Психологічна характеристика осіб, що вчинають злочини в сфері оподаткування
Важливим аспектом характеристики кримінології податкових злочинів є вивчення типології особи податкового злочинця.
Метою вивчення особи податкового злочинця виступає виявлення соціальних верств населення, які через ті або інші обставини схильні до протиправної поведінки. Необхідність розгляду особи податкових злочинців полягає в тому, що кримінально карані діяння у сфері оподаткування відносяться до категорії «інтелектуальних злочинів», а успішна боротьба з ними неможлива без всестороннього аналізу образу мислення і особи злісних порушників податкового законодавства.
Характерними межами податкових злочинців є:
- наявність певного рівня достатку (як правило, вище середнього);
- досить високий інтелектуальний рівень, знання основ податкового законодавства;
здатність сплатити послуги консультантів і адвокатів;
Для них властиві:
відносно високий соціальний статус;
- самовпевненість (що часом доходить до прямої демонстрації своєї переваги над колегами, підлеглими, співробітниками контролюючих і правоохоронних органів);
прагматизм (елементи практичності і раціоналізму);
орієнтація на досягнення успіху (міцна установка на досягнення поставленої мети, інколи ще називається «ринковою» орієнтацією);
розгалужені соціальні зв'язки в різних сферах (в т.ч. як в правоохоронних органах, так і в деяких випадках, і на злочинному світі).
У своїх дослідженнях учений І.Н. Солов'їв з великою достовірністю відзначає, що переважна більшість податкових злочинців складають:
керівники організацій - 82,95 %;
бухгалтеры - 8,4 %;
службовці організацій - 4,4 %;
матеріально-відповідальні особи - 2,14 %;
працівники транспорту - 0,35 %;
фермери - 0,4 %;
водії - 0,07 %;
депутати - 0,05 %;
охоронці - 0,04 %;
10) касири - 0,025 %.
Пропонована російським ученим В. Ларічевим класифікація типів податкових злочинців складена за допомогою «узагальнення матеріалів перевірок платників податків податковими інспекціями»
Перший тип злочинців, по класифікації В. Ларічева і А. Бембетова, «... що систематично, умисно порушує податкове законодавство з розрахунку на те, що податкові і правоохоронні органи не зможуть цього з'ясувати, - керівники комерційних банків, солідних фірм, у тому числі і іноземних, які піклуються про свою репутацію і уникають розголосу за допущені правопорушення. При виявленні цього факту вони без жодного конфлікту погашають заборгованість перед бюджетом».
До другого типа відносяться «в основному законослухняні платники податків, не згідні з існуючим «згубним для них» податковим законодавством і що постійно конфліктують із цього приводу. Вони постійно не згодні з нарахуваннями, зробленими податковими органами, тому відправляють протоколи розбіжностей, звертаються у вищестоящі податкові органи, арбітраж. В основному це державні підприємства або бідні акціонерні суспільства, що виникають на базі колишніх міністерств, або приватні фірми, що влаштувалися на російському ринку. В окремих випадках їм удається добитися повного або часткового задоволення своїх позовних заяв або відстрочення платежів».
До третього типу відносяться керівники юридичних осіб, з яких прихований прибуток або інші платежі, а також штрафні санкції стягаються лише в безакцептному порядку шляхом виставляння інкасових доручень. Але це можливо, якщо в підприємств на банківських рахівницях є гроші». Тут, очевидно, йдеться про тих керівниках, які відмовляються виплачувати штрафні санкції, нараховані за результатами перевірок податкових органів або органів податкової поліції.
Четвертий тип злочинців - це керівники підприємств, заснованих на приватній формі власності (організаційно-правова форма ТОВ), здійснюючих торгівельно-посередницькі операції і що існують лише формально. На їх рахівницях засобів немає, в балансових звітах говориться про відсутність підприємницької діяльності і, відповідно, прибули. Ліквідаційний же баланс не підставляється. Керівником такого підприємства, як правило, є чоловік у віці 40 років, з вищою освітою, раніше не судимі, полягає в браку. Частенько такий керівник встиг створити нові підприємства, так і не відзвітувавши по старих боргах. Самий кримінальний варіант. Коли керівництво цього підприємства при виявленні фактів ухилення від оподаткування «подається в перегони». В даному випадку незрозуміло також, чим четверта група злочинців відрізняється від п'ятої.
