ЮРИДИЧНА СЛУЖБА В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНИХ І НЕ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ. / TEMA1pravova_robota

ТЕМА № 1. ЮРИДИЧНА СЛУЖБА В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНИХ І НЕ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ.

План

1. Історичні та правові передумови створення, формування та розвитку юридичної служби.

2. Місце і роль юридичної служби в системі державних і недержавних організацій та її правові засади.

3. Поняття правової роботи та її су’бєкти.

4. Основні завдання та функції юридичної служби.

5. Напрямки вдосконалення юридичної служби.

Індивідуально-консультативна робота

Шляхи модернізації юридичної служби (на матеріалах діяльності органівДПС)

1

Вперше про юрисконсультів згадується в декреті РНК «Про оплату праці службовців та працівників радянських установ» від 27 липня 1918 року, де всі працівники поділялись на чотири групи, кожна з яких поділялась, у свою чергу, на категорії. Юристи (юрисконсульти) були віднесені до II категорії першої групи відповідальних працівників.

Спочатку контроль за діяльністю юрисконсультів був покладений на загальноконсультаційний відділ наркомату юстиції. Але з лютого 1923 року контроль за їхньою діяльністю в порядку загального нагляду здійснювала прокуратура.

Далі було ще кілька реорганізацій у цій сфері. На першому загальносоюзному засіданні юрисконсультів державної промисловості (17–22 травня 1925 р.) обговорювались актуальні питання правового регулювання господарської діяльності держави. Того ж року РНК затвердила Положення про юрисконсультів державних підприємств і Положення про бюро юрисконсультів. Структурно юридичні служби діяли при керуючому органі підприємства і тільки йому підпорядковувались. Після другого всесоюзного засідання (20–25 березня 1927р.) було прийнято постанову «Про юрисконсультів державних установ, підприємств та кооперативних організацій і нагляд за їх діяльністю». Знову нагляд за законністю діяльності юрисконсультів здійснювала прокуратура.

Кредитна реформа 1930–1931 р.р., утворення галузевих наркоматів в 1932–1939 р.р. позначилися також і на діяльності юрисконсультів і її організації. Органи юстиції і прокурорського нагляду втратили зв’язок, що існував раніше, з роботою юрисконсультів. У галузевих наркоматах стали утворюватися спеціальні юридичні служби, які займалися питаннями правової роботи на підприємствах. Правда, вони нерідко включалися в різні відділи (об’єднувалися з канцелярією) і не мали достатньої самостійності для виконання вказаної роботи. Приймалися галузеві положення про юрисконсультів. Порівняно з минулим, до цього часу значно зросла роль юрисконсультів в економіці підприємств.

А в період Великої Вітчизняної війни посади юрисконсультів на багатьох підприємствах взагалі були скорочені (через особливі умови воєнного часу, зниження ролі договорів у народному господарстві тощо).

В післявоєнні роки продовжувало посилюватися значення юрисконсультської роботи. Рада Міністрів СРСР постановою «Про укладення господарських договорів» від 21.04.49 року визнала за потрібне поновити діяльність юридичних служб у господарських органах. А вже починаючи з 1953 року у центральних і місцевих органах державної влади, на підприємствах, в організаціях і установах було створено юридичні служби. Проте діяльність юрисконсультах на підприємствах і в установах мала істотні недоліки. Часто юрисконсультові відводилася лише роль радника, тому він не брав активної участі в діяльності підприємства і не міг робити вплив на його економіку. Іноді юрисконсульта включали в який-небудь відділ апарату управління підприємства і його робота практично обмежувалася рамками цього відділу.

Новий етап розвитку і вдосконалення юридичних служб у народному господарстві почався під час економічної реформи 1965 року. Але, становлення юрисконсультської діяльності стримувалося відсутністю чіткого нормативного регулювання відносин, пов’язаних з виконанням даної роботи. Проте подальше вдосконалення управління господарством розвитку товарно-грошових відносин в області економіки створювали об’єктивні передумови поліпшення роботи правових служб в народному господарстві. Це положення знайшло нормативне закріплення в ухвалі Ради Міністрів СРСР від 30 червня 1967 р. «Про подальше поліпшення порядку укладення договорів на постачання продукції для матеріально-технічного постачання підприємств і організацій». Відповідно до цієї ухвали в союзних республіках стали прийматися положення про юридичну службу.

