ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

КАФЕДРА ВІЙСЬКОВОЇ ПІДГОТОВКИ

Затверджую

Завідувач кафедри військової підготовки

полковник запасу В.О. ФІЛАТОВ

«_____» ________________________ 20___ р.

Методична розробка

для проведення практичного заняття із студентами 2 курсу

під час проведення навчального збору

ВОС 0310101 з тактичної підготовки

(найменування предметів. дисципліни)

ТЕМА 26 БОРОТЬБА З ПОВІТРЯНИМИ ЗАСОБАМИ ПРОТИВНИКА____

ЗАНЯТТЯ 2 СПОСОБИ БОРОТЬБИ З ЛІТАКАМИ І БОЙОВИМИ ВЕРТОЛЬОТАМИ ТА ДЕСАНТОМ____________________________

Розробив: КВН, працівник ЗС України Д.В. Зайцев

1. Затверджена на право проведення занять в 20___ / 20___ навч. році.

Протокол ____ від "___"_____________20___ р.

2. Затверджена на право проведення занять в 20___ / 20___ навч. році.

Протокол ____ від "___"_____________20___ р.

3. Затверджена на право проведення занять в 201___ / 20___ навч. році.

Протокол ____ від "___"_____________20___ р.

М. Ірпінь

1. Мета заняття:

Навчальна:

1. Нагадати студентам теоретичні положення щодо боротьби з засобами повітряного нападу противника в основних видах бою.

2. Практично (на тактичному полі) провести заняття щодо зниження бойового потенціалу засобів повітряного нападу противника складом механізованого відділення та взводу.

Виховна:

1. Виховувати у студентів морально-бойові якості, стійкість та наполегливість в оволодінні знаннями у військовій сфері.

Час: 2 години

Місце: тактичне поле військової частини (парк бойових машин)

Метод проведення заняття:  групова вправа

ІІ. Література, яка використовується для підготовки заняття

1. Філатов В.О., Давидов О.О., Борсук Є.П., Борисов Ю.А. Організація та основне озброєння підрозділів Сухопутних військ Збройних Сил України: Навч. посібн. – Ірпінь: НА ДПС України, 2005. – 48 с.

2. Посібник. Тактика загальновійськового бою. К.: НАОУ, 2001.

3. Підручник МО України. Тактика (рота, батальйон). ОІСВ, 1997.

4. Бойовий статут Сухопутних військ. Ч. ІІІ (взвод, відділення, танк). К.: Варта, 1995.

5. http://uk.wikipedia.org/wiki/

6. www.br.com.ua/referats/Viysk

Ііі. Матеріальне забезпечення

1. Методична розробка для проведення практичного заняття

2. Тактичне поле.

3. Імітатори засобів повітряного нападу противника.

4. Індивідуальна навчальна зброя (АК, АКМ, ПК, СВД).

5. ОЗК, екіпірування солдата.

Іv. Порядок проведення заняття

№ п/п	Зміст	Час проведення
І.	Вступна частина	5 хв.
ІІ.	Основна частина	70 хв.
	Вступ
1.	Тренування в застосуванні зброї для знищення бойових вертольотів та десантів	70 хв.
ІІІ.	Заключна частина	5 хв.

Навчально-методичні матеріали тактика військово-повітряних сил

Тактика військово-повітряних сил  – складова частина військового мистецтва ВПС, що включає теорію і практику підготовки і ведення бою авіаційним з'єднанням, частиною, підрозділом, одиночним літаком (вертольотом).

Тактика ВПС зародилася на початку 20 століття разом з появою військової авіації. Під час 1-ої світової війни виділилися розвідувальна, винищувальна, бомбардувальна авіація, визначилися їхні бойові завдання і отримала розвиток тактика кожного роду авіації.

На початок Другої світової війни були розроблені способи і прийоми ведення одиночного і групового повітряного бою, організації і здійснення тактичної і вогневої взаємодії ВПС з сухопутними військами і ВМС, а також між родами авіації. Під час світової війни тактика ВПС отримала всесторонній розвиток. Була розроблена система наведення винищувачів на повітряні цілі.

Для управління авіацією широко використовувалися радіозасоби, аеродроми і пункти управління були наближені до районів бойових дій. Основою тактики винищувальної авіації став груповий повітряний бій. Найменшою вогневою одиницею була пара бойових літаків, що діяла, як правило, у складі авіаційної ланки. Бій одиночного літака (винищувача) був виключенням.

Застосування радіолокації дозволило відмовитися в багатьох випадках від баражування (патрулювання) винищувачів в повітрі, замінивши його способом чергування на аеродромах. Боротьба з поодинокими літаками і дрібними групами літаків противника над його території велася способом «вільного полювання».

Штурмова авіація проводила атаку наземних (морських) цілей з пологого пікірування (під кутом 25-30°) і з «бриючого» польоту. Основою бойового порядку була пара літаків. Для збільшення тривалості дії на противника групи штурмовиків на полі бою застосовували багатократні атаки заданих цілей.

У тактиці бомбардувальної авіації характерним було застосування зосереджених ударів полковими і дивізійними групами бомбардувальників по великих об'єктах, а в складних метеорологічних умовах і вночі – ешелонованих ударів ескадрильями, ланками і поодинокими літаками. Новим явищем стало бомбардування з пікірування під кутом 50-60° з висот введення 2-3 тис. метрів.

У тактиці розвідувальної авіації зросло значення повітряного фотографування. Літаки-розвідники прикривалися винищувачами.

У післявоєнний час переозброєння авіації реактивними літаками, різке збільшення швидкостей, висот польоту, появу потужнішої сучасної авіаційної зброї і техніки викликали зміна тактики всіх родів авіації і тактика ВПС в цілому. Літаки-ракетоносці дістали можливість завдавати ударів по наземних і морських цілях, не заходивши в зону ППО об'єкта, що прикривається.

Розвідувальна авіація завдяки великим швидкостям і висотам польоту, наявності високоефективної фотоаппаратури радіолокації дістала можливість одиночними літаками проникати в глибокий тил противника і виявляти будь-які, у тому числі малорозмірні, об'єкти.

Найважливішим способом тактичних дій винищувачів стає перехоплення повітряних цілей на далеких підступах до об'єктів, що прикриваються, і їхнє знищення до моменту скидання ядерних боєприпасів.