П'ятий тип - це керівництво так званої «фірми-одноденки», що працює, як правило, на користь третьої особи. Таке підприємство має більш за одного-двух звороти капіталу. Отримавши бажаний куш, керівник зникає з поля зору податкових і правоохоронних органів».
Недоліком розробленої типології В. Ларічевим, як справедливо затверджує І. Солов'їв, є те, що в неї не попали особи, участь яких в податкових злочинах, як показує практика роботи органів податкової міліції, зустрічається все частіше. Тут доречно відзначити, що в Казахстані у полі зору органів фінансової поліції потрапляють і інші посадові особи:
головні бухгалтери і працівники бухгалтерії організацій;
керівники і бухгалтери некомерційних організацій;
керівники і бухгалтери державних організацій;
обличчя, які після виявлення податкового злочину продовжують протиправну діяльність, намагаючись не загладити заподіяну злочином шкоду, а вплинути на попереднє слідство, «домовитися» з посадовою особою;
інші особи, службовці організації-платника податків, що включили в бухгалтерські документи свідомо помилкові дані про доходи або витрати або що приховали інші об’єкти оподаткування;
особи, що організували скоєння злочину, або що керують цим злочином, або що схилили до його здійснення керівника, головного (старшого) бухгалтера організації – платника податку або інших службовців даної організації, або що сприяли скоєнню злочину радами, вказівками.
Слід також відзначити, що одній з особливостей типології податкових злочинців, запропонованої С. Ларічевим, є те, що в ній характеризується не особа самого злочинця, а особливості діяльності юридичних осіб, в яких суб'єкт, що цікавить нас, може бути керівником.
При цьому частенько посадові особи організації, такі, як головні бухгалтери, діють не з корисливих міркувань, а по імперативному розпорядженню керівника організації. Це пов'язаний з наявністю конкуренції на ринку праці і боязню втратити роботу. В цьому випадку, як правило, вони навіть не отримують зарплату, адекватну ризику, який присутній в роботі головного бухгалтера
У свою чергу заслуговує на увагу класифікація типів податкових злочинців (з врахуванням їх поведінки на слідстві), дана І.В. Александровим:
1) Нейтральний тип, коли особа не перешкоджає встановленню обставин скоєного ними ухилення від сплати податків. Даний тип складає приблизно 35 %. В основному, це особи, що працюють на підприємствах порівняно дрібного бізнесу, що мають невисокий рівень доходів, ведучі в цілому законослухняний спосіб життя. В ході своєї підприємницької діяльності вони прагнуть в основному дотримувати законодавство, не допускать порушень у фінансово-господарській діяльності, акуратно платити податки і т.д. Податковий злочин злочин вони зробили вперше, переступивши грань податкового планерування.
2) Тип злочинця з провокуючою поведінкою, коли винен активно препятствует установлению істини у справі і заважає проведенню слідства. Даний тип налогового преступника зустрічається в 65 % випадків. Суть провокуючих дій проявляется различным чином: від спроб знищення документів до підкупу свідків, спроб подкуп должностных осіб податкових органів. Порушення фінансово-господарській деятельности допускались ними майже регулярно до дотримання законодавства вони относились пренебрежительно.
Істотнішим з точки зору кримінології, на наш погляд, є типізація соціально-психологічного портрета податкового злочинця. Не всі податкові злочинці однакові за психологічною ознакою. Одні злочинці несуть в собі заряд високої активності, будучи частенько ініціаторами ухилення від податків, інші ж навпаки, скоюють податкові злочини через наявність для цього обставин, в такій ситуації, коли не порушити податкове законодавство стає не такою вже непереборною перешкодою.
Наприклад, головний бухгалтер підприємницької структури йде на поводі у керівника підприємства, порушуючи податкове законодавство, не із-за страху перед своїм начальством, а виходячи власної вигоди.
