38.Концепція діючого підприємства та її використання в аудиті

Концепція діючого підприємства є однією з облікових концепцій і полягає у тому, що фінансова звітність підприємства як правило складається з припущення, про те, що підприємство має здатність до продовження діяльності і вона буде здійснюватися надалі в найближчому майбутньому, тобто припускається, що у підприємства немає ні намірів, ні необхідності в ліквідації або суттєвому зменшенні масштабів діяльності, якщо такі наміри або необхідність існують, звітність підприємства повинна складатися за іншим принципом, який необхідно висвітлювати окремо. Наприклад, при необхідності ліквідації підприємства існує необхідність у створенні ліквідаційного балансу, при істотному скороченні діяльності відпадає необхідність консолідації фінансової звітності або можуть помінятися принципи її консолідації. Коли виникає питання стосовно того, чи правильно зроблено припущення про постійність діяльності підприємства в найближчому майбутньому, аудитору необхідно отримати необхідні докази щодо спроможності підприємства продовжувати діяльність в недалекому

майбутньому.

Під час аудиту виконуються процедури перевірки в напрямку отримання аудиторських доказів, котрі дають основу для висловлення висновку про фінансову звітність підприємства. Коли виникає питання стосовно припущення про постійність діяльності, деякі з цих процедур можуть стати особливо значущими. Може виникнути необхідність проведення додаткових процедур перевірки або необхідність поновлення раніш отриманої інформації. Відповідні процедури можуть включати наступне: аналіз оборотних коштів, прибутковості і обговорення економічних прогнозів з керівництвом клієнта; дослідження подій, які мають місце після закінчення звітного періоду і які впливають на спроможність підприємства до продовження діяльності; аналіз і обговорення останніх проміжних фінансових звітів підприємства; дослідження умов кредитних угод і протоколів про наміри з тим, щоб впевнитися, чи не порушувались вони; письмовий запит до юриста підприємства про справи, які знаходяться на розгляді в арбітражному суді та позиваннях до підприємства; підтвердження існування, законності і можливості здійснення заходів по забезпеченню фінансової допомоги з боку споріднених підприємств або з боку третіх установ і оцінка їх спроможності фінансувати клієнта; оцінку позиції клієнта щодо невиконаних замовлень

споживачів його послуг.

39.Форми і зміст відповідальності аудитора

Для того, щоб уникнути судового переслідування, аудиторам рекомендується дотримуватись наступних правил:

• перед початком роботи аудитор повинен письмово повідомити клієнта про власне розуміння обов'язків і про те, які об'єкти будуть перевірені;

• встановити помилки в роботі клієнта в попередніх звітних періодах;

• неухильно дотримуватись вимог бухгалтерських і аудиторських стандартів;

• розуміти, що суди чекають від представників вільної професії поваги до норм права і справедливості, навіть якщо вони не співпадають із стандартамипрофесійної етики;

• ставити якість своєї роботи вище за піклування про збільшення доходів своєї фірми;

• бути особливо обережним, перевіряючи фірми, що мають фінансові труднощі (такі фірми намагаються надати викривлену фінансову звітність).

Аудитори повинні здійснювати заходи щодо мінімізації своєї відповідальності. До цих заходів можна віднести наступні:

• мати справу тільки з чесними клієнтами;

• наймати кваліфікований персонал, який слід адекватно підготувати і контролювати;

• дотримуватись професійних стандартів;

• зберігати незалежність;

• розуміти, який бізнес веде клієнт, тобто знати специфіку господарських операцій фірми;

• підтримувати високу якість аудиту;

• правильно документувати роботу;

• отримати документи, що визначають взаємні обов'язки аудитора і клієнта;

• зберігати конфіденційність відносин, тобто не розкривати інформацію про свого клієнта стороннім особам;

• забезпечити адекватний страховий захист;

• користуватись кваліфікованими юридичними консультаціями.

