКИ

Затверджую

Завідувач кафедри військової підготовки

полковник запасу В.О. ФІЛАТОВ

«_____» ________________________ 20___ р.

Методична розробка

для проведення групової вправи із студентами 2 курсу

під час проведення навчального збору

ВОС 0310101 з тактичної підготовки

(найменування предметів. дисципліни)

ТЕМА 32 ОРГАНІЗАЦІЯ, ОЗБРОЄННЯ І ТАКТИКА ДІЙ ПІДРОЗДІЛІВ АРМІЙ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ _______________________________

ЗАНЯТТЯ 2 ТАКТИКА ДІЙ ПІДРОЗДІЛІВ АРМІЙ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ_

Розробив: КВН, працівник ЗС України Д.В. Зайцев

1. Затверджена на право проведення занять в 20___ / 20___ навч. році.

Протокол ____ від "___"_____________20___ р.

2. Затверджена на право проведення занять в 20___ / 20___ навч. році.

Протокол ____ від "___"_____________20___ р.

3. Затверджена на право проведення занять в 201___ / 20___ навч. році.

Протокол ____ від "___"_____________20___ р.

м. Ірпінь

1. Мета заняття:

Навчальна:

1. Нагадати студентам теоретичні положення щодо організації, озброєння і тактики дій підрозділів армій іноземних держав.

2. Практично, по навчальній карті, провести групову вправу щодо прийняття рішення командиром механізованого взводу на оборону при здійсненні наступу противником з положення безпосереднього зіткнення з противником.

Виховна:

1. Виховувати у студентів морально-бойові якості, стійкість та наполегливість в оволодінні знаннями у військовій сфері.

Час: 2 години

Місце: тактичне поле військової частини (клас тактичної підготовки)

Метод проведення заняття:  групова вправа

ІІ. Література, яка використовується для підготовки заняття

1. Філатов В.О., Снігир В.О, Саченко Е.М., Давидов О.О. Організація та основне озброєння підрозділів Сухопутних військ іноземних армій: Навч. посібн. – Ірпінь: НА ДПС України, 2005. – 92 с.

2. Посібник. Тактика загальновійськового бою. К.: НАОУ, 2001.

3. Підручник МО України. Тактика (рота, батальйон). ОІСВ, 1997.

4. http://uk.wikipedia.org/wiki/

Ііі. Матеріальне забезпечення

1. Методична розробка для проведення практичного заняття

2. Тактичне поле (клас тактичної підготовки).

3. Індивідуальна навчальна зброя (АК, АКМ, ПК, СВД).

4. ОЗК, екіпірування солдата.

Іv. Порядок проведення заняття

№ п/п	Зміст	Час проведення
І.	Вступна частина	5 хв.
ІІ.	Основна частина	70 хв.
	Вступ
1.	Тактика дій підрозділів армій іноземних держав в обороні
2.	Тактика дій підрозділів армій іноземних держав в наступі
3.	Тактика дій підрозділів армій іноземних держав в зустрічному бою
ІІІ.	Заключна частина	5 хв.

Навчально-методичні матеріали

1.1. Погляди командування нато на ведення бойових дій.

Командування НАТО розраховує, що тактика, як наука, яка вивчає способи та прийоми дій підрозділів, частин та з’єднань в інтересах найбільш повного використання їх бойових можливостей в різних видах бойових дій для виконання поставлених завдань, не може дати твердих правил та інструкцій на всі випадки ведення бойових дій.

Вона визначає тільки загальні принципи і правила ведення бою.

Основним змістом тактики є загальновійськовий бій.

Загальновійськовий бій – це такі бойові дії, в яких приймають участь всі роди військ, використовуючи різні види зброї для знищення чи подавлення противника.

В сучасних умовах тактика ведення бойових дій в арміях США, ФРГ та інших державах НАТО продовжує розвиватися на базі бойового досвіду в локальних конфліктах та за рахунок ефективного використання в військовій справі досягнень науки та техніки.