Податкові злочинці, таким чином, неоднорідні по соціально-психологічним характеристикам, є досить всіляким контингентом учасників податкових стосунків.
Виявлення соціально-психологічних характеристик податкових злочинців має важливе практичне значення як з точки зору безпосередньої боротьби з податковими злочинами, так і сточування зору їх профілактики.
На практиці не зустрічається абсолютно однакових людей і. отже, їх діянь. Проте, для складання соціально-психологічного портрета податкового злочинця необхідно і досить визначення типізації особи злочинця, класифікуючи їх по основних, визначаючих психологічних чинниках особи.
Ісследованія с.Д. Сулаїмбекової дають підставу виділити чотири основних соціально-психологічних типа податкових злочинців.
По аналогії з поведінкою тварин в дикій природі ми виділили наступні соціально-психологічні типи податкових злочинців: «лисиці», «буйволи», «гієни» і «зайці».
Лисиці, як відомо, хитрі тварини, уміло що відводять від себе пожену, швидко знаходять нестандартні рішення. Аналогічно: в області податкових правопорушень з'являються особи («лисиці»), уміло що користуються не лише законними методами зниження податкових навантажень на свій бізнес, але і що часто стають творцями грандіозних податкових афер, слабкості податкового і кримінального законодавства, що тонко прораховують, стратегію і тактику правоохоронних органів, уміло що вирушають від кримінального переслідування. Слід зазначити, що у міру розвитку економіки Казахстану і появи у розпорядженні підприємців значних грошових коштів, можливостей здійснення податкових злочинів у «лисиць» стає все більше і більше. В порівнянні з податковими злочинами кінця 90-х років минулого століття, в даний час з'явилися досить складні види податкових злочинів, посильних лише добре підготовленим, таким, що знається на економічному, карно-процесуальному і кримінальному законодавстві країни.
Так, з'явилися незаконні зовнішньоекономічні операції, направлені на незаконне використання податкових пільг, в першу чергу експортної пільги по ПДВ при здійсненні лжеэкспортных операцій, заховання податків при здійсненні імпортних і експортних операцій і так далі
Особливість «лисиць» в тому, що вони частенько безпосередньо не порушують податкове законодавство, а стають високооплачуваними консультантами «податкових злочинів», будучи їх мозковим центром. Тому працівники фінансової поліції, виявляючи такого роду податкові злочини, не можуть вийти на слід ключових фігур злочинів. Що, у свою чергу, приводить до тиражування подібних і інших складних податкових злочинів. В результаті «існує ряд сталих схем економічних правопорушень». «Лисиці» -творческие особи, що мають прекрасну освіту, частіше юридичну або економічну. Подібно до шахістів-майстрів, свої ходи вони прораховують далеко уперед, аж до виходу з ситуації, що склалася, в разі їх правового переслідування. По кількості «лисиць» небагато, найімовірніше, не більше 1 людини на тисячу потенційних правопорушників. Найбільш практичний метод боротьби з «лисицями», нам бачиться, в їх залученні на сторону правоохоронних органів, шляхом виплати ним крупних розмірів гонорарів за консультативні послуги і моніторинг нормативних актів в області податкового права.
«Буйволи» - подібно до буйволів в природі - йдуть до своєї мети досить прямолінійний, нехитро. Відмітною особливістю «буйволів» є те, що вони, порушуючи податкове законодавство, вірять в свою безкарність, розраховуючи на використання своїх високих зв'язків, «телефонного права» і наявних слабкостів в системі правоохоронних і судових органів (корупцію, низький професійний рівень працівників і тому подібне). Як правило, «буйволи» особливо не ховають свої неправомірні дії, бравуючи своєю безкарністю. Для цього типа осіб характерною межею часто стає бажання нав'язування своїх претензій і стилю життя для всього суспільства. «Останнє, що найяскравіше виражається, наприклад, в користолюбстві, що дає людині з особою силоміць відчути силу грошей і можливість не лише нажитися, але і часто диктувати свої умови життєдіяльності іншим людям».
Самі по собі «буйволи», не дивлячись на їх соціальну небезпеку, не є непереборною силою в боротьбі з податковими злочинами. Проте їх тандем з «лисицями» обіцяє великі проблеми для правоохоронних органів в боротьбі з податковими злочинами.
