Падіння Центральної Ради

Коли Центральна Рада повернулася в Київ жителі зустріли її без особливого ентузіазму, бо їм була незрозумілою безпорадність ЦР перед радянськими військами. Ще більш незрозумілим був союз з німецькими та австрійськими військами. Як підкреслює історик Я. Грицак, в очах багатьох мешканців України ЦР ставала символом „неладу і безладдя”.

Політика ЦР в нових умовах не змінилася, а це не влаштовувало практично всі верстви суспільства.

Поміщики і заможні селяни хотіли відновити приватну власність на землю, повернувши конфісковане. Промислово-фінансові кола наполягали на скасуванні робітничого законодавства.

Німецко-австрійське командування також було розчароване станом справ в Україні. Стало зрозумілим, що ЦР не зможе забезпечити регулярних поставок продуктів до Німеччини та Австро-Угорщини.

29 квітня було останнє засідання Центральної Ради. Депутати затвердили Конституцію УНР. М.Грушевський був проголошений президентом ЦНР.

ЦР вдалося досягнути значних успіхів. Але вона дуже часто вдавалася до компромісів, недооцінила динаміку розвитку революційного процесу. Її виражена програма мала б успіх за умов мирного розвитку суспільства.

Висновок

В умовах формування нової державності надзвичайно важливе значення мають відносини з іноземними державами, близькими і далекими сусідами.

Керівники Центральної Ради добивалися офіційного визнання УНР Антантою. Однак Антанта стосовно України вела двоїсту політику. Її симпатії були на боці великоруської контрреволюції. Разом з тим, прагнучи утримати УНР від переговорів з Німеччиною, Франція і Велика Британія у грудні 1917 р. визнали уряд УНР. Та реальну допомогу від цих держав Україна в складних умовах світової війни так і не отримала.

Рада недооцінила можливостей більшовиків, вважаючи, що вони приречені на швидку поразку. Тому її лідери звернулися до крайових урядів Кубані, Дону, Сибіру, Криму, Молдавії з пропозицією вступити в переговори з метою утворення федерації. Це вело до формування в майбутньому нового демократичного уряду федеративної Росії.

Помилки Центральної Ради, посилення тиску на неї з боку Радянської Росії прискорили суспільний розкол в Україні.

Список використаної літератури

1.Бойко О. Д. Історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К., 1999.

2.Верстюк В. Ф. Роль і місце Центральної Ради в модерній історії України // УІЖ.- 1997.

3.Гошуляк І. Л. Про причини поразки Центральної Ради // УІЖ.- 1994.

4.Грабовський С., Ставрояні С., Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення .- К., 1995.

5.Кудлай О. Б. Переговори Центральної Ради і представників Тимчасового уряду ( 28-30 червня 1917р.)// УІЖ.- 1999.

6.Кульчицький С. В. Центральна Рада. Утворення УНР// УІЖ .- 1992.

7.Субтельний О. Україна: історія .- К., 1991.