Податкові інспекції несуть відповідальність за повноту і своєчасний облік платників податків, а також за проведення документальних перевірок правильності визначення податкових зобов’язань, своєчасності та повноти сплати податків до бюджету. Перевірки проводяться не менше одного разу в рік. Скарги на рішення податкових органів можуть бути подані до вищестоящих органів і суду, що не призупиняє дію рішення податкової служби.

Питання для самоконтролю

1.Платники, об’єкти та ставки основних податків у РФ.

2.Федеральні податки у РФ.

3.Регіональні податки у РФ.

4.Місцеве оподаткування у РФ.

5.Система адміністрування податків у РФ.

2.4.Податкова система Японії

2.4.1.Органи податкового регулювання та контролю Японії

Сучасна податкова система — результат податкової реформи 1988 р. Створена в перші післявоєнні роки під наглядом американських експертів, система оподаткування проіснувала 40 років, виконавши роль максимальної мобілізації державних доходів, а також забезпечивши підтримку високої норми нагромадження, тобто тієї частини ВВП, яка не споживається в поточному році, а матеріалізується у вигляді будівель, споруд, обладнання, виробничих запасів. На кінець 80-х років у країні склалися сприятливі умови для реформування податкової системи щодо стимулювання економічного зростання шляхом підвищення ділової активності та нарощування внутрішнього споживчого попиту.

Органи управління податковою системою Японії перебувають у підпорядкуванні Міністерства фінансів, два підрозділи якого — Податкове бюро й Бюро митa і тарифів — відповідальні за дослідження й планування (включаючи підготовку відповідних законопроектів) у сфері оподатковування, сертифікацію податкових і митних інспекторів, виявлення фактів відхилення від сплати податків і т.д. Безпосередньою діяльністю по проведенню податкової політики в життя, тобто збором податків відповідно до існуючого законодавства, зайняте Національне податкове управління (НПУ), створене в 1949 р. як автономний орган міністерства фінансів.

Інститут податкової поліції в Японії відсутній, однак центральний апарат НПУ містить у собі відділ інспекцій і розслідувань, співробітники якого наділені повноваженнями проводити прямі слідчі дії відносно конкретних платників податків. Такі ж відділи є й на регіональному рівні. У них працюють більш ніж 2000 інспекторів й близько 1200 слідчих.

93

Крім того, у кожному місцевому відділенні є 20–30 інспекторів, що здійснюють оперативний контроль за сплатою податків. В 1970 р. у складі НПУ був створений Національний податковий трибунал, що має 12 регіональних й 6 місцевих відділень. У його функції входить вирішення справ, пов’язаних з оподаткуванням.

На Національне податкове управління, що структурно входить у Міністерство фінансів покладені всі функції по нарахуванню, збору й усуненню випадків ухиляння від сплати всіх загальнодержавних прямих (прибуткового, корпоративного, на спадщину й дарування, землю й нерухомість) і непрямих податків і зборів (споживчого, «алкогольного», «тютюнового», «бензинових», «дорожнього» і гербового). Виключення становлять лише мита й корабельні збори, що відносяться до компетенції Міністерства фінансів.

Міністерство фінансів Японії традиційно вирішує питання податкових надходжень, проводячи свою політику через участь у роботі Ради по економічній і податковій політиці. Національне податкове управління бере участь у цих процесах з початкової стадії підготовки різних пропозицій, проводячи свою думку через Міністерство фінансів. Підготовлені в такий спосіб адміністративні або законодавчі зміни в податковій системі розглядаються на засіданні Кабінету міністрів, і після затвердження виносяться до парламенту.

При чисельності населення Японії в 127 млн. чоловік штатний склад Національного податкового управління становить 56 466 службовців. В організаційному плані НПУ складається із центрального апарата (651 чол. — 1,2%), одинадцяти регіональних податкових бюро, регіональної податкової інспекції о. Окінава й 524 податкових інспекцій, де працює 54 974 співробітника (97,4% від усього штатного складу), а також Податковий коледж — 363 чол. (0,6%) і Національний податковий трибунал — 478 чол. (0,8%) з його філіями, де відбувається оскарження правильності нарахування податків.