«Гієни» в кількісному відношенні є основними «виробниками» податкових злочинів. Не придумуючи нові, вони широко тиражують вже відомі методи і форми злочинів в області податкового законодавства. Порушуючи податкове законодавство, «гієни» прагнуть ретельно приховувати свої злочини. Складність боротьби з «гієнами» - в масовості здійснюваних ними податкових злочинів і обмеженості державних ресурсів в боротьбі з цією категорією податкових правопорушників.
«Зайці» - це такий тип порушників, які скоюють податкові злочини під великим страхом, лише час від часу, в умовах, коли очевидна слабка робота правоохоронних органів, покликаних боротися з «зайцями» повинна йти по шляху посилення кримінального покарання за податкові злочини, поліпшення роботи по виявленню податкових злочинів і проведення широкомасштабних податкових PR - кампаній, довівши до зведення потенційних злочинців можливі наслідки за їх податкові правопорушення.
Соціально-демографічні ознаки - це анкетні дані, що характеризують будь-яких людей, все населення в цілому. Але узяті в статистичному вираженні стосовно осіб, що скоїли злочин, вони свідчать про наявність певних відхилень від норм в характеристиці саме цього контингенту, тобто дають важливу інформацію кримінології для запобігання злочинам.
Згідно нашим дослідженням, в структурі всього населення, серед податкових злочинців стійко переважають чоловіки, питома вага яких складає 84,4 %.
Керівниками підприємств в переважній більшості є чоловіки. Частенько вони і є ініціаторами злочинів, причому не лише податкових, але і інших, що підтверджується результатами досліджень, проведених різними авторами.
Наприклад, 82 % злочинів у сфері малого підприємництва, у тому числі і в податковій сфері, здійснено чоловіками і лише 18 % - жінками.
Злочинці, найчастіше, належать до вікової групи до 29 років, далі слідує група 30-39 років, після чого кримінальна активність значно спадає. Це характерно не лише для кримінальної злочинності, але і для економічної, наприклад шахрайства. В кінці сімдесятих років на дану вікову групу доводилося 52 % шахрайств, в кінці дев'яностих - 63 %. При цьому із засуджених за шахрайство не було виявлено жодної особи молодше 18 років.
У податковій злочинності спостерігаються інші тенденції, ніж в спільній картині злочинності, де гостро коштують проблеми з молоддю. У віковій категорії від 21 до 30 років усереднений показник по всіх видах злочинних посягань складає 37,2 %. У податковій злочинності її доля істотно нижча - близько 20 %. Обличчя молодше 20 років в цій сфері взагалі майже не фігурують, хоча по кримінальних справах інших категорій доля неповнолітніх складає 13 %.
Основні ж «постачальники» податкових злочинів - середні вікові групи:
від 25 до 35 років - 26,4 %;
понад 35 до 45 років - 41,4 %;
зверху 45лет - 20,5 %.
Основні вікові тенденції злочинців, встановлені нами, в цілому збігаються (з результатами інших досліджень податкових злочинців).
Таким чином, відмітна властивість податкового злочинця - досить високий в порівнянні із загальнокримінальною статистикою середній вік податкового злочинця - 40 років.
Декілька інші вікові тенденції спостерігаються при скоюванні злочинів в інших сферах господарської діяльності. Наприклад, вікова характеристика осіб, що відхилилися від сплати митних платежів, розподілилася таким чином: 18-24 року - 10 %; 25-29 років - 28 %; 30-49 років - 62 %.
Тут також основна доля злочинів падає на осіб у віці понад 30 років, тобто є певна схожість з віковими ознаками податкових злочинців, що пояснюється збігом інших параметрів.
Зокрема, відповідальність за сплату митних платежів в більшості випадків несуть керівники і головні (старші) бухгалтеры підприємств, які і є в основному суб'єктами названих злочинів.
Виділяючи як ознаку кримінології сімейний стан, слід зазначити, що 78,4 % осіб, що скоїли податкові злочини, полягали в браку. У жінок цей показник був нижчий - 54 %. Це пов'язано з тим, що найбільших успіхів в бізнесі досягають жінки, необтяжені сім'єю.
