69. Промислова організація як особливий різновид соціальних організацій.

Соціальні організації представницького типу найчастіше є політичними партіями, хоч вони можуть бути також і виробничими структурами. У даному разі це будуть переважно промислові організації загальнонаціонального значення. Наприклад, “Вестерн електрик”, “Рено”, “Пежо”, автооб’єднання “Жигулі”, “Автоваз” та ін.

Сукупність висунутих ознак, їх сполучення творить також певний соціальний тип соціальної організації. Для репресивного типу характерне таке сполучення: 1) співучасть у її діяльності відбувається без персональних проектів її учасників – як вимушена співучасть; 2) ініціатива монополізована керівництвом і виявляється як техніцистський авторитаризм; 3) інтеграція відбувається на основі силового насильницького залучення і згуртування; 4) управління ґрунтується на принципах формалізму.

70. Бюрократична організація та її ознаки.

Бюрократичним організаціям (за Максом Вебером) властиві такі ознаки:

кожна посада має чітко визначені обов'язки і відповідальність, внаслідок чого постійна діяльність організації будується на принципах чіткого розподілу праці й обов'язків;

ієрархічна структура влади. Керівники відповідають перед вищестоящими посадовими особами не лише за свої дії, але й за дії своїх підлеглих;

вся діяльність організації ґрунтується на системі норм і правил, які визначають відповідальність посадових осіб, принципи взаємин між ними, забезпечують координованість основних видів діяльності і якість їх виконання незалежно від зміни персоналу;

всі посади передбачають фахову підготовку тих осіб, які їх будуть обіймати. Працівники приймаються на роботу тільки на підставі їх технічної компетенції, а не особистісних якостей (як кажуть, "добра людина — не професія!");

робота в організації трактується як кар'єра. Мотивами для просування службовою "драбиною" можуть бути вислуга років або заслуги перед організацією, або і те й інше. Посадові особи не можуть бути звільнені без серйозних причин;

адміністративні накази, правила, процедури і повноваження оформлюються у письмовій формі і постійно зберігаються.

71.Конфлікти в соціальних організаціях.

Розглядаючи основні методи вирішення конфліктних ситуацій, можна визначити, що вони діляться на дві групи: негативні, включаючі всі види боротьби, які переслідують мету досягнення перемоги однієї сторони над іншою; позитивні, при використовуванні їх передбачається збереження основи взаємозв'язку між суб'єктами конфлікту – різноманітні види переговорів і конструктивного суперництва. Відмінність негативних і позитивних методів умовна, вони нерідко доповнюють один одного. Вибір методів вирішення конфліктної ситуації визначає стратегію поведінки в конфлікті. Керівник може вибрати тактику відходу від конфлікту, згладжування його, компромісного рішення, примушення або неприйняття чужої позиції.

Найефективнішим способом вирішення конфліктів є переговори. Конструктивні можливості переговорів і посередництва вкрай високі. Одним з істотних плюсів даного методу є те, що його вживання можливо як при вертикальних конфліктах, так і при горизонтальних. У разі особливої гостроти конфліктної ситуації або неможливості провести переговори своїми силами як доповнення до методу переговорів використовується технологія посередництва. В процедурі посередництва задіюється незалежна нейтральна третя сторона, посередник, який сприяє в переговорах між сторонами в неформальній обстановці і допомагає їм знайти прийнятну угоду.

Наслідки конфліктних ситуацій в сучасних організаціях теж не завжди однозначні. Конфлікт може привести як до поліпшення функціонування організації в цілому (її відділів зокрема), так і до розпаду організаційної структури, припиненню діяльності організації (відповідно до її цілей і задач). Не можна добитися однозначно позитивного або однозначно негативного виходу з конфлікту. Завжди у результаті будуть присутні як конструктивний, так і деструктивний моменти конфлікту для організації, підрозділів, людей.

Нами було визначено теоретико-методологічні засади вивчення конфліктів в організації: виявила специфічні особливості, структуру, функції, і типи конфліктів в організаціях (на основі літературних джерел);

Були проаналізовані конфлікти в організації та їх соціологічне вивчення, а саме визначила основні методи соціологічних досліджень конфліктів в організації, дала змістовну характеристику основним стратегіям і причинам конфліктних ситуацій;

Встановлені шляхи та методи вирішення конфліктів в організації, охарактеризувала проблематику управління конфліктними ситуаціями. А також опрацювала переговори і посередництво як основні методи вирішення конфліктних ситуацій.

Конфлікти в даних організаціях як всередині, так і ззовні розгортаються по своїй особливій логіці, пов'язаній із структурою, завданнями, професійним і соціальним складом організації. Оскільки будь-яка організація має формальну і неформальну структури, тому ці структури ведуть до взаємного зіткнення і повинні бути злагоджені. По-перше, формальна структура організації може прийти в суперечність з вимогами, що ставляться до неї, і тому необхідно усередині організації виробити механізми вдосконалення формальної структури. По-друге, можливий конфлікт формальної і неформальної структур.

Існує багато визначень поняття конфлікту. Якщо ж об'єднати визначення конфлікту в єдине ціле, то можна дати наступне визначення:

Конфлікт – це якість взаємодії між людьми (або елементами внутрішньої структури особи), що виражається в протиборстві сторін ради досягнення своїх інтересів і цілей. В даному визначенні були відображені необхідні властивості будь-якого конфлікту.

Конфлікти в організації – це конфлікти, які виникають між суб'єктами соціальної взаємодії всередині організації.