Структурно як центральний апарат, так і регіональні податкові бюро й інспекції на місцях мають ідентичну функціональну побудову й представлені трьома основними департаментами: по оподаткуванню, збору податків, а також по проведенню перевірок і кримінальному розслідуванню випадків ухиляння від їхньої сплати. По цільовому призначенню 68% штатних співробітників займаються питаннями нарахування податків і насамперед прибуткового, корпоративним і споживчого, 15% — збором податків й 17% — управлінням і координацією. При цьому характерний своєрідний «поділ праці», коли регіональні бюро контролюють правильність сплати податків великими компаніями в зоні їхньої відповідальності, а податкові інспекції — малий і середній бізнес на місцях, а також прибуткові податки, податки зі спадщини, нерухомості й інших.

Наведені статистичні дані свідчать про ефективну роботу податкових органів, що опираються як на історично сформовані традиції законослух-

94

няності як природної для переважного числа японців форми соціального поводження, так і на детально розроблену законодавчу базу. Водночас, не можна не відзначити, що податкове законодавство Японії досить об’ємне, багато актів відрізняються великим числом статей, складністю норм і термінології. Розібратися в цих документах у багатьох випадках здатні лише службовці податкових органів і фахівці з податкових проблем.

У цілому японська податкова система представляється досить ефективною. На її функціонування в 2006 фінансовому році з бюджету було витрачено 731,6 млрд. ієн, з яких основна частина — 575,4 млрд. ієн пішла на грошове утриманя службовців, 127,6 млрд. на обслуговування приміщень й 16 млрд. на накладні витрати. Таким чином, на збір 100 ієн податків було витрачено 1,6 ієни (в 1980 р. — 1,4 ієни, в 1995 р. — 1,26 ієни).

2.4.2. Система податкових надходжень бюджету Японії

Податкові надходження у структурі державного бюджету Японії традиційно становлять близько 2/3 загальних доходів. Найбільшу частку становить податок з доходів фізичних осіб та корпоративний податок — близько 20% кожен. Також істотну частку забезпечують надходження від податку на споживання (аналог ПДВ) — приблизно 13%. Частка інших податків набагато менша і сумарно становить близько 12%. Таким чином, податкові надходження — найвагоміше джерело формування державної казни.

Діаграма наочно засвідчує приведені дані:

Структура доходів державного бюджету Японії, 2007 (фіскальний рік: 1 квітня 2006 - 31 березня 2007)

Рис. 2.3. Структура доходів державного бюджету Японії за 2007 рік

95

Розглянемо структуру загальнодержавних податків у Японії. Найбільшу вагу займають податок з доходів фізичних осіб та корпоративний податок, забезпечуючи за підсумками 2007 року близько 30% загальних податкових надходжень кожен. Податок на споживання (аналог українського ПДВ чи європейського VAT) становить близько 20% від загальних податкових надходжень. Саме ці три податки і є найбільш істотними, частка інших становить менш ніж 20%.

Як свідчить таблиця 2.27 з 1995 року значно зросла частка податку на споживання (від 10,5% до 20%), а корпоративний податок зрівнявся за істотністю із податком з доходів фізичних осіб, хоч розрив між ними у 1995 році сягав більш ніж 10%.

Крім загальнодержавних у Японії стягуються також і місцеві податки: префектурні й муніципальні. Усього в країні 25 державних й 30 місцевих податків. До префектурних відносяться:

-податок на проживання в префектурі;

-податок з підприємств за кількістю працюючих;

-податок на придбання власності;

-частка акцизу на тютюн;

-податок на видовищні заходи;

-податок із транспортних засобів;

-податок на користування природними ресурсами. До муніципальних:

-податок на проживання в місцевості;

-податок на майно;

-частина акцизу на тютюн;

-податок на легкі транспортні засоби;

-податок на земельну власність;

-податок на розвиток міст.

96

Збором місцевих податків займаються місцеві органи самоврядування, які мають свої податкові контори, незалежні від загальнонаціональних. Значна частина податкових коштів перерозподіляються через державний бюджет Японії шляхом відрахувань від державних податків у місцеві бюджети. У країні 47 префектур, що поєднують 3045 міст, селищ, районів, кожний з яких має свій самостійний бюджет. Близько 64% фінансових ресурсів витрачаються як місцеві кошти, а інші кошти забезпечують здійснення загальнодержавних функцій.