Як одна з основних характеристик осіб, що скоїли податкові злочини, особливо виділяється їх широкий кругозір, високий освітній і інтелектуальний рівень:
61 % - незавершена вища або вища освіта;
28 % - середнє, середньо-технічне і середньо-спеціальне.
Відзначимо також, що податкові злочинці добре орієнтуються в юридичних і економічних питаннях. Їх відрізняє хороша реакція на зміну в соціально-економічній ситуації і здатність тонко відчувати ситуацію, що складається в економічній сфері.
Кримінально-правові ознаки податкових злочинців виразилися таким чином. Доля раніше судимих склала менше 7 %. В той же час значний збільшилася доля раніше не судимих осіб, що до певної міри свідчить про велику криміналізацію економічних стосунків.
Групові злочини складають менше 10 %, тобто для податкових злочинів не типове створення великих злочинних груп. Кількість осіб, що полягають в групі, як правило, не перевищує більше трьох чоловік.
Проте, на наш погляд, такий стан речей не означає відсутності групового характеру здійснення ухилення від сплати податків. В ролі інших співучасників, окрім керівника і бухгалтера, можуть виступати заступники керівника, товарознавці, комірники і ін. Ситуація, що склалася, пояснюється швидше певною складністю відновлення всієї картини податкового злочину і збору доказів причетності бухгалтера і інших осіб до його здійснення, тому на практиці випадки притягнення до кримінальної відповідальності вищеперелічених осіб зустрічається украй рідко.
По посадовому положенню податкові злочинці склали:
керівник (заступник керівника, як правило, виконуючий обов'язки у відсутності першої особи) - 64,7 %;
головний (старший) бухгалтер -11,8% (як правило, одночасно з керівником підприємства);
власник і керівник підприємства - 8,8 %;
підприємець без утворення юридичної особи - 5,9 %.
Серед етично-психологічних ознак особи податкового злочинця, в першу чергу, виділимо потребностно-мотивационные властивості.
Мотиваційна сфера - стрижень етично-психологічній структури особи злочинця, інтегруючий її потреби, інтереси. Якщо звернутися до витоків мотивації будь-якої поведінки, у тому числі протиправного, то характерними для переважної більшості корисливих злочинців, включаючи і податкових, є гіпертрофовані (завищені) або збочені матеріальні потреби.
При скоюванні податкових злочинів, метою злочинця є або зниження розміру податків, що підлягають сплаті, або повна відмова від виконання свого конституційного обов'язку по сплаті податків. У обох випадках злочинець розуміє, що в результаті його протиправних дій страждає бюджет держави, який недоотримує засоби, необхідні для вирішення його соціальних завдань, в той час, як несплачені податки поступають в особисту власність злочинця.
Мотивом скоювання податкових злочинів, як складовим елементом етично-психологічній підструктури особи, виступали, за нашими даними, користь (61,9 %), інші спонуки - використання прихованих від оподаткування засобів для модернізації виробництва, видачі зарплати працівникам і тому подібне (38,1 %).
Таким чином, суб'єкт прагне до здобуття матеріальної вигоди, більшого доходу шляхом несплати податків.
Вивчення особових характеристик осіб, прагнучих до приватнопідприємницької діяльності або що здійснює її, їх високі виктимность показують, що досить частий сучасні підприємці тим або іншим чином входять в сферу злочинності (від використання сумнівних і незаконних способів придбання товару, ведення справи і тому подібне до входження в злочинні організовані угрупування).
Серед трьох основних причин недотримання закону 30 % складає упевненість в повній безкарності, 20 % - можливість «відкупитися», 40 % - невідповідність закону складнощам життя і сучасним вимогам.
