
- •1. Інвестиції та їхня сутність. Помилки в трактуванні інвестицій.
- •2. Структура цінностей, що відносяться до інвестицій.
- •3. Класифікація інвестицій.
- •4. Інвестиційна діяльність та її суб’єкти.
- •6. Інвестиційний клімат і чинники його формування. Інвестиційний клімат в Україні.
- •7. Інвестори та учасники інвестування в інвестиційній діяльності
- •8. Прямий вплив держави на інвестиційну діяльність.
- •9. Форми опосередкованого впливу держави на інвестиційну діяльність
- •10. Державні інститути в інвестиційній діяльності
- •11. Участь фінансово-кредитних інститутів в інвестуванні
- •12. Фінансові посередники та їхні функції.
- •3. Інвестиційні посередники до складу яких долучаються:
- •13. Банківське фінансове посередництво в інвестиційній діяльності.
- •14. Небанківське фінансове посередництво.
- •15. Функціональні учасники інвестиційної діяльності.
- •16. Типи господарських утворень та їхня інвестиційна діяльність.
- •17. Ринок цінних паперів та його функції.
- •18. Учасники ринку цінних паперів.
- •20.Рейтингова оцінка цінних паперів.
- •22.Оцінка акцій.
- •23.Оцінка облігацій.
- •24.Похідні цінні папери та їх види.
- •37. Державна підтримка інновацій. Оподаткування інноваційної діяльності.
- •38. Венчурне підприємництво та його сутність.
- •39. Венчурний бізнес в Україні.
- •40. Інтелектуальні інвестиції та їх об’єкти.
- •41. Форми здійснення інтелектуальних інвестицій.
- •42. Сутність іноземних інвестицій.
- •49.Міжнародний валютний фонд (мвф) та його вплив на економіку України
- •- Кредити на розвиток виробництва (ресурси направляються на фінансування критичного імпорту, що течуть витрати органів влади при передачі їм об'єктів соціальної інфраструктури);
- •- Проекти інституціональної перебудови (засоби направляються на фінансування підготовки фахівців, надання консультаційних послуг);
- •- Проект фінансування фінансових послуг (надання ресурсів фінансовим установам з їхньою наступною пере адресацією приватним підприємствам).
- •53.Життєвий цикл інвестиційного проекту
- •54.Портфельне інвестування. Теорія інвестиційного портфеля
- •55.Класифікація інвестиційних портфелів. Стратегія управління портфелем інвестицій.
- •56.Інвестиційний ринок та його структура. Ціноутворення на інвестиційному ринку.
- •Інвестиційний комплекс та його склад.
- •59.Інвестиційні ризики. Класифікація інвестиційних ризиків.
- •61. Джерела інвестиційних ресурсів.
- •62. Власні джерела інвестиційних ресурсів.
- •63. Залучені джерела інвестиційних ресурсів.
- •64. Позичкові джерела інвестиційних ресурсів.
- •65. Способи залучення капіталу.
- •72. Взаємозв’язок стратегічного, тактичного та оперативного управління інвестиційною діяльністю.
- •73. Принципи та послідовність розроблення інвестиційної стратегії.
- •74. Прогнозування грошових потоків, часова теорія грошей.
- •75. Фінансово-математичні засади інвестиційного проектування.
- •76. Методи оцінювання ефективності інвестицій.
- •77. Макроекономічні теорії про інвестування.
- •78. Макроекономічне регулювання інвестиційного процесу.
- •79.Методи індикативного планування інвестиційного процесу.
- •80.Бізнес-план, його розділи.
- •82. Договори (контракти) в інвестиційному процесі
- •83. Міжнародні угоди щодо захисту інвестицій.
13. Банківське фінансове посередництво в інвестиційній діяльності.
Інвестиційніпроцеси не можуть не торкнутися ринку фінансовихпослуг, для ефективногофункціонуванняякогопотрібні так званіфінансовіпосередники, середякихособливемісцезаймаютьбанківські установи.
Головна роль фінансовихпосередниківполягаєу тому, щобефективнорозміщуватикапіталіндивідуальнихінвесторів, а це, у свою чергу, сприяєекономічномурозвиткові. Фінансовіпосередникисприяютьзростаннюобсягівзалученихфінансовихресурсів та вдосконаленнімеханізмівїхрозміщення. В Україні найпоширенішими фінансовими посередниками є банки. Вони, крім усіх вже відомих, виконують функції, пов`язані з організацією розрахунків і платіжного обороту. Саме ця функція зумовлює вибір об`єкта інвестування, диверсифікацію активів, моніторинг і контроль за інвестиційними ризиками.
Беручи участь саме в інвестиційному процесі, банки обслуговують рух коштів, які належать інвесторам-клієнтам і призначені для інвестування. Одна з інвестиційних функцій банків – мобілізація заощаджень населення і спрямування їх на інвестування через ринок цінних паперів. Важливою також є функція вкладення в інвестиційні проекти власних і залучених ресурсів. Але, як зауважують фахівці, інвестиційна діяльність українських банків відбувається тільки за першою функцією – обслуговування руху коштів.
Отже, для здійсненняінвестиційного проекту дуже важливу роль відіграють банківські установи, надаючи свої послуги на контрактних засадах. Інвестиційнадіяльністьбанківвключає не лишекласичніпослуги з андерайтингу й обслуговуваннязлиття і поглинання, а йпередбачає великий спектр операцій: відкласичногоброкериджа до управління активами і сервіснихфункцій.
14. Небанківське фінансове посередництво.
Небанківські фінансово-кредитні установи є фінансовими посередниками грошового ринку, які здійснюють акумуляцію заощаджень і розміщення їх у дохідні активи: у цінні папери та кредити (переважно довгострокові).
Діяльність фінансових посередників є обов'язковим атрибутом сучасної економіки. В умовах розвинутої ринкової економіки свою діяльність здійснює величезна кількість фінансових посередників, які за винагороду надають різні види фінансових послуг.
Небанківськими фінансовими установами є: кредитні спілки, ломбарди, довірчі товариства, страхові та фінансові компанії, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, лізингові та факторингові компанії, торговці цінними паперами, компанії з управління активами та інші.
Небанківські фінансові посередники – об’єктивно необхідне явище у ринковій економіці. Вони не тільки є потужними конкурентами банків у боротьбі за вільні грошові капітали, що саме по собі має позитивне значення, а й надають економічним суб’єктам такі фінансові послуги, виконання яких не вигідно чи законодавчо заборонено банкам.
Зростання значення небанківських фінансових установ у фінансовому посередництві відбувається під впливом таких чинників:
підвищення рівня доходів населення у економічно розвинутих країнах;
зростання попиту на новітні та нетрадиційні для банків фінансові послуги;
активний розвиток грошового, фондового, кредитного, валютного, страхового ринків;
інституційний розвиток небанківського фінансового сектора;
спеціалізація небанківських фінансових установ на послугах, що не є пріоритетними для банків