29. Соціологічні концепції особистості та їх характеристика.

Соціологічні концепції особистості об’єднують цілий ряд різних теорії. Всі вони визначають особистість специфічним утворенням, сформованим під впливом тих або інших соціальних чинників

Соціологічні концепції особистості почали розвиватися в ІІ пол.ХІХ – поч. ХХст.

Марксистська теорія особистості. Її основними принципами є встановлення залежності особистості від об’єктивних суспільно – економічних, соціально – культурних і предметно – діяльнісних особливостей її соціалізації, внаслідок чого найголовнішого значення набуває соціальна типологія особистості, обумовлена її суспільного життєдіяльністю.

Природа особистості в цій теорії є складним комплексом взаємозв’язку соціального, психологічного, біологічного. На відміну від інших: це концепція виділяє в особистості не фізичну природу, а її соціальну якість. Сутність особистості складає сукупність всіх суспільних відносин, а кожна людина – продукт суспільства, своєї епохи, носій виробничих, класових, сімейних, національних, політичних, релігійних та інших суспільних відносин. Згідно цієї теорії індивід є продуктом суспільства, тобто спільної діяльності людей. З’являючись на світ, людина не має свідомості, вроджених ідей. Вони виникають як відображення людиною суспільних відносин, що історично склалися, стану матеріальної і духовної культури.

Ролева теорія особистості. Розроблена американськими соціологами Р. Лінтоном, Дж. Меренно, Т. Парсоном, Р. Мертоном і є, по суті, міждисциплінарною теорією. Згідно ролевої концепції одиницею соціального аналізу в соціології є недіючий індивід, а роль. Концепція соціальних ролей дуже проста. Кожна людина в різних групах займає якесь певне положення, з яким пов’язані зразки її поведінки. При цьому група в яку включений індивід, чекає від нього такої поведінки, яка найбільшою мірою відповідає даним зразкам. Отже, можна говорити про ролеву поведінку батька, матері, друга і т.д.

Диспозиційна теорія особистості (розроблена російським соціологом В.А. Ядовим)характеризує соціальну поведінку особистості до певного способу дій. Ця теорія повязує готовність особистості до поведінки в конкретній соціальній ситуації з соціальними умовами попередньої діяльності, в яких формується стійка стильність до реалізації певних потреб суб’єкта у відповідальних умовах.

В сучасній вітчизняній соціології розрізняють два основні підходи за визначення особистості. Перший, або інтраіндивідуальний підхід зосереджує свою увагу на вивченні типових рис, установок і властивостей особистостей, а другий, або інтеріндивідуальний підхід головний акцент робить на досліджені закономірностей між особових відносин людей при виконанні ними різних соціальних ролей.

30 Поняття «соціалізації» особистості. Агенти та інститути соціалізації. Основні моделі соціалізації.

Головним соціальним процесом, через який здійснюється взаємодія між особистістю та суспільством, є процес соціалізації.

Соціалізація — процес інтеграції індивіда в суспільство, у різноманітні типи соціальних спільнот (група, соціальний інститут, соціальна організація) шляхом засвоєння ним елементів культури, соціальних норм і цінностей, на основі яких формуються соціально значущі риси особистості.

Це є процес розвитку людини від індивідуального до соціального під безпосереднім чи опосередкованим впливом таких факторів соціального середовища, як сукупність ролей і соціальних статусів, соціальні спільноти, в межах яких індивід може реалізувати певні соціальні ролі й набути конкретного статусу; система соціальних цінностей і норм, які домінують у суспільстві й унаслідуються молодшими поколіннями від старших; соціальні інститути, що забезпечують виробництво й відтворення культурних зразків, норм і цінностей та сприяють їх передачі й засвоєнню тощо.

Завдяки соціалізації людина залучається до суспільства, засвоюючи звичаї, традиції і норми певної соціальної спільноти, відповідні способи мислення, властиві даній культурі, взірці поведінки, форми раціональності та чуттєвості. Спрощеним є трактування соціалізації як одномірного, односпрямованого процесу дії соціальних факторів на конкретну людину, де індивіду відводиться пасивна роль об'єкта впливу.

Агенти соціалізації — конкретні люди, які навчають людину культурним нормам і допомагають засвоювати соціальні ролі.

Агенти первинної соціалізації — люди, які складають найближче оточення особи (батьки, родичі, друзі). Вони виконують багато функцій (батьки — вихователь, друг, опікун, учитель тощо). Разом із тим, кожен агент дає індивіду в процесі соціалізації саме те, що він може дати. Наприклад, батьки можуть дитині замінити друзів, але вони не зможуть навчити її того, що вона вчиться у своїх друзів: битися, хитрувати, порушувати певні соціальні норми, бути лідером у групі, поводитися з ровесниками.

Агенти вторинної соціалізації — представники адміністрації ніколи, вищого навчального закладу, армії, підприємства, партій, засобів масової інформації та ін. Контакти з цими агентами є коротшими, а їхній вплив, як правило слабший, ніж в агентів первинної соціалізації.

Інститути соціалізації — установи, які впливають на процес соціалізації, спрямовують його. Вони розвивають особистість, розширюють її знання про світ, її розуміння того, якою є бажана і небажана соціальна поведінка.

Інститути первинної соціалізації — сім’я, компанія друзів, може бути колектив однокласників, чи одногрупників.

Сім’я формує найперші і найміцніші суспільні зв’язки. У сім’ї людина починає володіти мовою, засвоює головні елементи культури. Сім’я формує ідентичність людини в категоріях статі, раси, нації, релігії, певної соціальної страти.

Психологи вважають, що 20 % майбутнього свого інтелекту людина набуває до кінця першого року життя, 50% — до чотирьох років, 80% — до 8 років, а 92% — до і3 років. Припускають, що вже в цьому віці можна з достатньо високим ступенем ймовірності передбачити як сферу, так і “стелю” майбутніх можливих досягнень індивіда.

Компанія друзів, на відміну від родини, складається з індивідів однакового віку й однакового суспільного статусу. Якщо суспільний статус у сім’ї особа набуває автоматично, то у групі ровесників його треба заробити. Особливістю соціалізації в компанії друзів є те, що процес соціалізації тут відбувається без будь-якого плану, на відміну від сім’ї і школи, де соціалізація особи відбувається за певним планом. Компанія друзів виконує функцію послаблення зв’язків дитини з сім’єю. Вона пропонує дитині додаткові моделі поведінки норми і цінності, іноді альтернативні щодо тих, які пропонує сім’я.

Інститути вторинної соціалізації — армія, суд, церква, засоби масової інформації та ін.

Школа — це соціальний інститут, який безпосередньо відповідає за надання особі певної інформації, формування вмінь, навичок і прищеплення цінностей, які суспільство вважає необхідними для життя у ньому.

Засоби масової комунікації (радіо, телебачення, кіно, книги, газети і журнали, Інтернет, касети і компакт-диски, тощо) впливають на соціалізацію, пропонуючи додаткові, часто альтернативні моделі соціальних ролей, суспільних норм і цінностей.