Продовжують удосконалюватися всі види збройних сил та бойової техніки, а також системи матеріально-технічного та тилового забезпечення.

Здійснюється подальша моторизація та механізація армії, вводяться на озброєнні нові засоби зв’язку та управління військами, при цьому широке застосування набирає комп’ютерна техніка.

Після прийняття на озброєння ядерної та високоточної зброї декілька разів перероблялися положення ведення бойових дій.

Характерними рисами сучасного загальновійськового бою є шість принципів, на основі яких планується бій:

• Широке застосування ядерної, високоточної зброї та інших засобів масового ураження.

• Відсутність суцільного фронту.

• Значне розосередження військ по фронту та в глибину.

• Висока динамічність бою і мобільність військ, які беруть участь в ньому.

• Швидкість бойових дій та різка зміна обстановки.

• Досить швидке переростання одного виду бою в другий.

Бій, в залежності від мети та способу її досягнення в армії США ділиться на зустрічний бій, наступ, оборону та відхід, в армії ФРН – на наступ, оборону та стримуючі дії.

Зустрічний бій відноситься до наступальних дій і розглядається, як наступ на противника, який також вирішує завдання наступом. При цьому зустрічний бій розуміється, як дії, які передують вступу у бій головних сил сторін.

Наступ – основний вид бойових дій. Тільки наступом можливо досягти перемоги. Основні положення Статутів Збройних Сил США по веденню наступу трактують, що Наступ – це рішучі дії військ, в основу яких покладено вміле і цілеспрямоване використання ядерної, високоточної і звичайної зброї.

Метою наступу є:

• розгром противника;

• захоплення території або найбільш важливих об’єктів;

• лишити противника необхідних ресурсів, деморалізація його військ та подавлення волі до подальшого опору;

• ведення розвідки;

• захоплення ініціативи та досягнення рішучих успіхів.

Планування наступу здійснюється на основі принципів:

• знання району бойових дій;

• зосередження сил і засобів;

• подавлення вогневих засобів противника;

• нанесення ударів, подавлення та знищення військ противника;

• глибокий прорив в тил угрупування противника з метою порушення його системи оборони;

• безперервне матеріально-технічне забезпечення військ.

Особливо підкреслюється, що танки, які мають вогневу міць, броньовий захист та високу маневреність, є основною ударною силою в наступі.

Роль підрозділів в бою визначається їх призначенням в відповідності з розробленими планами використання та рішенням на проведення бою.

В армії США розглядаються два види наступу – Наступ з ходу та наступ, який підготовлений заздалегідь.

Наступ з ходу є найбільш частою формою, так як війська зберігають свою маневровість та здатність швидко просуватися в тил противнику, до того, як він створить організовану оборону та висуне резерви на загрожуючі ділянки.

Підкреслюється, що задача наступу з ходу заключається тому, щоб вогнем заборонити відхід противника, знайти проходи, слабкі місця, відкриті фланги та швидко використати їх для просування вперед.

При цьому швидкість просування та темпи наступу мають важливе значення.

Завчасно підготовлений наступ проводиться коли війська знаходяться в обороні або противник випередив в розгортанні. Такий наступ має задачу прорвати оборону, розширити прорив та створити умови для розвитку наступу в глибину оборони.

Важливими умовами наступу є створення переваги в силах та засобах на напрямку головного удару в 6:1 на користь наступаючих військ.

Наступ ділиться на зближення, прорив, розвиток успіху, переслідування.

Зближення з противником є тактичними діями, які пов’язані з наступом його військ та вступ з ними в бій.

Одним з вимог до зближення є скритне висування військ. Зближення здійснюється в колонах з виділенням сильних розвідок та охорони. Як тільки закінчиться підхід до противника, командир повинен розгорнути свої сили, організувати взаємодію з приданими та підтримуючими військами та завдати противнику удару та знищення його.

