Кодування робочої карти
Виходячи з масштабу топографічних карт, з їх призначення використовуються наступні способи кодування:
1. Орієнтованої схеми. Використовується, як правило, на великомасштабних картах. Цим способом легко і швидко здійснюється кодування і розкодування, що підвищує оперативність в роботі. Часова стійкість такого способу невелика, але виходячи з вимог до СУВ цього повністю достатньо для нижчих рівнів управління. Сутність кодування топографічних карт способом "Орієнтованої схеми" полягає в тому, що найбільш характерним місцевим предметам, районам місцевості (населеним пунктам, лісам, урочищам і т. д.) присвоюються умовні кодові позначення у вигляді смислових слів або чисел, (ор. №1, №2, вис. Довга, ліс "Темний", Фігурний,.ставок Плоский).
2. Спосіб великих і малих квадратів. Сутність цього способу полягає в тому що використовуючи кілометрову сітку карти виділяються квадрати 3:3 клітки. яким присвоюються умовні номери трьохзначними цифрами. Для підвищення точності визначення координат до трьохзначної цифри умовного визначення квадрату додається цифра (номер) малого квадрата, що визначається за способом "равлика". Часова стійкість цього способу досить, висока. Він використовується при організації взаємодії сухопутних військ з авіацією.
3. Координатної сітки. Сутність кодування топографічних карт способом "координатної сітки" полягає в тому, що дійсні позначення координат сітки топографічних карт по осям "X" і "Y" замінюються умовними числами, причому по осі "X" - трьохзначними, а по осі "Y" - двозначними. Для закодування карти старшим начальником визначається ключовий квадрат. При кодуванні ключі "X" і "Y" розгортаються шляхом послідовного нарощування оцифровки по відповідним осям. Цей спосіб кодування дуже простий, але має досить низьку часову стійкість кодування. Використовується на нижчому тактичному рівні.
4. Спосіб лотереї (СКК-7м). Даний спосіб по формі мало в чому відрізняється від способу "кодованої сітки", проте в ньому в значній мірі ліквідовані недоліки попереднього способу. Способом лотереї кодуються дійсні координати сітки топографічної карти умовними трьохзначними цифрами по осі "X" і "Y", причому умовні позначення дійсних координат здійснюються не від заданого вихідного ключового квадрата з наступним розгортанням, а за спеціальними таблицями, набраними лотерейним способом. В цих таблицях зведені колонки цифр для осі "X" і "Y"- випадкові трьохзначні цифри. При такому способі виключається послідовна числова закономірність, що значно підвищує часову стійкість кодування.
Спосіб кодування СКК-7м потребує великої уваги при кодуванні і великих затрат часу.
Вимоги до графічного оформлення бойових дій
Усі графічні документи повинні виготовлятись таким чином, щоб їх графічну частину можна було читати без пояснень. Текстуально викладається тільки те, що неможливо зобразити графічно, але необхідно для пояснення змісту документу.
Для зображення графічної частини оперативного документу, як правило, для розробки карт, використовуються поза масштабні та масштабні умовні знаки. Використання умовних знаків є обов'язковим.
Умовні позначення положення, завдань і дії підрозділів, вогневих засобів, бойової та іншої техніки наносяться на карту (схему) відповідно з їх фактичним положенням на місцевості та орієнтуються за напрямком дій військ або ведення вогню. При цьому, точка яка вказує фактичне положення є центром умовного знаку. Якщо знак має неправильну геометричну форму, то фактичне положення визначає нижній кут його передньої частини.
Умовні знаки підрозділу наносяться, як правило, один раз на початку маршруту або у місці виявлення. При нанесенні обстановки на карту, знаки протидіючих сторін повинні бути направлені на зустріч один одному.
Пункти управління наносяться на карту так, щоб основа флагштоку упиралась у точку, яка є центром його фактичного находження на місцевості, а фігура знаку розташовувалась: при діях військ у західному або східному напрямку – у бік тилу своїх військ; при діях у південному або північному напрямку – праворуч від вертикальної лінії для північних, ліворуч для південних.
Знищення цілі, об'єкту позначається двома лініями, які перекреслюють умовний знак; пошкодження, придушення – однією, знешкодження, пошкодження, придушення, які плануються штриховими лініями. Колір ліній – по кольору сторони, яка завдає удар.
При нанесені різночасних положень військ (сил) їх умовні знаки доповнюються пунктирними, штриховими лініями або підтушовкою. Час, до якого належить положення, вказується під назвою об'єднання, з'єднання, частини, підрозділу у середині умовного знаку або поряд з ним. На одну карту наноситься, як правило, не бiльш чотирьох положень.
Пояснювальні надписи треба розташовувати у середині умовного знаку, або поряд із ним (з протилежного фронту боці), під знаком, або на вільному місці із стрілкою, спрямованою вістрям до відповідного умовного знаку. Надписи у середині умовних знаків, наприклад у флажках пунктів управління, обмежуються розмірами знаків і пишуться таким чином, щоб їх літери не торкались обмежувальних ліній знаку.
Командири підрозділів наносять вихідну обстановку з отриманням бойового наказу. Робочі карти ведуться всіма офіцерами самостійно. При цьому кожен офіцер наносить на карту тільки ті дані, які необхідні для роботи згідно обійманої посади.
Робота на карті повинна вестися таким чином, щоб будь хто зміг прочитати тактичну обстановку (командир або підлеглий). Крім того. Деякі карти мають велике значення при вивченні досвіду бойових дій.
Слід враховувати можливість передачі даних після її фотографування за допомогою мобільно зв’язку (ММС), 3G-передачі, блю-туза, вай-фай, скайпу, копіювальної техніки тощо.
Дані обстановки слід наносити акуратно, тонким олівцем (фломастером з фетровим наконечником) та встановленими умовними позначеннями, при чому розміри їх повинні узгоджуватися з величиною та кількістю військових одиниць, добре читатися та не забивати топографічну основу карти.
Обстановка на робочій карті може наноситися як поодинокими так і груповими умовними знаками одного кольору (синього – для противника; комбінацією умовних знаків різних кольорів – своїх військ).
Нумерація, найменування підрозділів, пояснювальні надписи, які відносяться до своїх військ позначаються чорним кольором, противника – синім. Умовні позначення, які позначають вогневі засоби, ОВТ наносять на карту відповідно дійсного розташування їх на місцевості та розташовуються по напрямку дій або ведення вогню.
Умовні тактичні позначення – своєрідна мова війська. Яка узаконена бойовими уставами та настановами. Символи тактичних умовних знаків повинні бути наглядними, простими, не допускати подвійного тлумачення їх змісту та забезпечити можливість користування технічними засобами для швидкого нанесення обстановки на робочу карту.
Лінійні замкнуті та напівзамкнуті умовні позначення (положення військ, траншеї, вогневі позиції артилерії, рубежі різноманітного призначення) наносять на карту з дотриманням масштабу тому їх називають масштабними умовними знаками.
Фігурні умовні знаки, які мають правильну геометричну форму (поодинокі танки, артбатареї, деякі тилові підрозділи), а також деякі комбіновані умовні знаки, які складаються з ліній та фігур (пункти управління, засоби зв’язку, деякі інженерні засоби і споруди) являють собою точкові об’єкти та є поза масштабними, тобто наносяться на карту без дотримання масштабу.
Важливе значення для успішного читання робочої карти є точне дотримання прийнятих умовних скорочень, позначень та надписів. Вони застосовуються для прискорення нанесення обстановки на карту та розробки бойових документів.