Значення податку на доходи фізичних осіб для державного бюджету Японії величезне. Фізичні особи сплачують державний прибутковий податок за прогресивною шкалою, що має шість ставок: 5, 10, 20, 23, 33, й 40%.

Таблиця ілюструє ставки податку залежно від величини доходів фізичної особи та їх динаміку за останні десятиліття:

Таблиця 2.28

Податок з доходів фізичних осіб

Прибутковим податком обкладають заробітну плату, доходи селян, осіб вільних професій, доходи від нерухомості (здача в оренду), а також дивіденди, відсотки, випадкові нерегулярні заробітки, пенсії й т.д. Загалом, доходи що підлягають оподаткуванню включають:

•відсоток по вкладах;

•дивіденди;

•доходи від нерухомості;

•доходи від підприємницької діяльності;

•заробітна плата;

•бонуси;

•вихідна допомога, пенсії;

•нерегулярні доходи;

•доходи від капіталу.

97

Для більшості доходів (крім відсотків і дивідендів) встановлені податкові пільги або навіть звільнення від сплати податків. Крім того, незалежно від величини доходу кожен житель Японії зобов’язаний сплачувати податок на проживання, що становить 3000 ієн у рік — у муніципальну казну та 1000 ієн у рік — у казну префектури.

Основними податковими пільгами, якими користується середній платник податків, є «стандартна пільга» (неоподатковуваний мінімум доходу платника податків, рівний 380 тис. ієн у рік), аналогічні пільги на дружину та на кожного утриманця. Крім того, такі види доходів, як заробітна плата, пенсії й виплати соціального страхування мають спеціальні податкові звільнення.

Для розрахунку прибуткового податку підсумовуються доходи платника податків, отримані з різних джерел, а потім із загальної суми доходу віднімається неоподатковуваний мінімум, установлюваний з урахуванням різних знижок (стандартної, на утриманців, на внески по соціальному страхуванню, по страхуванню життя й у пенсійний фонд, на витрати на медичне обслуговування, а також спеціальних знижок для інвалідів, літніх осіб і т.д.).

Крім адресних, персональних звільнень, які широко застосовуються до оподатковуваного доходу в цілому, існує ряд спеціальних пільг щодо оподатковування доходів, отриманих з різних джерел, введених у податкову систему з ряду важливих причин. Доходи від капіталу й нерухомості обкладають окремо від звичайного прибуткового податку після відрахування сум відповідних пільг. Крім того, часто надаються податкові кредити у зв’язку зі збільшенням витрат на науково-дослідницькі роботи або інші кредити, надання яких обумовлено специфічними політичними цілями.

Податок на прибуток корпорацій у Японії зараховується в національний, префектурний й муніципальні бюджети. Національна ставка податку становить 22% або 30% — в залежності від суми акціонерного капіталу та прибутку компанії.

98

Також сплачується податок на бізнес, що зараховується у місцеві бюджети і, відповідно, саме місцеві органи влади визначають його ставку в зазначених межах:

Також корпорації зобов’язані сплачувати податок на «проживання» (inhabitant taxes) до префектурного та муніципального бюджетів. Відповідні ставки визначаються місцевими радами у межах:

99

У1989 р. був запроваджений 3%-ий податок на споживання (податок

зпродажу), пізніше трансформований у податок на додану вартість європейського зразка. Пізніше ставку ПДВ було підвищено до 5%. Цим податком обкладають будь-які (за винятком ряду прямо названих у законодавстві випадків) угоди із продажу товарів і наданню послуг.

Податок на додану вартість дозволяє точно й швидко проводити податкові операції за допомогою техніки й налагодженої системи документообігу (без технічного оснащення використання ПДВ неможливо). ПДВ здатний значно збільшити надходження до бюджету країни в порівнянні з іншими податками.

Питання для самоконтролю

1.Платники, об’єкти та ставки основних податків у Японії.

2.Загальнодержавні податки, особливості їх обчислення і сплати.

3.Місцеве оподаткування у Японіїї.

4.Система соціального страхування Японії.

100