- •1.Соціологія в системі соціально-гуманітарного знання.
- •2.Соціологія, психологія ті соціальна філософія: Спільності ті відмінності предметних полів.
- •3. Структура соціологічного знання
- •4.Поняття парадигми в Соціології. Основні сучасні парадигми в соціології.
- •5.Закони і категорії соціології
- •6.Соціологічні методи та їх характеристика.
- •7.Емпіричне соціологічне дослідження.
- •8.Суспільство у вченнях мислителів Середньовіччя.
- •9.Суспільство у працях філософів нового часу.
- •10.Особливості та передумови виникнення соціології як науки. О. Конт.
- •11.1 Огюст Конт і зародження позитивіської соціології.
- •11.2 Эволюционизм г.Спенсера
- •11.3 Соціологія Карла Маркса
- •11.4 Натуралізм в соціології XIX століття
- •11.5 Географічний напрям.
- •11.6 Расово-Антропологічна школа
- •11.7 Соціальний дарвінізм та органіцизм.
- •11. 8 Психологізм в соціології на рубежі XIX-XX століть
- •12.9 Соціологічна концепція Тьоніса
- •12.10 Формальна соціологія Зіммеля.
- •12.11 Еміль Дюркгейм.
- •12.12 Вебер
- •12.13 Парето
- •12. 14 Торстейн Веблен и американский институционализм
- •12.15 Чикагська школа та емпірична соціологія
- •12.16 Британська школа соціальної антропології
- •12.17 Сорокін
- •12.18 Колумбійська школа соціології
- •12. 19 Соціологія Парсонса
- •12.20 Мертон
- •13.21 Символічний інтеракціонізм
- •13.22 Феноменологічний напрямок в соціології.
- •13. 23 Теорія соціального обміну
- •13. 24.Психоаналітична орієнтація
- •13. 25 Постмодернізм
- •13. 26 Неофункціоналізм
- •13.27 Неомарксизм
- •13. 28 Неоструктуралізм
- •14.Особливості системного підходу до аналізу суспільства
- •15 Базові системні ознаки суспільства та їх характеристика.
- •16. Основні критерії класифікації та типологізації суспільства
- •17. Соціологія культури у системі наук про культуру
- •18. Особливості соціологічного підходу до дослідження особистості.
- •19.Структкра культури
- •20 Основні критерії типологізації культури
- •21. Формы культуры
- •22. Культурні універсалії
- •23. Етноцентризм та культурний релятивізм.
- •24 Поняття культурна ідентичність та його характеристика
- •25. Культурні конфлікти та їх різновиди.
- •26. Специфіка соціологічного підходу до дослідження особистості.
- •27. Співвідношення понять «індивід», «особистість», «індивідуальність» та їх характеристика.
- •28. Поняття соц. Середовища формування та життєдіяльності особистості мікро……
- •29. Соціологічні концепції особистості та їх характеристика.
- •30 Поняття «соціалізації» особистості. Агенти та інститути соціалізації. Основні моделі соціалізації.
- •31. Соціалізація та соціальна адаптація: сутність та співвідношення понять.
- •32. Соціальні стереотипи та соціальні міфи і їх вплив на формування особистості
- •33. «Соціальний статус», «соціальна роль» та «соціальна позиція» як основні поняття рольової теорії особистості.
- •34. Соціальні диспозиції та соціальні еспектації як рушійні механізми рольової поведінки особистості
- •35. Соціальні потреби та соціальні інтереси в структурі діяльності особистості.
- •36. Поняття «рольові приписи» та «рольові очікування» та їх характеристика. «Рольовий конфлікт» та його різновиди
- •37. Класифікація типів особистості.
- •38 Проблеми відчуження особистості.
- •39. Поняття «соціальна структура суспільства» та його характеристика.
- •40 Типи і види соціальних структур і критерії їх виокремлення.
- •42. Основні принципи та критерії стратифікаційного аналізу
- •43Класоподібні групи( класи, касти, стани, характеристика)
- •44. Середній клас: проблема визначення та структурації.
- •45. Соціальна мобільність: основні різновиди та функції.
- •46. Основні канали соціальної мобільності.
- •47. Поняття маргінальності, її основні типи та їх характеристика.
- •48. Поняття соціальної групи. Критерії класифікації соціальних груп
- •49. Різновиди соціальних груп та їх характеристика.
- •50. Масові спільноти та масові соціальні групи.
- •51. Квазігрупа.
- •52.Соціальна спільнота: поняття,роль....
- •53. Основні різновиди соціальних спільнот та їх характеристика
- •54. Етнічні спільноти
- •55.Соціальні інститути
- •57.Поняття «девіантна поведінка» :сутність, різновиди.
- •58.Соціальний контроль та його різновиди
- •59. Типологізація соц.Інститутів
- •60. Основні критерії ефективності соціальних інститутів
- •61. Дисфункції соціальних інститутів та їх різновиди.
- •62.Основні різновиди соц.Інститутів та їх характеристика.
- •63.Інституціалізація соц.Інституту
- •64.Інститут шлюбу.