Якщо при зближенні передові частини та підрозділи вийдуть до основних оборонних позицій противника і будуть визначені райони, де противник слабкий, захоплений зненацька, наступ з ходу здійснюється з маршу без зупинки, або після короткої підготовки.

Прорив здійснюється при наступі з ходу, але частіше при заздалегідь підготовленого наступу.

Під проривом розуміють порушення цілісності оборони противника в результаті вогневого ураження та наступу з метою роз’єднання підрозділів та частин та створення умов для введення в бій других ешелонів.

Після прориву в бій вводяться додаткові сили, які необхідні для розширення прориву, знищення військ по частинах та розвитку успіху в глибину з метою захоплення важливих об’єктів в тилу противника.

Рекомендується прорив проводити тоді, коли у противника немає відкритих флангів, або не має часу на інші форми маневру.

Вибір ділянки прориву залежить від характеру місцевості, яка повинна дати змогу маневру військ, веденню вогню та спостереженню, мати розвинену дорожню сітку.

Розвиток успіху складає період наступу, який починається після успішного прориву оборони. Підрозділи, які прорвали оборону, утримують захоплений район та частково для розвитку успіху. Підрозділи та частини другого ешелону, які призначені для розвитку успіху, швидко просуваються в глибину, захоплюючи важливі ділянки місцевості, висоти, відсікають шляхи відходу, знищують резерви та не дають можливості противнику організувати оборону на нових рубежах. Ці війська повинні, не затримуючись на знищенні оточених підрозділів та частин, обходити їх та просуватися в глибину для виконання поставлених завдань. В резерві залишаються лише ті сили, які необхідні для розвитку успіху та підтримання темпів наступу.

Високі темпи при розвитку наступу досягаються:

• веденням наступу передовими частинами та підрозділами на декількох напрямках;

• наявністю достатньої кількості резервів для нарощування зусиль;

• збереженням послабленого тиску на противника, який відходить;

• використанням аеромобільних та повітряно-десантних військ.

Переслідування є завершальною фазою наступу. Взагалі його метою є знищення роз’єднаних сил противника по частинах.

Переслідування відзначається від розвитку успіху наступними обставинами:

- основні зусилля зосереджуються на знищенні противника, який відходить;

- головні сили висуваються по паралельних маршрутах сил противника, який відходить, з метою їх охоплення або оточення;

- противник знищується фронтальним ударом та ударами з тилу.

Командування НАТО також визначає декілька видів наступу з граничною метою, це: рейд, розвідка боєм, хибна атака, демонстраційні дії.

Всі види цих наступальних дій проводяться з граничною метою по масштабах та завданнях, а їх здійснення вимагає спеціального планування; вони є складовою частиною вказаних вище наступальних дій.

В армії США передбачений ще один спосіб наступу – просочування.

Він застосовується військами з іншими формами маневру, особливо коли є відкриті фланги, проміжки між військами.

Мотопіхотний батальйон у наступі

Головне завдання наступу покладається на механізовані та танкові частини та з’єднання, які є ударною силою сухопутних військ.

Механізований (танковий) батальйон на період наступу (або інших бойових дій) входить до складу бригади механізованої чи танкової дивізії.

Бригада створюється тільки при веденні бойових дій і має не постійний бойовий склад. Склад бригади залежить від завдання, характеру місцевості та конкретних умов обстановки.

До штатних (постійних) засобів бригади відносяться тільки органи управління (штаб).

На період наступу для виконання конкретного бойового завдання в склад бригади можуть виділятися від 3-х до 5 мотопіхотних (танкових) батальйонів, 1-2 дивізіони 155 мм самохідних гаубиць (безпосередньої підтримки), саперна рота, батарея зенітних самохідних установок “Вулкан” (“Дівад”), підрозділи радіоелектронної боротьби.

Крім того, бойові дії підтримуються 1-2 дивізіонами 155 мм та 203,2 мм самохідних гаубиць (загальної підтримки) та ротою гелікоптерів вогневої підтримки ( 12 од. АН-64А ”Апач”).

