5.4. Податкова політика у реалізації соціальної стратегії держави

Найхарактернішою ознакою сучасного етапу цивілізаційного розвитку вважається соціалізація економічних систем і підпорядкування економічної функції держави соціальним цілям. Домінування соціальної спрямованості відтворилося у конституційному закріпленні у тій чи іншій формі моделі соціальної держави. Соціальні здобутки найрозвиненіших країн світу спонукають інші регіони світу до соціально результативних дій. Не стала винятком у цьому процесі і Україна, де створення підвалин соціальної держави за аналогом провідних країн світу визначає основний напрям трансформації суспільних відносин і головний зміст соціальної стратегії держави.

Чільне місце в реалізації цього завдання посідає податкова політика, оскільки оподаткування як соціальний інститут виступає одним із основних інструментів соціальної політики держави, призначення якої — забезпечити існування і відтворення цілісної сукупності соціальних суб’єктів у рамках суспільства як єдиної соціальної системи та сприяти формуванню умов для розвитку і самореалізації соціального потенціалу людини, її сутнісних сил як основи подальшого розвитку соціуму в цілому.

Основними напрямами соціальної політики у контексті завдань, пов’язаних з розбудовою соціальної держави, є:

-формування і розвиток соціального ринкового господарства;

-досягнення у суспільстві соціальної злагоди та стабільності на основі утвердження соціальної справедливості;

-розвиток соціально-трудових, сімейно-шлюбних, соціально-демогра- фічних, етнонаціональних, територіально-поселенських відносин;

-розвиток гуманітарної сфери.

Формування і розвиток соціального ринкового господарства спри-

яє посиленню соціальної безпеки людини й суспільства, соціальної захищеності особистості, її незалежності від держави. Розвиток соціальнотрудових відносин і насамперед ринку праці та зайнятості населення забезпечує підвищення ефективності використання трудового потенціалу, продуктивної зайнятості, зниження рівня прихованого безробіття, створення нових і ефективне використання наявних робочих місць, передбачає здійснення політики ефективної підтримки самозайнятості населення, підвищення його територіальної мобільності з метою перерозподілу робочої сили між регіонами. Більш повній реалізації соціального потенціалу сприяє розвиток територіально-поселенських відносин через регулювання соціально-просторових форм організації суспільства (насамперед розселення), соціально-культурних процесів урбанізації, а також міграційних процесів, дотримання необхідних пропорцій для розширеного

301

відтворення частки міського й сільського населення. Основна мета етнонаціональної політики полягає в забезпеченні умов вільного розвитку народів країни, дотриманні конституційних прав, свобод і рівності громадян всіх національностей перед законом, участі їх в усіх сферах суспільства, оптимальному врахуванні інтересів, створенні сприятливих умов для розвитку кожної національності, у всебічному розвитку мови, задоволенні мовних потреб національних меншин, поєднанні етнонаціонального і загальнолюдського, етичного і соціального в національному.

Крім зазначеного, добробут і можливості самореалізації індивіда як головне завдання соціальної політики держави залежать від якості і безпеки того навколишнього середовища, у якому живе і діє кожна людина. Наразі життєвою цінністю стає екологія буття людини, а однією з найважливіших соціальних проблем є взаємодія людини з навколишнім середовищем.

Практично кожний із зазначених напрямів соціальної політики передбачає використання державою фіскальних підойм регулювання, найважливішими серед яких є податки. Так, необхідним у створенні умов для забезпечення достатнього рівня життя кожної людини є формування системи державних соціальних стандартів і державних соціальних гарантій та їх фінансове забезпечення за рахунок бюджетних коштів і коштів державних цільових позабюджетних коштів, які формують податки, а також через систему податкових пільг. Зменшенню диференціації доходів населення можуть сприяти державне регулювання оплати праці працівників бюджетної сфери та застосування прогресивних ставок оподаткування тощо.