Так, ухвалою Ради Міністрів РРФСР від 29.03.1963 р. було затверджено Зразкове положення про юридичний (договірний-юридичному) відділ, головного (старшому) юрисконсульта, юрисконсульта підприємства, установи, організації.

Таким чином, вперше республіканським законодавство було визначене правове положення працівників юридичних служб незалежно від того, в кокой галузі народного господарства вони працюють. І хоча положення про юрисконсультів мали певні недоліки, саме їх поява була великим кроком вперед для вдосконалення правової роботи. Це спричинило за собою помітні практичні зрушення: на підприємствах вводилися нові, розширювалися раніше існуючі юридичні служби. Останнім надавалася самостійність, вони були підпорядковані безпосередньо керівникам підприємств.

Але тільки з прийняттям директивними органами постанови «Про покращення правової роботи в народному господарстві» від 23 грудня 1970 року діяльність юридичних служб набрала вигляду стрункої системи.

З часом було потрібно не тільки підвищення рівня правової роботи. Але і значне зміцнення юридичної служби в народному господарстві, чітке визначення її завдань, функцій, має рацію і обов’язків. Важливим кроком в цьому напрямі з’явилося ухвалення Радою Міністрів СРСР 22.06.1972 р. Загального положення про юридичний відділ, юрисконсульта. Це положення володіє поряд переваг порівняно з раніше діючими республіканськими положеннями про роботу юрисконсультів. Воно більш повно регулює відносини, учасниками яких є працівники юридичних служб.

Юридична служба в органах ДПС почала своє існування з моменту заснування податкової служби у 1990 році. Адже, жодне питання, пов’язане з закупівлею товарів, проведенням податкової перевірки чи переведенням податківця на іншу посаду, не може бути вирішено без кваліфікованої допомоги правознавця. Таким чином, юрист в податкових органах – це фахівець широкого профілю, знавець як податкового, так і цивільного, процесуального, кримінального законодавства.

Організація юридичної служби в органах ДПС є досить важливою, оскільки нові явища в економіці України, її спрямованість на перехід до ринкових відносин, де управління в кожній сфері державної діяльності вимагає нових підходів.

2.

Сьогодні особливо зростає роль юридичної служби у правовій державі, де вона повинна бути основною ланкою охорони прав підприємства та його працівників, попередження правопорушень у сфері господарської діяльності та господарських взаємовідносин, ланкою, що має забезпечити гармонійне поєднання інтересів трудового колективу та держави. 

Роль юридичної служби бути організатором правильного та ефективного застосування законодавства в кожній ділянці.

На відміну від інших служб та підрозділів юридична служба в цілому на  підприємстві, організації чи в установі, виконуючи специфічні функції,  використовує тільки їй властиві форми та методи діяльності: проведення  правової експертизи нормативних актів підприємства та його підрозділів, контроль за виконанням норм права, зміцнення законності та правопорядку у сфері господарської діяльності та взаємовідносин, пропаганда правових знань.

Крім того, юридична служба здійснює загальне керівництво та організацію правової роботи на підприємстві за допомогою правових методів, забезпечує умови для зміцнення законності в господарській діяльності, розробки та прийняття управлінських рішень, посилення державної, планової та трудової дисципліни. Маючи професійні знання та практику, співробітники юридичної служби впливають на правову роботу інших підрозділів, сприяють підвищенню рівня правової культури господарських керівників, спеціалістів та посадових осіб.

Мамонов В.К., розглядаючи юридичну службу, зазначав, що це частина апарату управління, яка відрізняється тим, що не тільки сама веде визначену ділянку правової роботи, але виступає як основний організатор стосовно інших підрозділів у їхній правовій діяльності. Тобто вона є активним організатором правової роботи.