Виділяються також підрозділи матеріально-технічного забезпечення.

Бригаді в наступі ставиться бойове завдання, як правило, по об’єктах. Взагалі змістом завдання бригади є знищення противника в призначеній смузі та оволодіння рубежем (об’єктом), який забезпечує вигідні умови для розвитку подальшого наступу. Бригада може отримати смугу наступу 10-15 км в ширину. При цьому найближчим завданням буде оволодіння об’єктами на глибину 6-12 км, а кінцевою – знищення дивізійних резервів противника та оволодіння рубежем (об’єктом) на глибині 20-30 км.

В залежності від обстановки та поставленого завдання командир приймає рішення на створення угрупування та побудову бойового порядку.

Основу бойового порядку будуть складати батальйонні тактичні групи (МПБТГр або БрТТГр).

Мотопіхотна батальйонна тактична група (МПБТГр) включає мотопіхотний батальйон, танкову роту, саперний взвод, взвод зенітних установок “Вулкан” (“Дівад”), а танкова (ТБТГр) – танковий батальйон, мотопіхотну роту, саперний взвод ЗСУ “Вулкан” (“Дівад”).

Передбачається при проведенні реорганізації та створенні дивізії 2000 створити змішані батальйонні тактичні групи, в склад яких будуть входити мотопіхотний батальйон, 2-3 танкові роти, артилерійська батарея 155 мм СГ батарея ЗСУ, саперний взвод.

Бригада може будувати свій бойовий порядок в один чи два ешелони. Найбільш типовим є побудова бойового порядку в два ешелони.

При побудові бойового порядку в два ешелони до нього включається:

- перший ешелон – в складі 2-3-х БТГр (батальйонних тактичних груп);

- другий ешелон – в складі 1-2 БТГр, який розміщується розосереджено в ротних колонах (РТГр) на відстані 6-8 км від переднього краю;

- артилерія безпосередньої підтримки в складі 1-2 дивізіонів 155 мм СГ, вогневі позиції яких розташовуються в 2-3 км від переднього краю;

- спеціальний резерв (до танкової роти) та інженерного в складі 1-2 саперних взводів).

При наступі на підготовлену оборону противника в першому ешелоні будуть діяти мотопіхотні тактичні групи (МПТГр), а коли наступ буде вестися на поспіхом підготовлену оборону з застосуванням ядерної зброї – в першому ешелоні будуть діяти танкові батальйонні тактичні групи (ТБТГр).

Батальйонна тактична група веде бій в складі бригади в першому, другому ешелоні або складає резерв. Наступ в першому ешелоні бригади може будуватися в один (всі роти в лінію) або в два ешелони (три роти в першому ешелоні, одна-дві роти в другому).

Завдання батальйонним тактичним групам ставляться по об’єктах. Ними можуть бути населені пункти, важливі висоти, позиції військ і бойової техніки.

Найближче завдання (об’єкт) призначається на глибину 3-4 км, послідуюча – 6-12 км. Смуга наступу БТГр може бути до 5 км шириною. Для управління боєм організується основний командний пункт батальйону на відстані 1-1,5 км від переднього краю.

З ходу бригада буде наступати тоді, коли противник поспіхом перейшов до оборони, а також коли він поступається в силі, маневрі та боєздатності. В цьому разі противник веде наступ з маршу, або з районів зосередження в тилу своїх військ на відстані 30-50 км від переднього краю.

Наступу буде передувати вогнева (артилерійська та авіаційна) підготовка.

При наступі з ходу призначаються рубежі розгортання: в батальйонні колони – на відстані 10-15 км, в ротні колони – 5-8 км, у взводні колони – 2-3 км від переднього краю оборони противника.

Рубіж переходу в атаку вибирається якомога ближче до переднього краю (в пішому порядку – 100-150 м).

