132. Характеристика та порядок встановлення вільних цін.

вільні ціни і тарифи, що в свою чергу поділяються на договірні та ціни, що їх встановлюють самостійно підприємства та організації. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів;

державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: а) державних фіксованих цін (тарифів); б) граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку.

Державні ціни повинні враховувати середньогалузеву собівартість продукції і забезпечувати мінімальний рівень рентабельності продукції, на яку вони поширюються. Якщо цей рівень рентабельності не забезпечується державними цінами, то держава повинна забезпечити його дотацію за умови, що продукція підприємства є суспільне необхідною.

133.Правові засади встановлення та використання комунальних цін.

Державне регулювання цін/тарифів у сфері житлово-комунальних

послуг має здійснюватися шляхом визначення:

суб'єктів регулювання, їх повноважень та принципів діяльності;

єдиних принципів формування цін/тарифів на житлово-комунальні

послуги для всіх категорій споживачів таких послуг;

механізмів захисту прав споживачів на отримання

житлово-комунальних послуг належної якості у достатньому обсязі та

за економічно обґрунтованими цінами, а також механізмів соціальної

підтримки малозабезпечених верств населення;

засад стимулювання енергозбереження в житлово-комунальній

сфері;

порядку відшкодування суб'єктам господарювання збитків,

завданих у результаті прийняття рішень, пов'язаних із

затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у розмірі,

нижчому від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх

виробництво, дій або бездіяльності органів державної влади,

органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у сфері

ціноутворення.

134.Порядок визначення оптових та роздрібних цін.

Оптова ціна — ціна відпускна, по якій підприємства фірми й інших суб'єктів, що хазяюють, незалежно від підпорядкованості і форм власності, реалізують (відпускають, продають) продукцію виробничо-технічного призначення і товари народного споживання всім покупцям, крім населення.

Включає:

? повну собівартість продукції (з податками і неподатковими платежами);

? прибуток (нормативну рентабельність);

? непрямі податки (наприклад, акцизи, податок на паливо, на додану вартість, на експорт і ін.).

Повинна забезпечувати нормально працюючому підприємству відшкодування витрат виробництва, внесення платежів у бюджет і позабюджетні фонди, фінансування інших витрат і одержання прибутку.

До переходу до ринкових відносин використовувалися два її види:

Оптова ціна підприємства, по якій виготовлювач реалізовував свою продукцію безпосередньо чи споживачу збутовим організаціям;

Оптова ціна промисловості, по якій оптові (постачальницько-збутові й ін.) організації продавали її споживачу. Оптова ціна промисловості включала ціну підприємства, податок з обороту і націнку постачальницько-збутових організацій. В даний час вона встановлюється за згодою сторін (покупця і продавця) з урахуванням попиту і чи пропозиції декларується в органи ціноутворення, що реєструють неї. Порядок декларування цін встановлюється урядом, виходячи з економічної і соціальної значимості товару. Можуть установлюватися граничні коефіцієнти підвищення чи цін граничні рівні рентабельності.

Роздрібна ціна (фіксована або вільна)– ціна по якій товар реалізується населенню. Фіксована – установлюється органами ціноутворення, вільна – формується роздрібними торговцями (іншими господарюючими суб’єктами) виходячи з:

• ціни відпускної підприємства-виробника;

• ціни, сформованої споживачем, який здійснює ввіз продукції (товару) в державу;

• сплаченої оптової надбавки (при закупівлі у оптових постачальників);

• торгівельної надбавки, яка самостійно визначається роздрібними торговими та іншими підприємствами, виходячи з планових витрат обігу;

• встановлених податків і неподаткових сплат;

• необхідного прибутку.