Підвищення ролі і значення юридичної служби – важлива умова удосконалення правової роботи. Роль юридичної служби як структурного підрозділу госпоргану відрізняється від ролі усіх інших його підрозділів, оскільки проведення правової роботи – головний зміст діяльності юридичної служби. Особливий статус юридичної служби у структурі госпоргану, спеціальна підготовка юридичних працівників визначає її провідну роль у правовій роботі, що здійснюється госпорганом у цілому.

3.

Чинне законодавство не містить визначення терміну «правова робота». В юридичній науковій літературі висловлюються різні точки зору щодо визначення даного поняття.

Словосполучення «правова робота» дає підстави говорити про діяльність, пов’язану із застосуванням права і спрямовану на правове забезпечення виробничо-господарської діяльності конкретного підприємства або установи. Але всі служби та підрозділи підприємств і установ, що займаються виробничо-господарською діяльністю, певною мірою займаються правовою роботою, пов’язаною з розробкою та прийняттям управлінських рішень, спрямованих на зміцнення державної, планової та трудової дисципліни. Це й розообка відомчих нормативних актів, укладення договорів, забезпечення законності трудових відносин, боротьба з безгосподарністю, заподіянням шкоди державному, колективному та приватному майну, усунення умов, що призводять до цього, правовиховання. 

Правова робота повинна забезпечувати виконання законів, планів та угод не тільки підприємством, а й іншими господарськими органами стосовно цього підприємства. 

Таким чином, правова робота – це багатопланова діяльність, що охоплює всі напрямки господарської діяльності, безпосередньо пов’язана зі створенням  матеріальних цінностей, застосуванням праці робітників та службовців, вирішенням питань соціально-економічного, науково-технічного, культурного забезпечення колективів підприємств та установ, а не тільки діяльність юридичної служби, що спрямована на організацію контролю за виконанням законів, пропаганду права, складання юридичних документів, участь у розгляді господарських та інших справ юрисдикційними органами.

Отже, правова робота в народному господарстві – це нормотворча та  правозастосовна діяльність, спрямована на правове забезпечення господарської діяльності та керування нею, пов’язана з питаннями відповідальності, взаємозв’язку ланок господарського механізму, посадових осіб та працівників, що забезпечує зміцнення законності, державної, планової та договірної дисципліни, господарського розрахунку в діяльності підприємств, організацій та установ[долгополов]. 

Правова робота у сфері суспільного виробництва, так само як у народному господарстві загалом, – це нормотворча та правозастосовна діяльність, спрямована на правове забезпечення господарської діяльності та керівництво нею, пов’язана з питанням відповідальності, взаємозв’язку ланок господарського механізму, посадових осіб та працівників, яка забезпечує зміцнення законності, державної, планової та договірної дисципліни, господарського розрахунку в діяльності підприємств, організацій та установ.

На думку Л.М. Шора, завданнями юридичної служби підприємств, установ і організацій є зміцнення законності та підтримання державної дисципліни, попередження порушень в їх діяльності, а також у максимальному сприянні поліпшенню економічних та інших показників їхньої роботи.

Вказана автором думка зводиться до тотожності завдань юридичної служби із завданнями правової роботи, у ній також наголошується на тісний взаємозв’язок зазначених категорій та визначається визначальна роль юридичної служби при здійсненні правової роботи. Учений не відокремлює поняття «правова робота» та «юридична служба», таким чином ототожнюючи їх. Розуміння не тотожності цих понять сформувалося пізніше. Але, великою заслугою автора було те, що він по суті вперше науково узагальнив тодішній досвід роботи юридичної служби.

Фактично ототожнює правову роботу з діяльністю юридичної служби підприємства і Л.Я. Голембо. У своїй роботі, щодо цієї проблеми, він досить детально аналізує завдання, функції та компетенцію юридичної служби, надає рекомендації щодо організації і діяльності її підрозділів.

Ряд вчених та практиків вважають, що правову роботу не слід ототожнювати з діяльністю юридичної служби, оскільки це біль ширше поняття. При такому тлумаченні правової роботи суб’єктами її є не лише юридична служба, але й інші підрозділи підприємства, адже виконувати приписи закону повинні всі ланки діючого підприємства.

