- •1.Соціологія в системі соціально-гуманітарного знання.
- •2.Соціологія, психологія ті соціальна філософія: Спільності ті відмінності предметних полів.
- •3. Структура соціологічного знання
- •4.Поняття парадигми в Соціології. Основні сучасні парадигми в соціології.
- •5.Закони і категорії соціології
- •6.Соціологічні методи та їх характеристика.
- •7.Емпіричне соціологічне дослідження.
- •8.Суспільство у вченнях мислителів Середньовіччя.
- •9.Суспільство у працях філософів нового часу.
- •10.Особливості та передумови виникнення соціології як науки. О. Конт.
- •11.1 Огюст Конт і зародження позитивіської соціології.
- •11.2 Эволюционизм г.Спенсера
- •11.3 Соціологія Карла Маркса
- •11.4 Натуралізм в соціології XIX століття
- •11.5 Географічний напрям.
- •11.6 Расово-Антропологічна школа
- •11.7 Соціальний дарвінізм та органіцизм.
- •11. 8 Психологізм в соціології на рубежі XIX-XX століть
- •12.9 Соціологічна концепція Тьоніса
- •12.10 Формальна соціологія Зіммеля.
- •12.11 Еміль Дюркгейм.
- •12.12 Вебер
- •12.13 Парето
- •12. 14 Торстейн Веблен и американский институционализм
- •12.15 Чикагська школа та емпірична соціологія
- •12.16 Британська школа соціальної антропології
- •12.17 Сорокін
- •12.18 Колумбійська школа соціології
- •12. 19 Соціологія Парсонса
- •12.20 Мертон
- •13.21 Символічний інтеракціонізм
- •13.22 Феноменологічний напрямок в соціології.
- •13. 23 Теорія соціального обміну
- •13. 24.Психоаналітична орієнтація
- •13. 25 Постмодернізм
- •13. 26 Неофункціоналізм
- •13.27 Неомарксизм
- •13. 28 Неоструктуралізм
- •14.Особливості системного підходу до аналізу суспільства
- •15 Базові системні ознаки суспільства та їх характеристика.
- •16. Основні критерії класифікації та типологізації суспільства
- •17. Соціологія культури у системі наук про культуру
- •18. Особливості соціологічного підходу до дослідження особистості.
- •19.Структкра культури
- •20 Основні критерії типологізації культури
- •21. Формы культуры
- •22. Культурні універсалії
- •23. Етноцентризм та культурний релятивізм.
- •24 Поняття культурна ідентичність та його характеристика
- •25. Культурні конфлікти та їх різновиди.
- •26. Специфіка соціологічного підходу до дослідження особистості.
- •27. Співвідношення понять «індивід», «особистість», «індивідуальність» та їх характеристика.
- •28. Поняття соц. Середовища формування та життєдіяльності особистості мікро……
- •29. Соціологічні концепції особистості та їх характеристика.
- •30 Поняття «соціалізації» особистості. Агенти та інститути соціалізації. Основні моделі соціалізації.
- •31. Соціалізація та соціальна адаптація: сутність та співвідношення понять.
- •32. Соціальні стереотипи та соціальні міфи і їх вплив на формування особистості
- •33. «Соціальний статус», «соціальна роль» та «соціальна позиція» як основні поняття рольової теорії особистості.
- •34. Соціальні диспозиції та соціальні еспектації як рушійні механізми рольової поведінки особистості
- •35. Соціальні потреби та соціальні інтереси в структурі діяльності особистості.
- •36. Поняття «рольові приписи» та «рольові очікування» та їх характеристика. «Рольовий конфлікт» та його різновиди
- •37. Класифікація типів особистості.
- •38 Проблеми відчуження особистості.
- •39. Поняття «соціальна структура суспільства» та його характеристика.
- •40 Типи і види соціальних структур і критерії їх виокремлення.
- •42. Основні принципи та критерії стратифікаційного аналізу
- •43Класоподібні групи( класи, касти, стани, характеристика)
- •44. Середній клас: проблема визначення та структурації.
- •45. Соціальна мобільність: основні різновиди та функції.
- •46. Основні канали соціальної мобільності.
- •47. Поняття маргінальності, її основні типи та їх характеристика.
- •48. Поняття соціальної групи. Критерії класифікації соціальних груп
- •49. Різновиди соціальних груп та їх характеристика.
- •50. Масові спільноти та масові соціальні групи.
- •51. Квазігрупа.
- •52.Соціальна спільнота: поняття,роль....
