44. Середній клас: проблема визначення та структурації.

Середній клас – це та верства населення, яка об'єднує або прагне об'єднати людей, що власною трудовою діяльністю забезпечують своє існування. Найвищу цінність для середнього класу мають почуття особистої відповідальності за свою долю, незалежне існування, рішучість та бажання самоствердження у вільному суспільстві, у вільному світі. Середній клас – насамперед високопродуктивні та широкоінформовані, ініціативні та заповзятливі працівники. Саме інформаційно-інноваційний тип особи стає суб’єктом технічної модернізації та політичної демократизації. Тому представники середнього класу добре заробляють, задоволені працею, беруть активну участь в управлінні, сміливо дивляться у завтрашній день. “Середній клас” є основою сучасного суспільства, стабільність якого залежить від питомої ваги та ролі середнього класу. Займаючи проміжне місце між протилежними полюсами соціальної ієрархії, середній клас нейтралізує їх протистояння. Завдяки цьому суспільство зберігає рівновагу та стабільність. Стабільність суспільства залежить від питомої ваги й ролі середнього класу. Його існування та добробут є запорукою добробуту всього суспільства. Що більшою є питома вага середнього класу, то сильніший вплив він здатний справляти на ситуацію в державі, на політику, економічні зміни, свідомість громадян, громадську думку. Слабкість середнього класу призводить до гальмування демократизації суспільних відносин. Досягнення суспільних компромісів стає майже неможливим. За таких умов може сформуватися тенденція до авторитарної диктатури, спрямованої на захист інтересів вищих верств, або до революційної диктатури, яка, спираючись на озброєні маси, прагнутиме задоволення інтересів виключно найбідніших верств. Зростання кількості представників середнього класу зумовлюється розвитком НТР, ускладненням організаційної структури управління на всіх рівнях народного господарства, розширенням сфери послуг.

45. Соціальна мобільність: основні різновиди та функції.

Соціальне відтворення неможливе без широких переміщень величезних мас людей в суспільстві, без соціальної мобільності. Соціальна мобільність – перехід переміщення людей з одних суспільних верств, прошарків в інші соціальні спільності (соціальні переміщення), а також їх просування на позиції з більш високим престижем, прибутком і владою (соціальне сходження, або ж просування по більш низьким ієрархічним позиціям (соціальний спад, деградація)). Поняття соціальна мобільність введено соціологом Питиримом Сорокіним, а потім широко застосувалось в дослідженнях соціальної структури суспільства. Здебільшого поняття соціальна мобільність використовується для характеристики відкритості або закритості соціальних спільностей і прошарків суспільства. Звичайно, як приклад закритого суспільства приводять кастовий лад в Індії, відкритого – демократію в розвинених індустріальних державах. Відрізняють інтергенераційну (між поколіннями) і інтрагенераційну (в середині поколінь) соціальну мобільність. Рівень соціальної мобільності – один з критеріїв віднесення того або іншого суспільства до певного типу: традиційного, модернізованого, постіндустріального та ін.. Соціальна мобільність – форма соціального відтворення населення: від її результатів залежить характер динаміки соціальної структури суспільства. Соціальна мобільність – здатність або готовність населення до соціальних переміщень. А соціальні переміщення в суспільстві мають масовий характер.

Соціолог П. Сорокін виділяє два типи соціальної мобільності – горизонтальну і вертикальну. Горизонтальна мобільність – перехід індивіда або соціального об’єкта від одної соціальної позиції до другої, що лежить на такому ж рівні (перехід індивіда з однієї сім’ї в іншу, з однієї релігійної общину в іншу, а також зміна місця проживання). В усіх випадках індивід не змінює соціального ладу, соціального статусу до якого належить. Вертикальна мобільність – сукупність взаємодій, що сприяє переходу індивіду або соціального об’єкта з одної соціальної верстви, соціального статусу в інші (професійна вертикальна мобільність, економічна вертикальна мобільність т ін..). В суспільстві помітні статусні переміщення людей: особисті якості людини, зміна соціальних позицій, досягнення кар’єри та ін.. В залежності від умов відрізняють висхідну і низхідну соціальну мобільність.