По-іншому висвітлює це питання Чуднов В.І., який з нової позиції підійшов до співвідношення понять «правова робота» та «юридична служба». Розглядаючи питання правової роботи, він зазначає, що її сутність полягає у використанні правових засобів для зміцнення правопорядку та підтримання нормального функціонування підприємства, установи, організації, державної інституції. На його думку, головну роль організатора і помічника керівника в здійсненні правової роботи на підприємствах, установах, організаціях, державних інституціях має відігравати юридична служба, яка з допоміжного консультативного підрозділу повинна стати однією з важливих служб суб’єктів господарювання і державних органівта покликана здійснювати організацію правопорядку в народному господарстві та суспільному житті держави.

Досить виразно підходить до розмежування співвідношення понять «правова робота» та «юридична служба» колектив авторів монографії «Правовая работа на предприятии». У своїх висловленнях вони зазначають, що правова робота має забезпечувати дотримання законності, державної, планової дисципліни в господарській діяльності, а також найбільш повне здійснення прав і виконання обов’язків підприємствами, широке використання правових засобів для удосконалення господарської діяльності, захисту інтересів підприємств, установ, організацій та прав і свобод громадян. Висловлюючи думки про роль юридичної служби в здійсненні правової роботи, ці автори зазначають, що правова робота, яку виконує юридична служба, має визначену спрямованість. Застосовуючи правові засоби, юридична служба здійснює активний вплив на різні сторони діяльності підприємств, установ, організацій, їх підрозділів щодо забезпечення законності. Тобто авторами зазначається провідна роль юридичної служби в організації правової роботи на підприємстві, в установі, організації.

Розглядаючи правову роботу й аналізуючи діяльність юридичних служб на підприємствах металургійної промисловості, Мединцев П. виділяє декілька напрямків правової роботи, основним з яких на його думку, є, перш за все, робота з укладання договорів, пред’явлення претензій і позовів. Оскільки виконавцем даної роботи є юридична служба, то основна роль у веденні правової роботи, на його думку, на підприємстві цієї галузі промислового комплексу належить саме їй.

Колектив авторів науково-практичного посібника «Настольная книга хозяйственного руководителя по законодательству» визначає правову роботу як здійснювану у маштабах народного господарства, галузі чи окремого підприємства систему заходів для забезпечення законності й активного використання правових засобів для вирішення економічних і соціальних завдань. У цілому правова робота на їх думку, в основному пов’язується з діяльностю підприємства і юридичсної служби.

Існує ще одне тлумачення правової роботи, як такої що не співпадає з поняттям реалізації норм, хоч ці поняття дуже близькі за змістом. Зміст правової роботи складається не в тому, щоб реалізувати норми права, а в забезпеченні їх реалізації як процесу, впорядкування цього процесу, його організації. Центром такої організаційної діяльності є юридична служба, лише юрисконсульт володіє спеціальними знаннями щодо механізмів реалізації правових норм. Розглядаючи суб’єктами правової роботи не лише юридичну службу, але й інші підрозділи підприємства, інші вчені поділяють дану думку, але акцентують увагу на організуючій, направляючій ролі юридичній службі в цій діяльності.

На думку Л.М. Шора, завданнями юридичної служби підприємств, установ і організацій є зміцнення законності та підтримання державної дисципліни, попередження порушень в їх діяльності, а також у максимальному сприянні поліпшенню економічних та інших показників їхньої роботи.

Вказана автором думка зводиться до тотожності завдань юридичної служби із завданнями правової роботи, у ній також наголошується на тісний взаємозв’язок зазначених категорій та визначається визначальна роль юридичної служби при здійсненні правової роботи. Учений не відокремлює поняття «правова робота» та «юридична служба», таким чином ототожнюючи їх. Розуміння не тотожності цих понять сформувалося пізніше. Але, великою заслугою автора було те, що він по суті вперше науково узагальнив тодішній досвід роботи юридичної служби.

Фактично ототожнює правову роботу з діяльністю юридичної служби підприємства і Л.Я. Голембо. У своїй роботі, щодо цієї проблеми, він досить детально аналізує завдання, функції та компетенцію юридичної служби, надає рекомендації щодо організації і діяльності її підрозділів.