Мотопіхотні підрозділи, маючи попереду танки, атакують на БМП і намагаються без зупинки прорвати оборону противника, вийти у фланг та тил його підрозділам першого ешелону і оволодіти вказаними об’єктами.

При наступі з положення безпосереднього зіткнення з противником батальйонні тактичні групи переходять в атаку після вогневої підготовки з вихідного для наступу рубежу. Він призначається на відстані 1-3 км від переднього краю оборони противника і повинен забезпечувати безпеку мотопіхоті від вогню кулеметів.

З виходом підрозділів до переднього краю артилерія та авіація переходить до безпосередньої підтримки наступу, здійснюючи удари по живій силі та вогневим засобам, розміщеним на наступних рубежах.

Прорив оборони бригада буде здійснювати на ділянці 3-6 км (БТГр – 1-2 км) частіше всього мотопіхотними підрозділами на БМП при підтримці танків.

На танконедоступній місцевості та при наступі на підготовлену оборону наступ буде вестися в пішому порядку.

Контратаки будуть відбиватися вогнем артилерії та гелікоптерами вогневої підтримки, ударами тактичної авіації та частиною сил першого ешелону бригади. Якщо противник контратакує значними силами, то командир бригади повинен організувати оборону на досягнутому рубежі, відбити атаку і забезпечити оволодіння указаним рубежем (об’єктом).

Другий ешелон вводиться в бій після виконання ближчого завдання з метою нарощування темпів наступу чи виконання кінцевого завдання.

Для виконання кінцевого завдання та надання допомоги військам, які наступають, на глибину 15-20 км може висаджуватися повітряний десант силою до роти або батальйону із складу військ дивізії.

Після виконання кінцевого завдання та захоплення наміченого об’єкту батальйон організує його оборону мінімальною кількістю військ, приводить підрозділи в порядок і продовжує наступ для розвитку успіху. Особлива увага в цей період звертається на заходи бойового забезпечення, розвідку, охорону, поповнення запасів та перегрупування військ. В разі відходу противника, підрозділи негайно переходять до переслідування з метою його повного знищення.

Переслідування рекомендується вести в високих темпах, щоб не дати противнику створити організований супротив.

Батальйонна тактична група другого ешелону висувається в похідних або передбойових порядках на відстані від наступаючих за 8-10 км та вводиться в бій для розвитку успіху наступу та виконання кінцевого завдання бригади (дивізії)

Мотопіхотний батальйон в обороні

Оборона в арміях держав НАТО розглядається, як один з основних видів бойових дій, до якого війська переходять тимчасово з метою:

- зриву наступу противника;

- економії сил та засобів на одних напрямках та створення переваги на інших для рішучих дій;

- недопущення захоплення противником важливих районів;

- виграш часу та створення більш вигідних умов для переходу в наступ.

В останній час командування НАТО значно підвищили рівень дослідництва в питаннях оборони з застосуванням звичайної та високоточної зброї.

За поглядами командування НАТО війська, які обороняються, повинні нанести противнику максимальні втрати, порушити його взаємодію, знизити бойові можливості, розгромити його шляхом використання активного маневру та вогневого ураження.

Для того, щоб витримати масований натиск військ противника, в обороні потрібно добитися такого положення, при якому перевага противника в наступі не перевищувала 3:1 на користь наступаючого. Якщо перевага буде більшою, то можливо прорив оборони.

Перехід до оборони може бути передбаченим або вимушеним в умовах безпосереднього зіткнення з противником або без зіткнення з ним.

Завчасно війська переходять до оборони тоді, коли противник сильніший та займає вигідне положення. В цьому разі війська можуть зайняти смугу чи район оборони напередодні розгортання бойових дій. Смуги (райони) оборони обладнуються в інженерному відношенні наскільки дозволяє обстановка.

Передбачений перехід до оборони здійснюється тоді, коли вигідно спочатку нанести ураження противнику з рубежів, які займають війська, а потім перейти в наступ. Такий перехід до оборони можливий тоді, коли є перевага в силах та засобах.

