22. Резервні, спеціальні фонди та прибуток у формуванні власного капіталу.

Резервний капітал формується в процесі основної діяльності банку. Призначення – покриття можливих витрат за операціями та послугами, які виконує чи надає банк, а також якщо недостатньо прибутку для виплати дивідендів за привілейованими акціями.

Мінімальний розмір визначений законодавством і не можу бути меншим за 25% регулятивного капіталу, а розмір відрахувань – меншим за 5% чистого прибутку.

Згідно з чинним законодавством банки мають право створювати з чистого прибутку спец. фонди та резерви, кількість, назва, формування та використання, порядок створення яких визначається загальними зборами учасників.

Спец. фонди призначені для розширення і розвитку банківської діяльності та її матеріально-технічної забезпеченості, вирішення питань мат. стимулювання працівниківта соц. Розвитку колективу банку. Спец. резервами є резерви під стандартну заборгованість інших банків та клієнтів за активними операціями банку.

Прибуток банку є важливим джерелом поповнення власного капіталу. Після розподілу чистого прибутку певна його частина залишається для реінвестування в діяльність банку.

Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибутку, яка залишається після нарахування дивідендів, відрахувань у загальні резерви, резервний капітал та ін. фонди (резерви), створені відповідно до рішень загальних зборів.

Власний капітал включає результат переоцінки окремих активів, зокрема основних засобів та нематеріальних активів. Сума дооцінки залишкової вартості включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки – до складу витрат.

23. Достатність капіталу банку.

Достатність капіталу – це здатність банку захистити інтереси своїх кредиторів та власників від незапланованих збитків, розмір яких залежить від обсягу ризиків, що виникають у результаті виконання банками активних операцій.

Для отримання вичерпної оцінки капіталу банк. установи необхідно враховувати цілу низку факторів, як кількісних (відповідні коефіцієнти), так і якісних (стан ліквідності банку, професійність та підготовленість керівництва, якісна структура активів, прибутковість банку).

НБУ постійно аналізує достатність капіталу з метою прийняття правильних рішень щодо запровадження структурних змін у банківській системі (напр., реорганізація, злиття окремих банків).

У 1988 р. Базельський комітет з питань банківського нагляду прийняв Міжнародне наближення оцінки капіталу і стандартів капіталу. Базельська угода про капітал визначила для банків стандарти достатності капіталу та містила такі основні постулати:

1. капітал банків склад.з основного та додаткового.

2. капітал потрібен для покриття кредитного ризику, що визн. за допомогою вагових коефіцієнтів.

3. співвідношення між капіталом банку та його активами (з урахуванням кредитного ризику), не повинен бути меншим за 8%.

У 2004 р. Базельський комітет прийняв нову редакцію Угоди про капітал – «Базель 2».основна мета – сприяння адекватній капіталізації банків і вдосконалення системи управління ризиками і таким чином посилення стабільності банк. системи в цілому. «Базель 2» не змінює попередні редакції, а лише доповнює їх. У «Базелі 2» визначено новий концептуальний підхід до нагляду взагалі і до поняття адекватності капіталу зокрема (нагляд на основі оцінки ризиків). «Базель 2» містить 3 «компоненти опори»:

1. мінімальні вимоги до капіталу; 2. контроль з боку нагляду; 3. ринкова дисципліна.