В розвинених країнах на сьогодні від 80 до 95% урядових доходів забезпечують податки. Наприклад, в країнах-членах ОЕСР паралельно зростанню ВВП спостерігається підвищення як абсолютної суми податків, так і їх питомої ваги у ВВП: кожні 10 років частка податків у ВВП збільшується приблизно на 5%. Якщо в 70-ті роки вона складала 30%, то до кінця 90-х років вже досягла 40%. Ця тенденція, відома як закон Вагнера, об’єктивно обумовлена дією трьох основних факторів:

-перший — збільшення частки осіб похилого віку в розвинених країнах, у зв’язку з чим повинні підвищитися витрати на їх утримання;

-другий — збільшення витрат, пов’язаних з обслуговуванням державного боргу;

-третій — проведення політики егалітаризму, спрямовану на забезпечення загальної рівності, згладжування майнових відмінностей, стримування розриву в доходах громадян.

Податкові інструменти використовуються в реалізації майже усіх

складових соціальної політики. В ринкових умовах податкова система стає, по суті, єдиним гнучким засобом державного впливу на економічну активність громадян, рівень їх доходів, стан соціальної безпеки, соці-

302

альну мобільність, розвиток соціальної інфраструктури та ін., тобто на явища і процеси, які у значній мірі визначають умови і рівень людського розвитку.

Саме виходячи з прагнення рівномірного справедливого розподілу податкового навантаження виникли різні ставки податків і системи оподаткування. На практиці це знаходить свій вираз у використанні пропорційної, прогресивної і регресивної систем оподаткування. Податки на особисті доходи частіше всього розраховуються за прогресивною шкалою, оскільки вважається, що такий підхід більше відповідає принципу соціальної справедливості. Податок на прибуток підприємств, соціальні внески і податок на власність як правило носять пропорційний характер. Соціально несправедливими вважають непрямі податки, тобто акцизи і мито, оскільки вони перекладаються через механізм ціноутворення на споживчі товари в однаковій мірі на осіб з високими і низькими доходами, поглинаючи відносно більшу частку доходів низькооплачуваних верств населення.

Серед умов розвитку і реалізації соціального потенціалу людини, у формуванні яких податки відіграють надзвичайно важливу роль, однією з головних є зростання суспільного добробуту, що стає можливим лише тоді, коли він опирається на потужну фінансову основу. Характеристикою ефективного фінансового забезпечення суспільного добробуту виступає рівень життя — це економічна категорія, що виражає ступінь задоволення матеріальних і духовних потреб людей, забезпеченості споживчими благами і характеризується переважно кількісними показниками такими, як: розмір оплати праці, інші доходи, обсяг споживчих благ і послуг, рівень споживання продовольчих і непродовольчих товарів, тривалість робочого і вільного часу, житлові умови, рівень освіти, охорони здоров’я, культури тощо.

Вплив податків на рівень життя населення через реалізацію їх фіскальної функції знаходить свій вираз у фінансовому забезпеченні виконання державою її соціальної функції. Від того, які обсяги коштів має держава у своєму розпорядженні, залежать:

-можливості держави щодо регулювання економіки з метою підвищення ефективності її функціонування як головної і загальної умови зростання добробуту людей;

-рівень доходу працюючих у бюджетній сфері та тих, хто потребує соціального захисту;

-рівень фінансового забезпечення охорони здоров’я, освіти, культури та інших сфер життєдіяльності людей, рівень розвитку яких визначає

рівень суспільного добробуту в країні.

Якщо проаналізувати роль податкових надходжень у формуванні бюджетів та централізованих фондів як основного ресурсу для самовід-

303

творення соціальної системи, можна зробити висновок, що держава не має інших рівноцінних джерел фінансового забезпечення виконання покладених на неї функцій, ніж податки (табл. 5.3).

Для порівняльного аналізу розглянемо податкові надходження в Україні у відсотках до ВВП (табл. 5.4).

