- •3. Поняття сталого розвитку суспільства
- •7. Класифікація небезпек за джерелами їх походження і їх загальні характеристики.
- •8. Загальні поняття про техногенні джерела небезпек
- •10. Класифікація небезпек за ступенем їх дії на людину
- •12. Шкода як наслідок дії небезпеки. Квантифікація небезпек..
- •14. Управління ризиком з метою підвищення рівня безпеки
- •16. Поняття «життя», «діяльність», «життєдіяльність».
- •17. Людина, її біологічні та соціальні ознаки
- •19. Праця як форма діяльності
- •20. Загальні поняття середовища життєдіяльності людинии і його класифікація
- •21. Природне середовище
- •23. Соціально-політичне середовище і його характерні ознаки
- •24. Органи чуття як механізм сприйняття інформації
- •25. Будова і властивості аналізаторів.
- •26. Гомеостаз і його значення для забезпечення безпеки життєдіяльності людини
- •27. Психіка людини і безпека життєдіяльності
- •28.. Основні визначення здоров’я
- •29. Біологічна, соціальна та психологічна сутність здоров’я
- •30. Адаптація організму до зовнішніх факторів середовища
- •31. Фактори, що впливають на здоров’я людини
- •32. Загальні відомості про техногенні небезпеки
- •33. Дія шуму на організм людини
- •34. Вібрація та її вплив на організм людини
- •35. Іонізуючі випромінювання та їх дія на організм людини.
- •36. Джерела іонізуючих випромінювань.
- •37. Біологічна дія іонізуючого випромінювання на людину.
- •38. Радіаційна безпека
- •39. Дія електричного струму на організм людини
- •40. Джерела електромагнітного випромінювання
- •41. Небезпечна дія електромагнітного випромінювання на організм людини.
- •42. Загальна характеристика шкідливих хімічних речовин і їх класифікація.
- •43. Токсична дія шкідливих хімічних речовин на організм людини.
- •44 . Отруйні рослини
- •45. Отруйні тварини і дія їх на організм людини
- •46. Патогенні організми. Хвороби, які вони викликають та захист від них.
- •47. Фізична і розумова діяльність людини і їх особливості.
- •48. Особливості діяльності працівників правоохоронної системи та податкової служби.
- •49. Психофізіологічні фактори небезпек.
- •50. Психофізіологічні фактори небезпеки в діяльності.
- •51. Тектонічні стихійні лиха
- •52. Топологічні стихійні лиха, причини їх виникнення, наслідки дії та захист від них.
- •53. Метеорологічні стихійні лиха та заходи боротьби з ними.
- •54. Небезпеки техногенного характеру. Аварії та катастрофи.
- •55. Пожежі та вибухи на виробничих об’єктах і причини їх виникнення.
- •56. Соціально –політичні небезпеки та їх класифікація
- •57. Безпека економічної діяльності.
- •58. Тероризм як форма політичного екстремізму
- •59. Злочинність як гостра соціальна проблема сучасності
- •60. Алкоголь і здоров’я. Шкода від п’янства та алкоголізму.
- •61. Тютюнопаління та його наслідки.
- •62. Комбіновані небезпеки, їх класифікація.
- •63. Вплив здорового способу життя на життєдіяльність людини.
- •64. Снід, його причини та наслідки.
- •65. Наркотики. Небезпека наркоманії.
- •66. Небезпеки в урбанізованому середовищі.
- •67. Надзвичайні ситуації, їх ознаки, види і рівні.
- •68. Організація життєзабезпечення населення у надзвичайних ситуаціях.
- •69. Життєзабезпечення населення в нс.
- •70. Ліквідація наслідків нс.
- •71. Основні законодавчі і нормативні акти з питань бжд.
- •72. Органи управління іконтролю за дотриманням вимого безпеки життєдіяльності.
- •73. Антропогенний впив на навколишнє середовище.
16. Поняття «життя», «діяльність», «життєдіяльність».
Визначень поняття “життя” дуже багато. Як загальне поняття, життя є особливою формою існування і руху матерії, вищою, за відношенням до фізичної, хімічної, формою. Ф. Енгельс визначив життя як спосіб існування білкових тіл, суттєвим моментом якого є постійний обмін з оточуючим їх зовнішнім середовищем.