- •53. Основні різновиди соціальних спільнот та їх характеристика
- •54. Етнічні спільноти
- •55.Соціальні інститути
- •57.Поняття «девіантна поведінка» :сутність, різновиди.
- •58.Соціальний контроль та його різновиди
- •59. Типологізація соц.Інститутів
- •60. Основні критерії ефективності соціальних інститутів
- •61. Дисфункції соціальних інститутів та їх різновиди.
- •62.Основні різновиди соц.Інститутів та їх характеристика.
- •63.Інституціалізація соц.Інституту
- •64.Інститут шлюбу.
- •66.Поняття соціальної організації.
- •67.Критерії типологізаційних соціальних організацій.
- •68. Соціогрупова структура організації і особливості її дослідження.
- •69. Промислова організація як особливий різновид соціальних організацій.
- •70. Бюрократична організація та її ознаки.
- •71.Конфлікти в соціальних організаціях.
- •72. Організаційні патології: поняття та основні різновиди
- •73. Організаційна культура: поняття та роль у підтриманні життєдіяльності соціальної організації.
- •74. Специфіка соціологічного підходу до дослідження соціальних змін.
- •75. Основні різновиди соціальних змін.
- •76. Основні причини та фактори соціальних змін.
- •77. Поняття моделі соціальних змін та основні проблеми їх створення.
- •78. Особливості співвідношення понять «соціальні зміни» та «соціальний розвиток»
- •80.Основні різновиди форм соціального розвитку суспільства та їх характеристика
- •81. Нелінійний характер соціального розвитку. Поняття біфуркації.
- •82. Поняття модернізації як особливого засобу розвитку суспільства. Основні різновиди модернізації.
- •84. Поняття соціальної конвергенції та його характеристика.
- •85. Глобалізація як сучасна форма соціального розвитку.
- •86. Основні концепції глобалізації та їх характеристика.
- •87. Соціологія управління: об’єкт, предмет та основні напрямки досліджень.
- •88. Соціологія релігії: предмет, завдання, напрямки дослідження.
- •89. Основні напрями дослідження сучасної соціології політики.
- •91. Соціологія молоді: основні проблеми та напрямки дослідження.
- •92. Соціологія міста та села: об’єкт, предмет, завдання.
- •93. Основні напрямки сучасної соціології права.
- •94. Соціологія праці: об’єкт, предмет, завдання.
- •95. Соціологія освіти: предмет, завдання, напрямки досліджень.
24 Поняття культурна ідентичність та його характеристика
Національна ідентичність надзвичайно багатогранна й різнопланова, однією із складових її є культурна ідентичність. В найзагальніших рисах сутністю культурної ідентичності є усвідомлене віднесення людиною себе до певної культури, прийняття її норм, цінностей, моделей поведінки та інших культурних характеристик, прийнятних в даній культурі.Залежно від культурного самовизначення індивіда формується його внутрішній духовний світ і світогляд. Ґенеза кожної культури (як і її носіїв – етносів та народів) проходить в конкретно-історичних середовищах, а тому і втілюють вони свої специфічні ознаки і риси.
Набуття людиною певної культурної ідентичності здійснюється в процесі соціалізації особистості На основі встановлюваного емоційного зв’язку, а також переймання у власний внутрішній світ зразків, норм, цінностей та сприйняття їх як власних, індивід зіставляє себе з іншими. Всі ці та багато інших компонентів культури тісно переплетені між собою.За умов усталеного соціуму питання набуття культурної ідентичності сприймаються як природна даність, коли в процесі соціальної адаптації задіюються механізми визначеності, зумовлені традиційним культурним розвитком.
Питання ідентичності особливо загострюються в перехідні періоди – періоди суспільної кризи, коли трансформуються і ламаються усталені соціальні зв’язки, норми, поведінкові стереотипи. У випадку загострення соціальних конфліктів ми можемо спостерігати кризу ідентичності – як індивідуальної, так і колективної.
Розширення меж культурної взаємодії за допомогою мереж засобів масової комунікації (ЗМК), інтернету, електронних і комп’ютерних мереж стирає кордони національних культур, формуючи єдиний еклектичний культурний простір. Відтак суспільства стають більш диференційованими, гетерогенними, спостерігаються численні стратифікаційні розшарування.Саме комунікаційні мережі стають головними трансляторами культурних потоків глобалізованої транснаціональної культури, виразником якої виступає масова культура.Вона є одним з найважливіших феноменів індустріального суспільства
Підсумовуючи сказане, зазначимо, що з огляду на посилення глобальних взаємозалежностей, інтенсифікацію суспільних і культурних процесів, ідентичність (як індивідуальна (особистісна), так і колективна) є соціальним конструктом, який позбавлений константних характеристик (сталості) й виступає динамічним, “текучим” процесом конструювання ідентичностей, що зумовлюється різними чинниками .