304

Таблиця 5.4

Податкові надходження у відсотках до ВВП в Україні у 2000–2006 роках (без урахування соціальних внесків)

Примітка. Складено за даними Міністерства фінансів України та розрахунками фахівців Світового банку1; Звіту Кабінету Міністрів України «Про виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

Як видно, в Україні, як і в інших країнах світу, податки відіграють ключову роль у фінансовому забезпеченні виконання державою покладених на неї функцій.

Прагнення держави максимізувати податкові надходження з метою найбільш повного фінансового забезпечення державного регулювання соціально-економічних процесів може привести до надмірного податкового навантаження, що пригнічує економічний розвиток та звужує податкову базу, безпосередньо впливаючи на рівень доходів платників податків. Тому оптимізація податкового тягаря є надзвичайно важливим інструментом державного впливу на суспільний добробут.

Одним з інструментів забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення, що у поєднанні із застосуванням диференційованого та прогресивного оподаткування сприяє реалізації принципу соціальної справедливості як у оподаткуванні, так і в суспільстві, є застосування неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Його економічним змістом має бути відповідність розміру неоподаткованого мінімуму прожитковому мінімуму. Тобто, ті мінімальні кошти, які необхідні людині для того, щоб вона могла вижити як фізіологічна і соціальна істота, не повинні обкладатися податком.

Соціальну спрямованість мають податкові пільги, які дають право юридичній або фізичній особі на повне або часткове звільнення від оподаткування. За допомогою пільг держава має можливість забезпечувати певні параметри соціально-економічної системи, забезпечуючи її відтво-

1 Створення фіскального простору для економічного зростання. Огляд державних фінансів України: звіт № 36671-UA, 14 вересня 2006 р. / [Світовий банк]. Підрозділ з питань подолання бідності та економічного розвитку. Регіон Європи і Середньої Азії / Марк Девіс (підгот.). [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://wwwwds.worldbank.org/ external/default/WDSContentServer/ WDSP/IB/2006/11/15/00031060720061115170202/ Rendered/PDF/366710UKRAINIAN0UA0PFR.pdf.

305

рення, цілісність та розвиток. Так, податкові пільги використовуються з метою соціальної підтримки та пом’якшення соціальної нерівності. Зокрема, це податкові пільги багатодітним сім’ям, переселенцям з-за кордону на свою історичну батьківщину, студентам і особам, які підвищують свою кваліфікацію; вирахування з особистих доходів та прибутку, які використовуються для оплати освітніх, медичних та страхових послуг, житлового будівництва тощо.

Безперервне погіршення стану навколишнього середовища, спричинене втручанням людини у природні закономірності і порушення їх внаслідок різноманітних екологічних і техногенних катастроф, вимагає невідкладного вирішення соціально-екологічних проблем. Основну відповідальність за збереження навколишнього середовища, його охорону, раціональне і науково обґрунтоване природокористування несе держава, в системі економічних важелів впливу якої на екологічні процеси найважливішими є фінансові, оскільки вони мають найбільшу дію на суб’єкти господарювання і здатні суттєво змінити їх відношення до екології. З комплексу фінансових важелів особливо виділяються податкові. У даному випадку податки виступають не тільки як головне джерело фінансування відповідних урядових заходів (впровадження ресурсозберігаючих технологій, виробництво екобезпечної продукції, участь господарюючих суб’єктів у природоохоронних заходах, компенсація суспільству шкоди, яка завдається природоруйнівною діяльністю людини), але й як активний інструмент регулювання різноманітних процесів і подолання негативних наслідків зовнішніх ефектів. До податків, які мають безпосередній вплив на екологічні процеси, можна віднести: енергетичні, неенергетичні, транспортні, за користування природними ресурсами, за забруднення навколишнього середовища і т.п.

Встановлюючи екологічні податки (платежі), держава обмежує надмірне використання природних ресурсів. За понадлімітне споживання природних ресурсів оплата проводиться з чистого прибутку підприємства, що сприяє більш раціональному споживанню природних ресурсів. Процес виробництва, побудований на ощадливому природокористуванні, є могутнім поштовхом розвитку науково-технічного прогресу, стимулом створення новітньої серії устаткування для вирішення екологічних завдань.