Вимушений перехід до оборони здійснюється, коли противник швидше розгорнувся або при невдалому проведенні бою. В таких випадках оборона організується ході бойових дій під ударами противника. За поглядами командування НАТО оборона повинна бути стійкою та активною, глибоко ешелонованою, протитанковою, здібною протистояти масованим ударам ядерної зброї та інших засобів масового ураження, а також ударам артилерії та авіації противника.

Сучасну оборону потрібно вести методом оборонно-наступальних дій.

Оборона будується з таким розрахунком, щоб можна було здійснювати найбільш ефективний маневр вогнем всіх видів збої, танками, мотопіхотою та протитанковими засобами.

Важливе значення в обороні надається маскуванню та введення противника в оману.

В армії США оборона поділяється на мобільну, позиційну, активну, а в ФРН – на рухому та позиційну.

Мобільна оборона найбільш пристосована для умов, коли безгранично застосовується ядерна та високоточна зброя.

Мобільну оборону рекомендується організовувати і вести в наступних випадках:

- коли поставлене завдання дозволяє не зважати на тимчасову втрату території, а місцевість дозволяє вести маневр;

- коли війська, які обороняються не поступаються в маневреності противнику;

- при наявності в тих, хто обороняється хоча би незначної переваги в повітрі.

При веденні такої оборони в перший ешелон виділяється мінімальна кількість сил, як правило, мотопіхотні та механізовані підрозділи і частини (до 1/3 сил).

Основні сили, головним чином, бронетанкові частини та підрозділи, розміщуються в другому ешелоні.

Задача першого ешелону в тому, щоб попередити головні сили про наступ противника, дезорганізувати його і максимально затримати, заставити противника просуватися у вибрані в глибині оборони райони вигідні для нанесення удару та контратак.

Мобільна оборона застосовує затримуючі та оборонні дії та передбачає втягування головних сил наступаючого противника в вигідні для його розгрому райони (“мішки”).

Успішне ведення мобільної оборони залежить від уміння своєчасно залишити територію, яку обороняють.

Взагалі такі частини і підрозділи як бригада та батальйонні тактичні групи (БТГр) мобільної оборони не ведуть самостійно, а тільки в складі дивізії та корпусу.

Позиційна оборона організується та ведеться з метою збереження цілісної смуги оборони (району оборони) шляхом знищення противника на передньому краї і основується на утриманні протягом якогось часу зайнятих оборонних позицій, які створені на ключових ділянках місцевості, на максимальному використанні вогневих засобів.

Основним способом ведення позиційної оборони є утримання вигідних в тактичному відношенні ділянок (районів) місцевості.

Але при позиційній обороні готуються і утримуються не суцільні позиції, а окремі райони чи ділянки місцевості, що в більшій ступені відповідає сучасним методам ведення оборони.

Американці вважають даний спосіб ведення оборони – класичним.

Активна оборона. Починаючи з середини 70-х років спеціалісти США розробляли плани нового виду оборони, який би в більшій ступені відповідав обстановці на Європейськім театрі воєнних дій. (ТВД). Це привело до концепції організації та ведення оборони за принципами масирування сил на вирішальних напрямках.

США прийшли до висновку, що на ЕТВД в початковий період війни без застосування ядерної зброї, традиційні види оборони (позиційної та мобільної) не в повній мірі відповідають сучасним вимогам і навряд чи зможуть виконати поставлені завдання оборони.

Активна оборона основується на тісному зв’язку вогневих ударів звичайних засобів ураження, умов місцевості і маневру силами та засобами в потрібному напрямку на загрозливому напрямку.