По-іншому висвітлює це питання Чуднов В.І., який з нової позиції підійшов до співвідношення понять «правова робота» та «юридична служба». Розглядаючи питання правової роботи, він зазначає, що її сутність полягає у використанні правових засобів для зміцнення правопорядку та підтримання нормального функціонування підприємства, установи, організації, державної інституції. На його думку, головну роль організатора і помічника керівника в здійсненні правової роботи на підприємствах, установах, організаціях, державних інституціях має відігравати юридична служба, яка з допоміжного консультативного підрозділу повинна стати однією з важливих служб суб’єктів господарювання і державних органівта покликана здійснювати організацію правопорядку в народному господарстві та суспільному житті держави.

Досить виразно підходить до розмежування співвідношення понять «правова робота» та «юридична служба» колектив авторів монографії «Правовая работа на предприятии». У своїх висловленнях вони зазначають, що правова робота має забезпечувати дотримання законності, державної, планової дисципліни в господарській діяльності, а також найбільш повне здійснення прав і виконання обов’язків підприємствами, широке використання правових засобів для удосконалення господарської діяльності, захисту інтересів підприємств, установ, організацій та прав і свобод громадян. Висловлюючи думки про роль юридичної служби в здійсненні правової роботи, ці автори зазначають, що правова робота, яку виконує юридична служба, має визначену спрямованість. Застосовуючи правові засоби, юридична служба здійснює активний вплив на різні сторони діяльності підприємств, установ, організацій, їх підрозділів щодо забезпечення законності. Тобто авторами зазначається провідна роль юридичної служби в організації правової роботи на підприємстві, в установі, організації .

Розглядаючи правову роботу й аналізуючи діяльність юридичних служб на підприємствах металургійної промисловості, Мединцев П. виділяє декілька напрямків правової роботи, основним з яких на його думку, є, перш за все, робота з укладання договорів, пред’явлення претензій і позовів. Оскільки виконавцем даної роботи є юридична служба, то основна роль у веденні правової роботи, на його думку, на підприємстві цієї галузі промислового комплексу належить саме їй.

Колектив авторів науково-практичного посібника «Настольная книга хозяйственного руководителя по законодательству» визначає правову роботу як здійснювану у маштабах народного господарства, галузі чи окремого підприємства систему заходів для забезпечення законності й активного використання правових засобів для вирішення економічних і соціальних завдань. У цілому правова робота на їх думку, в основному пов’язується з діяльностю підприємства і юридичсної служби.

Заморський І.Є., розглядаючи правову роботу в народному господарстві, оперує поняттям «господарсько-правова робота», включаючи в це поняття договірну і претензійно-позовну роботу. Юридична служба здійснюючи правову роботу, покликана дотримуватись таких вимог: своєчасне і якісне оформлення господарських договорів, виявлення випадків порушення контрагентами договірних зобов’язань, своєчасне оформлення претензійно-позовних матеріалів, задоволення пред’явлених претензій і позовів .

Розглядаючи правову роботу та діяльність юридичної служби у сфері господарювання, колектив авторів монографічного дослідження «Организация хозяйственно-правовой работы на предприятии» зазначає, що правова робота в народному господарстві – це органічна діяльність усіх підрозділів апарату управління господарських органів, діяльність у сфері матеріального виробництва, безпосередньо зв’язана з процесом створення матеріальних цінностей і спрямована на забезпечення законності зазначеного процесу. Юридична служба – частина апарату управління, одночасно ця служба відрізняється тим, що вона не тільки сама веде величезну ділянку правової роботи, але й виступає як основний організатор стосовно інших підрозділів, тобто юридична служба – активний організатор правової роботи .