При успішній реалізації цього етапу скорочується кількість шкідливих викидів, що позитивно впливає на збереження екологічного балансу. Наслідком цих заходів є поліпшення здоров’я і добробуту населення. Окрім безпосереднього введення екологічних податків (платежів), ресурсозберігаюча функція реалізується, і при утриманні штрафів за забруднення навколишнього середовища.

В системі фіскальних інструментів регулювання соціально-еконо- мічних процесів важливу роль відіграє податковий контроль, який є од-

306

ним з інтегруючих і стабілізуючих факторів соціального розвитку, оскільки він створює умови для реалізації таких принципів у оподаткуванні, як обов’язковість, рівність, соціальна справедливість. Крім того, податковий контроль сприяє збільшенню надходжень до бюджету, створюючи тим самим сприятливі умови для вирішення завдань, які входять до переліку соціальних повноважень держави.

Однією з найголовніших функцій соціальної держави є забезпечення соціального захисту громадян. За класифікацією Міжнародного бюро праці соціальний захист громадян включає соціальну допомогу та соціальне страхування.

Соціальна допомога спрямована на підтримку державою тих категорій громадян, які через певні життєві обставини не спроможні брати участь у суспільно корисній праці. Це інваліди з дитинства, діти-сироти, багатодітні та одинокі матері тощо. Суспільство має піклуватися про таких громадян і забезпечувати їм соціальний захист, використовуючи для цього бюджетні кошти.

Соціальне страхування, на відміну від соціальної допомоги, призначене для матеріального забезпечення тих громадян, які брали (або беруть) участь у суспільно корисній праці, отримуючи за це заробітну плату — основне джерело свої доходів. В умовах, коли заробітна плата стає основним (або єдиним) джерелом доходів для переважної більшості громадян, ризик втрати працездатності або втрати роботи набуває масового, суспільно значимого характеру. Це створює об’єктивні передумови побудови загальнодержавної системи соціального страхування, яка поєднує можливості державного обов’язкового і недержавного соціального страхування. Тягар організації матеріального забезпечення у цьому випадку повинна брати на себе держава, виконуючи свою соціальну функцію. Фінансову базу системи державного соціального страхування створюють державні цільові фонди, які формуються за рахунок надходжень соціальних податків (внесків, зборів).

Реальна соціальна стабільність і соціальний мир, відсутність соціальних конфліктів, як невід’ємні риси соціальної держави, створення підвалин якої за аналогом розвинених країн світу визначає основний зміст соціальної стратегії України, можливі тільки за умови досягнення соціальної справедливості у суспільстві, суттєвим фактором забезпечення якої є податкова політика держави, оскільки вона може істотно впливати на базові умови реалізації цього важливого принципу стійкого розвитку соціальної системи, якими є ефективність господарювання, умови розподілу суспільного продукту, пропорції відтворення, розвиток продуктивних сил, справедливість у оподаткуванні.

Отже, оподаткування як соціальний інститут виступає одним із основних інструментів вирішення багатьох соціальних проблем. Воно

307

виступає важливим механізмом національної та соціальної інтеграції, а податок – одним із основних засобів політичного управління й економічного регулювання соціальними процесами в сучасному суспільстві. Ефективність оподаткування найбільшою мірою розкривається в суспільних відносинах перерозподілу обмежених ресурсів соціуму, через які здійснюється регулювання економічними, політичними, соціальними, культурологічними процесами суспільства. В такому разі воно сприяє виробленню достатньої кількості суспільних благ і загалом забезпеченню соціально-економічних адаптаційних засад життєдіяльності особи та суспільства.

Питання для самоконтролю

1.Зміст соціальної політики держави.

2.Вплив податків на соціальні процеси.

3.Форми і методи реалізаціії податкової політики в соціальній сфері.

308