124.Форми розрахунків у господарському обігу.

Розрахунки між суб'єктами господарського права здійсню-ються у безготівковому порядку в установлених законодавством формах.

З метою вдосконалення організації банками розрахунків та касового обслуговування економічних суб'єктів України Правління Національного банку України постановою від 30 червня 1995 р. №166 затвердило "Порядокорганізації розрахунково-касового обслуговування комерційними банками".

Безготівкові розрахунки між суб'єктами господарювання здійснюються відповідно до ст. 341 Господарського кодексу України та Інструкції Національного банку України від 21 січня 2004 р. №22 "Про безготівкові розрахунки в національній валюті". Безготівкові розрахунки — це перераховані певні суми коштів з рахунків отримувачів, а також перераховані банками задорученням юридичних і фізичних осіб, внесені ними готівкою в касу банку, на рахунок їх отримувачів.

Відповідно до цієї інструкції та ст. 1088 Цивільного кодексу України безготівкові розрахунки здійснюються у формі:

платіжних доручень;

платіжнихвимог;

платіжнихвимог-доручень;

розрахунковихчеків;

акредитивів;

меморіальних ордерів;

Платіжне доручення — це бланк встановленої форми, яку підприємство подає у банк, що його обслуговує, для перерахування вказаної суми зі свого рахунка.

Банк приймає до виконання доручення протягом десяти ка-лендарних днів з дати його заповнення і тільки в межах наявних на його рахунку коштів.

Розрахунки дорученнями можуть здійснюватись:

за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи чи надані послуги);

у порядку попередньої оплати;

для завершення розрахунків за актами звірки взаємної за-боргованості гццприємств;

для перерахування підприємствами сум, якіналежатьфізич-ним особам (заробітна плата, пенсії, грошові доходи колгоспників тощо) на їх рахунки, відкриті в установах банків;

в інших випадках за згодою сторін.

Платіжна вимога — це документ, що містить вимогу господарюючого суб'єкта на безакцентне списання грошових коштів у випадках, встановлених законодавством.

За цією формою розрахунків постачальник заповнює вимогу на сплату коштів і безпосередньо надсилає її покупцеві (платникові). У випадку згоди оплатити платіжну вимогу платник заповнює доручення — бланк банківського документу, який складається з двох частин — вимоги й доручення, і здає його в обслуговуючий банк. Банк приймає до оплати вимогу-доручення в сумі, Що може бути оплачена за наявними коштами на рахунку платника чи за рахунок кредиту. Порядок і строки подання платником у банк платіжної вимоги-доручення визначаються сторонами у договорі й банком не контролюються. У разі відмови оплатити вимогу-доручення мотиви відмови платник повідомляє безпосередньо постачальнику в порядку та строки, що зазначені у договорі. Відповідальність платника за несвоєчасне подання платіжної вимоги-доручення передбачається у договорі сторін. Ця форма розрахунків може застосовуватися для здійснення попередньої оплати.

Розрахунки чеками. Чек — це письмове розпорядження володаря рахунку (чекодавця) банку', де відкрито його рахунок, оплатити чекодержателю вказану в чеку суму коштів. Чеки використовуються юридичними та фізичними особами, проте не допускаються розрахунки чеками між фізичними особам