Аналізуючи в своїй науковій праці «Хозяйственное право: правовое регулирование функциональних видов деятельности в социальной экономике», роль юридичної служби в правовій роботі, її авторський колектив зазначає, що юридична служба виступає як у ролі головного виконавця, так і безпосереднього виконавчого організатора цієї роботи, забезпечуючи її ведення на професійному рівні. Ними також зазначається, що роль юридичної служби як структурного підрозділу господарського органу відрізняється від ролі усіх інших його підрозділів, оскількі здійснення правової роботи – головний зміст діяльності юридичної служби. Особливий статус юридичної служби в структурі господарського органу полягає в тому, що сфера її діяльності потребує спеціальної професійної підготовки, якою є юридична спеціалізація, а це і визначає її провідну роль у правовій роботі, яка здійснюється господарським органом у цілому [34, 257–260].

Представники донецької школи науковців, висвітлюючи в своїх наукових працях проблему правової роботи у сфері господарювання, дотримуються думки, що правова робота забезпечує організуючий процес правильної і ефективної реалізації законодавства на кожній ділянці, у кожній ланці господарської діяльності. Її зміст, на їх думку, полягає не в реалізації норм права як процесу, а в упорядкуванні цього процесу, його організації.

Розглядаючи питання здійснення правової роботи в господарській сфері, Знаменський Г.Л. зазначає, що розуміння ефективності правової роботи позбавляється всякої перспективи, якщо вона, тобто правова робота, зміщується зі звичайними діями працівників господарської сфери з реалізації (застосування) правових норм. У таких випадках, на його думку, ця ефективність «тоне» у загальній ефективності правового регулювання і виділити її неможливо. Ним робиться висновок, що суть правової роботи – це спеціалізована діяльність, що організовує реалізацію законодавства і забезпечує дотримання законності.

Правореалізаційні дії є провідниками матеріально-правового впливу на економічні відносини та складають та складають певну частку правового й економічного ефекту дій правових норм. Це дозволяє, як зазначає у своїй роботі І.В. Головань, зробити висновок, що процес реалізації правових приписів і правова робота є поняттями близькими за змістом, але не тотожними.

Слід зазначити, сутність правової роботи полягає в організації та впорядкуванні процесу застосування правових приписів законодавства у відповідних сферах суспільної діяльності.

Для ефективного здійснення правової роботи, слід дотримуватись наступних умов: - її виконання повинно здійснюватись працівниками, які мають спеціальні професійні знання, тобто юристи; - здійснюючи правову роботу, працівники, які її виконують, повинні мати певні повноваження організаційно-владного характеру.

І.В. Головань під сутністю правової роботи в сфері господарювання розуміє спеціалізовану діяльність особи (осіб), що мають юридичні знання і організаційно-владні повноваження, заходячись у структурі суб’єкта господарювання, та які організовують реалізацію законодавства, забезпечуючи певний рівень законності у їх діяльності.

Одним з найкомпактніших є визначення правової роботи як елементу управління виробництвом, що полягає у реалізації (використанні, застосуванні, дотриманні) норм права. Але приведене визначення правової роботи, недостатньою мірою розкриває її сутність. Більшість авторів, які зверталися у свій час до з’ясування питань правової роботи, розуміють її більш широко, зокрема як комплекс заходів, що здійснюється у певних формах щодо забезпечення державної планової дисципліни та законності у господарській діяльності, у керівництві нею та у господарських відносинах підприємств і організацій, щодо забезпечення найбільш повного здійснення їх прав і виконання обов’язків, широкого використання правових засобів для вдосконалення господарської діяльності, захисту законних прав та інтересів підприємств, організацій та громадян [*, 36].

Оскільки правова робота, як зазначалося вище, є планомірною та цілеспрямованою діяльністю, то цілком логічним є питання про суб’єкти цієї діяльності, тобто про те, хто цю роботу здійснює.

З огляду юридичної літератури, думки вчених і практиків щодо суб’єктів правової роботи можна умовно поділити на дві позиції. Представники так званого «вузького» розуміння правової роботи зводять її лише до діяльності юридичної служби. Представники іншої точки зору вважають, що правова робота – це діяльність не лише юридичної служби, але і відповідних посадових осіб та функціональних підрозділів. «Вузьке» розуміння правової роботи не відповідає практиці, особливо воно є безперспективним в умовах реформування економіки і створення правової держави.