Життя (за К.М. Ситником) – це особлива форма руху матерії зі специфічним обміном речовин, самовідновленням, системним управлінням, саморозвитком, фізичною і функціональною дискретністю живих істот і їх суспільних конгломератів. З цього досить складного визначення випливає головне: життя можна розглядати як послідовний, упорядкований обмін речовин і енергії.
Діяльність – це специфічний спосіб ставлення людини до світу. Вона поєднує біологічну, соціальну та духовно-культурну сутність людини. Діяльність постає як засіб перетворення природи на предмети споживання, творіння культури.
На основі того, що людська діяльність є системою усвідомлених цілеспрямованих дій, що передбачає зміну або перетворення навколишнього світу, можна сформулювати таке визначення: діяльність – це активна взаємодія людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, яка виникла внаслідок прояву у неї певної потреби.
Життєдіяльність – це складна система, що може підтримати і забезпечити в середовищі існування певні умови життя та всі види діяльності людей.
17. Людина, її біологічні та соціальні ознаки
Найбільша цінність суспільства – людина, її життя, здоров’я. Проте з кожним роком збільшується кількість факторів, що негативно впливають на її життя і здоров’я. У більшості випадків вони породжуються самою людиною: її діяльністю, небезпечною поведінкою, науково-технічним прогресом.
Значення терміна “людина” – багатогранне, про що свідчить понятійний апарат наук, які вивчають людину.
Біологічні та соціальні ознаки людини
Результатом еволюції життя на Землі є людина як частина природи, біологічний суб’єкт. За своєю тілесною будовою і фізіологічними функціями людина належить до тваринного світу. Характерно, що, з погляду біології, принципової різниці між людиною і тваринним світом немає.
Але людина – вища сходинка розвитку живої природи на нашій планеті. Це поняття вказує на якісну відмінність людей від тварин і характеризує загальні, притаманні всім людям якості й особливості, що знаходять свій вияв у терміні “Нomo sapiens” – “людина розумна”. Людина як біологічний вид має:
– характерні тілесні ознаки (прямоходіння, руки пристосовані до праці тощо);
– високорозвинений мозок, здатний відобразити світ у поняттях і перетворювати його відповідно до своїх потреб, інтересів, ідеалів;
– свідомість як здатність до пізнання сутності як зовнішнього світу, так і своєї особистої природи.
Людська здатність самозаглиблення має діяльний суспільний характер. Про людський характер життєдіяльності можна говорити з того моменту, коли людиноподібна істота виготовила перше знаряддя праці. Саме з цього почалася розбудова людиною власного світу – соціального.
Зміст і характер людського життя визначається способом людської діяльності, головними чинниками якого є засоби виробництва та спілкування.
Якщо тварина живе в природі, то людина – у соціумі. Соціум – це особливий спосіб життя особливих істот – людей.
Отже, найголовніша відмінність між людиною і тваринним світом полягає у способі життя. Тваринне життя здійснюється природним чином, тобто як існування. Людське – суспільним, соціальним, як життєдіяльність. “Що таке життя, – писав К. Маркс, – якщо воно не є діяльністю?” Все, що є у суспільстві, як і саме суспільство, – результат людської діяльної.
18. Потреби – це нужда, необхідність для людини того, що забезпечує її існування і самозабезпечення.
Потреби поділяються на групи:
фізіологічні й сексуальні (у відтворенні людей, в їжі, диханні, русі, одязі, житлі, відпочинку);
екзистенціальні (існування; це потреби у безпеці свого існування, впевненості у завтрашньому дні, стабільності суспільства, гарантованості праці);
соціальні (у належності до колективу, групи чи спільноти у спілкуванні, турботі про інших та увазі до себе, в участі у спільній трудовій діяльності);
престижні (у повазі з боку інших, визнанні та високій оцінці своїх якостей, у службовому зростанні та високому статусі у суспільстві);
духовні (у самовираженні через творчість).
Перші дві групи потреб є первинними і вродженими, три інші – набутими.
Діяльність людини має предметний і духовний характер. Діяльність є предметною, тому що її результатом є матеріальні предмети. У цих предметах людина втілює свої розуміння світу, розум, властивості, інтереси, потреби, почуття.