- •66.Поняття соціальної організації.
- •67.Критерії типологізаційних соціальних організацій.
- •68. Соціогрупова структура організації і особливості її дослідження.
- •69. Промислова організація як особливий різновид соціальних організацій.
- •70. Бюрократична організація та її ознаки.
- •71.Конфлікти в соціальних організаціях.
- •72. Організаційні патології: поняття та основні різновиди
- •73. Організаційна культура: поняття та роль у підтриманні життєдіяльності соціальної організації.
- •74. Специфіка соціологічного підходу до дослідження соціальних змін.
- •75. Основні різновиди соціальних змін.
- •76. Основні причини та фактори соціальних змін.
- •77. Поняття моделі соціальних змін та основні проблеми їх створення.
- •78. Особливості співвідношення понять «соціальні зміни» та «соціальний розвиток»
- •80.Основні різновиди форм соціального розвитку суспільства та їх характеристика
- •81. Нелінійний характер соціального розвитку. Поняття біфуркації.
- •82. Поняття модернізації як особливого засобу розвитку суспільства. Основні різновиди модернізації.
- •84. Поняття соціальної конвергенції та його характеристика.
- •85. Глобалізація як сучасна форма соціального розвитку.
- •86. Основні концепції глобалізації та їх характеристика.
- •87. Соціологія управління: об’єкт, предмет та основні напрямки досліджень.
- •88. Соціологія релігії: предмет, завдання, напрямки дослідження.
- •89. Основні напрями дослідження сучасної соціології політики.
- •91. Соціологія молоді: основні проблеми та напрямки дослідження.
- •92. Соціологія міста та села: об’єкт, предмет, завдання.
- •93. Основні напрямки сучасної соціології права.
- •94. Соціологія праці: об’єкт, предмет, завдання.
- •95. Соціологія освіти: предмет, завдання, напрямки досліджень.
13. 26 Неофункціоналізм
В науковий обіг термін неофункціоналізм був введений в 1985 р. американським соціологом Дж. Александером (нар 1944 р.). Цим терміном позначався напрям в теоретичній соціологи, який вважав що:
• соціологи в дослідженні еволюції суспільства зобов'язані брати до уваги всі точки зору різних соціальних сил;
• кожна з цих точок зору виражає певний аспект цієї еволюції;
• значний заряд раціональності міститься в комунікативній дії членів суспільства і його треба виявляти, а не приймати раціоналізацію соціальної дії за тенденцію самого історичного розвитку.
Неофункціоналісти розглядають суспільство як історично визначену соціальну систему і конкретний життєвий світ, як інтерсуб'єктивну і первісну очевидну даність світу самих суб'єктів життєдіяльності. Застосування принципу комунікативної раціоналізації життєвого світу до дослідження-суспільства і первинних суспільних проблем найбільш повно проявилося у творчості німецького соціолога Юргена Хабермаса.
Висхпним і центральним пунктом соціологічної концепції Ю. Хабермаса с категорія "життєвого світу", яка походить від феноменологічної традиції "Життєвий світ".
13.27 Неомарксизм
Засновники неомарксизму — Дьордь Лукач (1885—1971) (Угорщина) і Антоніо Грамші (1891— 1937) (Італія). їхні теоретичні розробки започаткували «діалектико-гуманістичний» напрям у марксистській думці. До нього, що переважно апелює до ранніх праць К. Маркса, належать теоретики франкфуртської школи (М. Хоркхаймер, Т. Адорно, Ю. Хабермас), пов'язані з цією школою фрейдомарксисти (В. Райх, Г. Маркузе, Е. Фромм), марксисти-екзистенціалісти (Ж.-П. Сартр, М. Мерло-Понті) та ін.
Присутній у неомарксизмі й інший напрям, представлений марксистами-соцієнтистами (Л. Альтюссер, Л. Коен, Д. Ельстер, Д. Ремер). Його прихильники прагнуть переформулювати категорії історичного матеріалізму на основі методів соціологічної науки: структурно-функціонального підходу, структурації тощо.
Ще одна група неомарксистів орієнтується на дослідження проблем «третього світу», аналіз капіталізму як світової системи, вивчення питань фемінізму тощо. У 60-ті роки неомарксизм виступив і як особлива соціологічна тенденція, критично протиставлена офіційній соціології (Р. Міллс, Н. Бірнбаум, А. Гоулд-нер та ін).
Сучасні неомарксисти уточнюють і марксистське тлумачення матеріальних джерел соціально-політичних криз у суспільстві, розуміння способів їх подолання. Ю. Хабермас, наприклад, вважає, що зростання ролі держави в регулюванні економічних процесів, плануванні виробництва й розподілі матеріальних благ істотно змінило економічні закономірності розвитку капіталізму, позбавило його колишніх гострих економічних криз.
Західні вчені неодноразово передбачали неминучий крах доктрини Маркса, яка часто відроджувалася в оновленому вигляді. Лише за останні роки популярність марксизму на Заході мала декілька злетів. Остання за часом модифікація пов'язана зі спробами вирішення нових проблем постіндустріального та інформаційного суспільства.