25. Культурні конфлікти та їх різновиди.
Культура є тим об'єднуючим елементом, який скріпляє будівлю суспільного життя. Це обумовлено не тільки тим, що культура передається від однієї людини до іншої в процесі соціалізації контактів з іншими культурами, але і тим, що культура формує у людей відчуття приналежності до групи. Члени однієї культурної групи, схоже, в більшій мірі розуміються, довіряють і симпатизують один одному, ніж стороннім. Ці загальні для членів групи відчуття відображаються в різних культурних особливостях.
Культура викликає не тільки солідарність, але і конфлікт всередині груп і між ними. Мова як головний елемент культури ілюструє це положення. З одного боку, можливість спілкування сприяє об'єднанню членів соціальної групи: спільна мова об'єднує людей.
З іншого боку, спільна мова "вилучає" з групи тих, хто не знає цієї мови, і навіть тих, хто говорить нею в дешо іншій манері. В будь якому суспільстві є декілька версій мови, так само як і варіацій в жестикуляції, стилях одягу і наборах ціннісних орієнтацій. Все це служить для відособлення соціальних груп і може стати основою групових конфліктів.
Ступінь культурної єдності в теоретичних висновках сучасних соціологів, ймовірно, перебільшений, якщо прийняти до уваги швидкі зміни, які зазнають сучасні суспільства. На думку соціолога Н. Смелзера можна виділити, принаймні, три види культурних конфліктів:
аномію;
культурне запізнювання;
панування чужої культури.
Термін "аномія", який означає руйнування культурної єдності за відсутністю чітких соціальних норм, був вжитий Е. Дюркгеймом ще в 90-ті роки XIX ст. У той час аномія викликалася послабленням впливу релігії і політики, а також впливом зростаючих торгівельно-промислових класів. Ці зміни викликали розпад колись міцної системи етичних цінностей. З тих пір дослідники суспільства неодноразово відзначали, що зростання злочинності, збільшення числа розлучень і т.п. були результатом руйнування культурної єдності, особливо відносно релігійних і сімейних цінностей.
Аномія — це стан хаосу норм і цінностей, зникнення однозначних вказівок про те, як треба поступати; стан суспільства, при якому наступає дезінтеграція і розпад системи норм, які гарантують громадський порядок. Це стан суспільства, в якому значна частина громадян знає існуючі нормативні стандарти поведінки, а також домінуючі в ньому переконання, але не зважає на них і не підкоряється їм в своїх вчинках. За Дюркгеймом, у людини відсутні будь-які "природні" обмеження потреб і бажань. Обмеження носять соціальний характер, тобто встановлюються суспільством через соціальні норми. Пізніше поняття аномії було розширене американським соціологом Р. Мертоном, який пов'язав проблему аномії з невідповідністю між визначеними культурою цілями і доступністю інституціоналізованих засобів їх досягнення.
На початку XX ст. Огборн запропонував ввести до наукового обігу поняття "культурного запізнювання". Воно відбувається, коли зміни матеріальної сфери випереджають можливості нематеріальної культури (звичаї, переконання, філософські системи, закони і форми правління) пристосуватися до них. Як вважає Огборн, результатом цього є постійна невідповідність між матеріальною і нематеріальною культурами, шо породжує безліч поки не розв'язаних соціальних проблем.
Третя форма культурного конфлікту, що тлумачиться як наслідок панування чужої культури, спостерігається в до індустріальних суспільствах, колонізованих європейськими націями. Згідно досліджень Маліновського, ці суспільства мало інтегровані через наявність безлічі суперечливих елементів в їхній культурі. Вивчаючи суспільства Південної Африки, Б. Маліновський відзначив протиборство двох культур, шо мають різну структуру: місцевою і культурою ультра європейських колоніальних держав. Коли європейські цінності "наклались" на місцеві (африканські), в результаті з'явилася не інтеграція, а неприродне, загрожуючи конфліктами змішування двох культур. На думку, Маліновського, ця суміш виглядала нестабільною. Він правильно передбачав тривалу боротьбу між двома культурами навіть після того, як колонії зможуть домогтися незалежності.