Тема 5. Стратегічний аналіз в організації.

1. Аналіз розриву.

2. Аналіз динаміки витрат та крива досвіду.

3. Аналіз динаміки ринку, модель життєвого циклу товару.

4. Модель “продукт – ринок”.

5. Портфельні моделі аналізу стратегії.

6. Модель “Мак-Кінсі”.

7. Оцінка багатогалузевої портфельної моделі.

1. Аналіз розриву.

Стратегічний аналіз – це засіб перетворення бази даних від отриманої інформації в результаті аналізу середовища стратегічного плану в організації.

Стратегічний аналіз включений до стратегічного плану організації. До елементів стратегічного аналізу відносяться формальні моделі та кількісні методи; самостійний творчий аналіз оснований на специфіці даної організації; аналітичні та інтуїтивні здібності менеджерів та плановиків.

Стратегічний аналіз може бути поділений на 2 основних етапи:

1. В порівнянні намічених фірмою орієнтирів та реальних можливостей наданих середовищем. Аналіз розриву між ними.

2. Аналіз можливих варіантів майбутнього розвитку фірми. Визначення стратегічних альтернатив. Коли визначені стратегічні альтернативи фірма приступає до завершального етапу розробки стратегії – вибору певного варіанту стратегії та підготовки стратегічного плану.

Аналіз розриву – це простий, але ефективний метод стратегічного аналізу. Його мета: визначити чи існує розрив між цілями фірми та її можливостями. Якщо ж розрив існує, то встановити як “заповнити” його.

Y По осі Y – основний інтерес фірми

В По осі Х – час

АС – можливості фірми

АВ – стратегічний план фірми

Розрив Х1 – початок відліку

Х2 – сьогодні

А С Х3 – через 3 роки

Х4 – через 5 років

час Х1 Х2 Х3 Х4 Х

рис.5.1: схема аналізу розриву

Конкретне застосування аналізу розриву означає:

1. визначення основного інтересу фірми, який виражений в термінах стратегічного планування. Наприклад: в збільшенні обсягу реалізації продукції;

2. визначення реальних можливостей фірми з точки зору поточного стану середовища та його можливого майбутнього стану (через 3-5 років);

3. визначення конкретних показників стратегічного плану, які відповідають основному інтересу фірми;

4. встановлення різниці між показниками стратегічного плану та можливостями, які диктуються реальним станом фірми;

5. розробка спеціальних програм та способів дії для заповнення розриву.

Заповнення можна здійснити кількома способами:

1. за рахунок відмови від більш амбітних планів на користь 15% (потрібно обсудити та прийняти міри по заповненню розриву в 5%);

2. за рахунок росту виробництва та досягнення бажаних 20% (керівництво розраховує на реальну ставку оборотів на вкладений капітал в 20%, але аналіз показує, що більш реалістичною величиною буде 15%).