Суть активної оборони в тому, що до початку бойових дій (наступу противника) задум головного удару не з’ясований, частини та підрозділи розгортаються рівномірно по всьому фронту оборони, як правило, в один ешелон з виділенням невеликого резерву та виділенням значних сил та засобів в смугу забезпечення. З переходом противника в наступ та визначення напрямку його головного удару, здійснюється стрімкий маневр сил з другорядних ділянок на напрямках головного удару. Сюди також відходить основна частина військ прикриття. Завдяки такому перегрупуванню складається співвідношення 1:3 на користь наступаючих, що дає змогу стійко утримувати оборону, а при більшій перевазі сил 1:6 можна розгромити противника і перейти до наступу та переслідуванні його.

Батальйонна тактична група в обороні

Для ведення оборонних дій батальйонна тактична група може отримати район бойових дій, бойову позицію або смугу оборони. Частіше БТГр буде вести бій в районі оборони. Розміри району оборони залежать від того, на якому напрямку він розміщується. Якщо БТГр обороняється на головному напрямку, то ширина району буде менше, як правило це складає 4 км, а глибиною до 3 км. Такі райони носять умовні назви, наприклад, район “Зелений”.

Для кожної РТГр в районі бойових дій на всю глибину намічаються та обладнуються бойові позиції. Деякі з них зразу займаються РТГр або взводами, а інші готуються до їх зайняття в ході бою. Ротна бойова позиція може бути по фронту 1500 м. Взводна бойова позиція по фронту до 700-800 м, а в глибину до 500 м. Якщо батальйонна тактична група обороняється на напрямку головного удару противника, то вона може займати одну бойову позицію. Така позиція по фронту до 3 км, а в глибину до 2-3 км. Оборона БТГр на одній позиції буде застосовуватися тоді, коли виникає необхідність щоб якийсь район утримувався тривалий час. Іноді БТГр з метою утримання важливої ділянки місцевості, може отримати завдання на зайняття та обладнання опорного пункту. Опорний пункт обладнується для кругової оборони. БТГр в опорному пункті має обладнати біля 300 позицій для танків, БТР, ПТРК та стрілецької зброї. Для обладнання укриттів, окопів та інших інженерних споруджень передбачається виділення значної кількості інженерної техніки. Широке застосування мають інженерні загородження, особливо мінно-взривні.

В активній обороні створення батальйонних опорних пунктів як правило не застосовується.

Крім району бойових дій та бойової позиції БТГр може отримати смугу оборони. В залежності від напрямку головного удару противника ширина смуги оборони може бути вузькою – до 5 км і широкою – 10-15 км. Глибина смуги оборони БТГр складає в першому випадку – 10 км, а в другому до 25 км.

Вузьку смугу БТГр отримає, якщо їй поставлене завдання на ведення бойових дій в районі, який розміщений на фланзі зосередження головних зусиль.

В смузі оборони командир батальйону розміщує РТГр на бойових позиціях таким чином, щоб вони перекривали всі напрямки наступу противника.

На всій сиузі оборони та в її глибині намічаються та обладнуються бойові позиції, які призначені для зайняття в ході бою. Для кожної РТГр обладнуються, як мінімум, три позиції на різній глибині. Позиція на передньому краї займається при прибутті РТГр в смугу оборони. Між бойовими позиціями обладнуються шляхи маневру і маскуються. Можливі напрямки наступу противника перекриваються мінними полями.

Широку смугу оборони БТГр може отримати на другорядному напрямку, звідки була зайнята більша частина сил та перекинута на напрямок головного удару противника. пРи значній ширині смуги оборони (10-15 км) командир батальйону розміщує РТГр таким чином, щоб вони перекривали основні напрямки наступу противника та при цьому здійснити маневр на інший напрямок. В цьому разі для РТГр обладнується більша кількість бойових позицій (до6).

В складі БТГр для ведення оборони, і особливо протитанкової, є три види системи озброєння: мотопіхотне озброєння (в тому числі ПТКР “Дракон”), танки та ПТКР “Тоу”.

Застосовуються всі ці системи разом з таким розрахунком, щоб доповнювати один другого.