Повне виправдання або відсутність якого-небудь засудження по відношенню до осіб, що набувають матеріальних засобів незаконним дорогою для накопичення і збагачення, виразили 35 %, для будівництва і пристрою будинку, дачі - 65 %. Для підстави власної справи 55-60 %. Більше 70 %, проявивши чітку орієнтацію на матеріальний чинник, як засіб досягнення особистої значущості, успіху в житті, були упевнені, що ради цього можна використовувати будь-які засоби (рахуючи даний момент як би первинним етапом в житті, після чого можна і відмовитися від вживання протизаконних способів здобуття капіталу, взаємин з конкурентами, партнерами, проте, якщо це не заподіє збитку приватнопідприємницької діяльності і не понизить рівень матеріальної забезпеченості).
Подібні погляди властиві значній частині представників приватних підприємців і осіб, прагнучих поповнити ряди даної соціальної групи, досить наочний відображають характерну для цієї середи етично-правову атмосферу, що стає об'єктивною і серйозною перешкодою для розвитку нормальних ринкових важелів управління економікою, проявляючи і особливості політики держави, як в економічних, так і в соціальних питаннях. Держава, надавши свободу економічного і іншої поведінки, поки опинилося не в змозі виробити і застосувати ефективну систему політичних і правових інститутів, які були б здатні стримувати діяльність громадян в рамках закону, що на практиці діяла, породивши кримінальні стосунки в економіці, зробивши негативний вплив на злочинність.
Податкові злочинці помітно відрізняються від інших категорій злочинців. Ним, як правило, не властиві імпульсивність і агресивність. Як одна з основних властивостей особи особливо виділялося - прагнення до підвищення особистого статусу.
Одному з центральних завдань наук, вивчаючу людину і особу є розробка особової типології. Вивчаючи різні групи людей і їх соціальні функції, соціологія, наприклад, не може абстрагуватися від індивідів, з яких ці групи складаються. Її цікавить не стільки конкретна поведінка окремої людини, обумовлена його індивідуальними якостями, скільки узагальнене, типове, виражене в сумі певних ознак, властивих певній безлічі.
Проблема полягає у визначенні меж якоїсь абстрактної особи, з найбільшою повнотою даної соціальної групи, що виражає суть.
Особи, що скоюють злочини, відрізняються один від одного по демографічних, правових, психологічних і іншим ознакам з одного боку, а з іншої - вони по тих же ознаках схожі, утворюють стійкі групи. Тому виникає необхідність класифікацій і типології злочинців.
Деякі автори не бачать різниці між ними і вважають ці дії ідентичними. Проте, більшість кримінологів, позицію яких ми розділяємо, підтримує претендент, виділяють відмітні ознаки класифікації і типології злочинців.
Класифікація - нижчий рівень узагальнення - є стійким угрупуванням досліджуваних об'єктів по їх окремих ознаках. Це система супідрядних понять, класів об'єктів, якої-небудь області знання або діяльності людини, використовувана, як засіб для встановлення зв'язку між цими поняттями або класами об'єктів. При класифікації об'єкти завжди розділяються по єдиних підставах.
У класифікації мають бути, представлені всі групи об'єктів, що класифікуються, а не лише частина, цих об'єктів. Наприклад, класифікація злочинців за ознакою віку має бути побудована таким чином: обличчя до 18 років, від 19 років до 25 років, від 26 років до 30 років, від 31 року до 40 років, старше за 41 рік. Тут представлені всі вікові групи, інших не може бути.
Типологія узагальнює сукупність типових для всіх або певних груп соціальних особливостей. У теоретичному відношенні типологія (в порівнянні з класифікацією) вищий рівень пізнання. При побудові типології, на відміну від класифікації, не вимагається вичленення всіх без виключення типів, складових частини пізнаваного об'єкту.
Так, серед злочинців можливе виділення і вивчення одного типа, наприклад особи насильницького злочинця. Причому не передбачається, що при цьому має бути складена типологія всіх без виключення соціальних типів, що існують в суспільстві.
Класифікація злочинців будується по різних підставах, серед яких виділяються дві великі групи: соціологічні, у тому числі соціально-демографічні, і правові.
Соціологічні підстави:
пів;
вік;
рівень освіти;
рівень матеріальної забезпеченості;
соціальне положення;
наявність сім'ї;
- соціальне походження;
- зайнятість в суспільно-корисному праці;
рід занять, наявність спеціальності;
місце проживання. Правові підстави:
характер, міра тягаря досконалих злочинів;
скоювання злочинів вперше або повторно, в групі або поодинці;
тривалість злочинної діяльності;
об'єкт злочинного посягання;
форма провини.