Відповідальність аудиторів наступає у разі неякісного виконання своїх обов'язків, яке проявляється у наступному:

• неправомірне використання (невикористання) нормативної бази (законодавчих та інших актів з бухгалтерського обліку, оподаткування та офіційних пояснень до них);

• арифметичні помилки;

• втрата або псування документів, отриманих аудитором;

• навмисні дії або бездіяльність аудитора чи його працівників,

• спрямовані на завдання або заподіяння шкоди замовнику, а також будь-які дії (бездіяльність), в яких мали ознаки кримінального діяння, змови;

• дії працівників аудитора в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або їх наслідки;

• порушення (розголошення) або використання у власних цілях аудитором будь-якої конфіденційної інформації, що стала йому відома при наданні аудиторських послуг.

До видів відповідальності аудитора можна віднести:

Цивільна відповідальність., Кримінальна відповідальність.

Професійна відповідальність, Відповідальність за нормами трудового права.

40.Аудиторська палата України: порядок формування, функції і повноваження Порядок формування АПУ та ротації членів АПУ. Аудиторська палата України формується шляхом делегування до її складу десяти представників від професійної громадської організації аудиторів (Спілка аудиторів України) та десяти представників від міністерств та відомств України, в тому числі від Міністерства фінансів України, Головної державної податкової адміністрації України, Національного банку України, Міністерства статистики та Міністерства юстиції України. Загальна кількість членів АПУ становить двадцять осіб. За рішенням АПУ в Республіці Крим, областях та містах Київ і Севастополь можуть створюватись регіональні відділення Аудиторської палати України (РВ АПУ). Персональний склад АПУ підлягає щорічній ротації в кількості не менше трьох членів АПУ або двох членів РВ АПУ. Ротація здійснюється на основі визначення особистого рейтингу членів АПУ шляхом таємного анкетування. Анкетування організовує і проводить Комісія з анкетування один раз на рік. В анкетуванні беруть участь усі аудитори України, які визнані такими згідно із Законом України. Ротація проводиться згідно з положенням «Про ротацію членів Аудиторської палати України» № 22 від 24.11.94 р. При проведенні ротації враховуються такі обставини: добровільне вибуття членів АПУ або РВ АПУ; звільнення члена АПУ або РВ АПУ із організації, яка його делегувала; відклик члена АПУ і РВ АПУ за ініціативою органу, що його делегував; відсутність підряд більше ніж на трьох засіданнях АПУ або РВ АПУ без поважних причин; невиконання обов’язків, передбачених Статутом АПУ.

Функції палати: .

1. видає аудиторським фірмам і окремим аудиторам ліцензії направо здійснення аудиторської діяльності;

2. веде реєстр аудиторів України, яким виданий кваліфікаційний сертифікат на проведення аудиту;

3. розробляє нормативи і методичні рекомендації по проведенню аудиту;

4. атестує і видає кваліфікаційні сертифікати на право здійснення аудиторської діяльності;

5. проводить роботу з підготовки і підвищення кваліфікації аудиторів;

6. здійснює облік аудиторських фірм і аудиторів, а також контролює їх діяльності;

7. вивчає ринок аудиторських послуг; розглядає розбіжності між аудиторами і замовниками.

Повноваження АПУ. Головними завданнями АПУ є сприяння розвитку аудиту в Україні, вирішення на єдиній методологічній основі принципових питань аудиторської діяльності в Україні, надання практичної допомоги у забезпеченні професійної захищеності аудиторів під час виконання покладених на них функцій. Аудиторська палата України: здійснює сертифікацію суб’єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю; розробляє і затверджує норми та нормативи аудиту, програми підготовки аудиту; веде реєстр суб’єктів аудиторської діяльності; створює на території України регіональні відділення АПУ, визначає їх повноваження і контролює їх діяльність; встановлює розмір оплати за проведення сертифікації; розглядає скарги щодо діяльності окремих аудиторів і аудиторських фірм на предмет їх компетенції; застосовує до аудиторів покарання за неналежне виконання своїх професійнихобов’язків;