Мотопіхотне озброєння (в т. ч. “Дракон”) уражує танки противника з близьких відстаней 9до 1000 м), а також для знищення піхоти противника. Крім того піхота веде оборону на шляходоступній для танків місцевості (в лісі, в населених пунктах).

Танки в обороні застосовуються в основному для ураження броньованих цілей. Броньований захист дозволяє їм вести бій під вогнем стрілецької зброї та артилерії. Танки крім того використовується для проведення контратак, а також для прикриття маневру РТГр та БТГр. Танки уражують бронецілі противника на середніх відстанях (до 1500 м).

ПТКР “Тоу” ведуть вогонь по бронецілях на великі відстані (до 4000 м). Батальйонні секції ПТКР “Тоу” можуть бути придані РТГр або залишаються в розпорядженні командира батальйону. По мірі просування танків противника ПТКР “Тоу” здійснюють переміщення щоб знаходитися на максимально можливій відстані від них і при цьому мати можливість вести фланговий вогонь. Таким чином ПТКР “Тоу” мають можливість постійно уражати танки, а самі залишатися поза досяганням їх вогню.

Позиції ПТКР “Тоу” розміщуються далі від позицій піхоти.

Бойовий порядок БТГр будує як правило в один ешелон. РТГр розміщуються в лінію, кутом вперед, назад, уступом вправо, вліво.

Резерв БТГр не виділяє. До ешелонів бойового порядку відносяться батальйонні ПТКР “Тоу”, мінометні та артилерійські засоби.

Інженерне обладнання району бойових дій (бойової позиції або смуги оборони) залежить від наявності часу, сил та засобів, а також від умов місцевості.

Найбільш ефективним є мінно-взривні загородження. На їх установку потрібно менше часу. Мінні поля перед РТГр можуть бути до 500 м. Мінні повинні швидко вийматися тими, хто їх ставив. Всі мінні поля реєструються, а донесення про них направляється до штабу бригади.

З переходом противника в наступ командир БТГр, використовуючи всі засоби розвідки, а також інформацію сусідів та вищестоящих штабів, визначає загрожуючі йому напрямки та можливий склад угрупування на цьому напрямку.

Головну увагу він приділяє на зосередження сил та засобів для відбиття противника. Для цього переміщає РТГр на нові бойові позиції, та підсилює РТГр додатково танковими підрозділами чи ПТКР “Тоу”. В деяких випадках взводи, які знаходяться на найбільш важливих позиціях переходять в безпосереднє підпорядкування командира батальйону.

Отримавши дані про висування противника та кількості його сил та засобів, командир БТГр приводить свої підрозділи до готовності відкриття вогню. З появою танків, БМП, БТР на відстані 2550-3000 м вогонь відкривають ПТКР “Тоу”. Нанісши противнику максимальні втрати ПТКР “Тоу” міняють свої позиції, щоб не попасти під вогонь танків та артилерії противника.

З виходом броньованих цілей на відстань 1000 м починають вести вогонь танки та ПТКР “Дракон” РТГр, а ПТКР “Тоу” будуть вести вогонь з нових вогневих позицій, які вони зайняли.

Танки ведуть вогонь по броньованих цілях, зробивши 3-6 вистрілів танки міняють вогневі позиції.

Атака противника в пішому порядку відбивається вогнем артилерії та стрілецькою зброєю.

В ході ведення оборонних дій передбачається проведення контратак як силами всієї БТГр, так і окремими РТГр.

В ході стримуючих дій противник під вогнем БТГр вимушений розгорнутися для удару, використавши для цього час, а підрозділи, які ведуть стримуючі дії відходять на нові позиції, вимагаючи від противника нових втрат в часі та силах.

За думкою американських спеціалістів, злагоджені дії БТГр, висока військова підготовка особового складу є запорукою успіху при діях в обороні. Головним при цьому залишається постійне знищення сил противника, щоб послабити його та змусити відмовитися від подальшого наступу та перейти до оборони.