Тема 20. Господарський механізм у системі регулювання суспільного виробництва

Основним завданням даної тем й є аналіз зв'язків й залежностей системи економічних законів, виявлення сутнісних характеристик механізму господарювання як способу функціонування економічних відносин.

Господарському механізму належить важлива роль у функціонуванні та розвитку будь-якої економіки. У загальній формі він є не що інше, як управляюча або регулююча підсистема економічної системи в цілому.

Господарський механізм — це система організаційно-економічних форм господарювання, методів управління та правових норм, за допомогою яких суспільство (держава) додержується об'єктивних вимог економічних законів з урахуванням конкретної ситуації в народному господарстві.

Разом з тим господарський механізм, як й економічні відносини, невіддільний від продуктивних сил, з одного боку, і надбудови — з іншого. Він виражає і втілює їх тісну взаємодію.

0тже, господарський механізм є найважливішим елементом економічної системи. Якщо уявити сучасну економічну систему як змішану, то вона має містити такі самостійні підсистеми господарювання: планову підсистему; ринок як самостійну підсистему господарювання; традиційне (натуральне) господарство як підсистему господарювання. Кожній з окремих підсистем відповідає адекватний господарський механізм — державний регулюючий механізм; ринковий механізм саморегулювання; господарський механізм, що відповідає традиційному натуральному господарству.

Вивчаючи сутність господарського механізму студенти повинні усвідомити, що він проявляється через його функції. До основних з них у політико-економічному аспекті належать:

• реалізація відносин пануючого типу власності;

• поєднання і взаємодія продуктивних сил і економічних відносин;

• узгодження й забезпечення руху економічних інтересів;

• створення умов для розв'язання суперечностей;

• формування «поля» взаємодії між механізмом дії і механізмом використання економічних законів.

Реалізація цих функцій в економічній практиці відбувається на базі таких основних принципів формування і функціонування господарського механізму, як системність, збалансованість, ефективність, соціальна спрямованість.

Характеристика механізму господарювання як структурно-функціональної системи не може обмежуватися лише загальним розумінням його сторін. Вона має бути доповнена конкретними формами (елементами), що складають структуру механізму господарювання у своїй взаємній обумовленості.

Для розуміння структури господарського механізму необхідне виокремлення деяких моментів, що пояснюють її природу та порядок руху. По-перше, механізм господарювання дійсно виражає поверхневі форми виробничих відносин, що входять органічною частиною до їх структури. По-друге, ці поверхневі форми наповнені суттєвим змістом. По-третє, діалектика механізму господарювання полягає в тому, щоб розкрити його суттєвий зміст і відповідно до цього вдосконалювати його форми прояву.

Механізм господарювання як система організаційно-економічних форм включає такі структурно-функціональні підсистеми: планування, стимулювання, організацію, регулювання. Кожна з цих форм, у свою чергу, виступає у безлічі інших форм, що виконують свої функції у власних взаємозв'язках, створюючи відповідні підсистеми механізму господарювання:

• підсистема планування — прогнозування, довгострокове, середньострокове і поточне планування, директивне й індикатив­не планування тощо;

• підсистема стимулювання — економічні важелі і стимули економічної діяльності, прискорення науково-технічного прогресу, кредитно-фінансова система;

• підсистема організації — форми організації й управління виробництвом з відповідною регламентацією прав та обов'язків економічних суб'єктів.

За сучасних умов жодна країна з ринковою економікою не може вирішувати величезний набір соціально-економічних завдань, що стоять перед нею, без існування і взаємодії форм господарювання.

Економічна теорія довела, а практика підтвердила, що ринковий механізм повинен бути доповнений механізмом державного регулювання економіки. Він охоплює такі основні напрями:

• забезпечення правової основи і соціального клімату, що сприяє ефективному функціонуванню економіки;

• компенсація негативних сторін ринку;

• проведення фіскальної політики — вилучення частки доходів господарюючих суб'єктів з метою формування держбюджету тощо.