Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Sotsiologiya.docx
Скачиваний:
170
Добавлен:
05.02.2016
Размер:
310.08 Кб
Скачать

80.Основні різновиди форм соціального розвитку суспільства та їх характеристика

У сучасній соціології досить важливим напрямом досліджень є вивчення деяких різновидів соціальних змін, що мають багатовимірний комплексний характер і звичайно розглядаються як якісно усталені різновиди соціальних змін, як самостійний об'єкт дослідження не лише соціології, а й інших суспільних та гуманітарних наук. Розглянемо деякі з них. Соціальна революція - це швидкий, стихійний, радикальний процес перетворення однієї громадської формації і цивілізації в іншу, що відбувається із зайвими руйнуваннями старого (до основи), численними людськими жертвами, оновленням суспільства на протилежне. Соціальна революція - це стихійний процес, що носить свідомий характер тільки по відношенню до кінцевої мети, але що підкоряється також прагматизму на кожному окремому його етапі. В результаті цього соціальна революція носить вид соціального експерименту, задуманого її вождями. Саме тому соціалістичну революцію усі думаючі люди вважали експериментом.

Реформа (на відміну від революції, з якою вона є парною категорією) являє собою часткові зміни у будь-якій сфері суспільної системи, що самі по собі не змінюють її природу. Реформа — це шлях поступових змін у суспільстві. Реформи бувають політичні (якщо змінюються елементи політичної системи чи характер їх відносин; наприклад, реформа виборчої системи, реформа органів виконавчої влади — адміністративна реформа та ін.), економічні (якщо зміни стосуються форм господарювання, грошово-кредитної системи, оподаткування та ін.). Зміни в соціальних умовах людської життєдіяльності визначаються як соціальна реформа. Модернізація — це перехід від доіндустріального до індустріального (в сучасних умовах — постіндустріального) суспільства, що передбачає рішучі зміни в усіх сферах суспільного життя. Теорія модернізації в сучасних умовах пояснює чинники та шляхи входження раніше відсталих країн до світового співтовариства. Соціальна еволюція – це повільний, продуманий, поступовий процес перетворення однієї громадської формації і цивілізації в іншу, досконалішу, що відбувається без зайвих руйнувань минулого, людських жертв, із збереженням усього позитивного в новому суспільстві. Прикладом соціальної еволюції можна вважати становлення буржуазного соціалізму в країнах марксівського капіталізму в XX ст. Соціальна еволюція - це стихійний процес, що носить свідомий характер на кожному окремому етапі. Тому соціальну революцію можна назвати прагматичною трансформацією суспільства.

81. Нелінійний характер соціального розвитку. Поняття біфуркації.

Сама нелінійність соціальної системи, якщо вона досить сильно проявляється, зумовлює виникнення та існування двох якісно відмінних областей: області загострення (в якій початкове збурення зростає) та області загасання (в якій початкове збурення поступово нівелюється) . У реальній дійсності необмеженість розвитку процесу, нескінченність його ніколи не досягається, зокрема, за рахунок попадання збурення через нестійкість в область загасання.  У світоглядному плані ідею нелінійності може бути подано за допомогою: — ідеї багатоваріантності, альтернативності шляхів еволюції; — ідеї вибору з даних альтернатив; — ідеї темпу еволюції (швидкості розвитку процесів у середовищі); — ідеї необоротності еволюції.

Світоглядний зміст нелінійності розкривають ідеї багатоваріантності шляхів еволюції, вибору з даних альтернатив, ідеї необоротності еволюції та ідеї темпу еволюції (швидкості розвитку процесів, найвища величина якої означає розвиток в режимі з загостренням). Особливості феномену нелінійності стосовно надшвидкого саморозгортання систем такі. Складні нелінійні системи, до яких відноситься і соціум, з наближенням до моменту загострення демонструють тенденцію до хаотичного розпаду. Поблизу крайньої межі загострення соціальна система обов’язково дезорганізується, якщо не відбудеться перехід на протилежний режим зниженої інтенсивності процесу.

Дією механізму позитивного зворотного зв’язку система швидко наближається до аттрактора (яким у кризовий період виступає знищення застарілої форми), а після досягнення його знову опиняється в точці біфуркації – швидкість і загостреність процесів згасає, але трансформація продовжується. Система потребує вибору аттрактора для подальшого розвитку, через що зростає її відкритість до нових ідей, народжуваних мисленнєвою і практичною творчістю окремих особистостей.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]