Певного поширення набула людина торгівельного типа, що робить гроші на різниці цін або наживає їх за допомогою різного роду махінацій, а то і кримінальних злочинів. Засоби масової інформації і судові інстанції відзначають факт широкого поширення мафіозного типа особи, що чревато найтяжчими наслідками для суспільства. Круг питань, що дозволяють отримати уявлень про особу приховувача податків в цілому, як правило, не дозволяє вичленувати в повному об'ємі специфічні, межі, властиві цим особам. Не будучи розділені на окремі категорії, недобросовісні платники податків, як би розчиняються в спільній масі, оскільки взагалі не в змозі відобразити в собі всі властиві ним ознаки.
Саме в процесі деталізації типів поведінки виявляється конкретний механізм освіти і функціонування антигромадської установки і поведінки особи.
Для проведення профілактичних заходів доцільно виділити типів податкових правопорушників. Узагальнення матеріалів перевірок платників податків, адміністративного і цивільно-правового виробництва про порушення податкового законодавства, кримінальних справ, а також результати нашого дослідження дозволяють запропонувати наступних їх типів:
Перший тип - це ті, КТО систематично, умисне порушує податкове законодавство в розрахунку, що податкові і правоохоронні органи не зможуть це виявити. При виявленні вони без жодного конфлікту погашають заборгованість перед бюджетом. Як правило, це керівники комерційних банків, солідних фірм, у тому числі іноземних, які піклуються про свою репутацію і уникають розголосу за допущені правопорушення.
Другий тип - це в основному законопокірні платники податків, але незгодні з існуючим згубним для них податковим законодавством і постійно конфліктуючі із цього приводу. Вони постійно не згодні з нарахуваннями на них, зробленими податковими органами. Тому вони відправляють протоколи розбіжностей у вищестоящі податкові органи. Це, в основному, державні підприємства або бідні акціонерні суспільства (агентства), що виникли на базі колишніх міністерств або приватні фірми, що влаштувалися на казахському ринку. В окремих випадках їм удається добитися повного або часткового задоволення своїх позовних заяв або відстрочення платежів.
Третій тип — це керівники підприємств, заснованих на приватній формі власності (організаційно-правова форма - ТОО-ООО), здійснюючих торгівельно-посередницькі операції, таких, що існують лише формально. На їх рахівницях засобів немає, в балансових звітах, що поступають в податкові органи, говориться про відсутність підприємницької діяльності і відповідно прибули. Ліквідаційний баланс не представляється. Частенько такий керівник встиг створити нові підприємства, так і не відзвітувавши по старих боргах.
Четвертий тип - це керівник «фірми-одноденки», що працює, як правило, на користь третьої особи. Таке підприємство має не більш за одного-двух звороти капіталу. Отримавши бажаний куш, керівник зникає з поля зору податкових і правоохоронних органів.
Запропонована вище типологія податкових правопорушників показує і напрям роботи з ними по запобіганню правопорушенням. Якщо для запобігання правопорушенням з боку перших двох груп досить зміни податкового законодавства, якіснішої і своєчаснішої їх перевірки податковими інспекціями, то дві останні групи слід віднести до типології податкових злочинців. Вони повинні стати об'єктами пильної уваги правоохоронних органів.
Підводячи підсумки аналізу особи податкових злочинців можна виділити найбільш поширеного типа податкового злочинця. Це керівник приватного підприємства, організаційно-правової форми - ТОВ, що здійснює торгівельно-посередницькі і операції, при цьому існує лише формально. На його рахівницях засобів немає, в балансових звітах, що поступають в податкові органи, говориться про відсутність підприємницької діяльності і відповідно прибули, ліквідаційний баланс не представляється. Керівником такого підприємства, як правило, є чоловік у віці 40 років, з вищою освітою, раніше не судимий, перебуваючий в шлюбі. Дуже часто такий керівник встигає, створити нові підприємства, так і не відзвітувавши по старих боргах.