- •1. Інвестиції та їхня сутність. Помилки в трактуванні інвестицій.
- •2. Структура цінностей, що відносяться до інвестицій.
- •3. Класифікація інвестицій.
- •4. Інвестиційна діяльність та її суб’єкти.
- •6. Інвестиційний клімат і чинники його формування. Інвестиційний клімат в Україні.
- •7. Інвестори та учасники інвестування в інвестиційній діяльності
- •8. Прямий вплив держави на інвестиційну діяльність.
- •9. Форми опосередкованого впливу держави на інвестиційну діяльність
- •10. Державні інститути в інвестиційній діяльності
- •11. Участь фінансово-кредитних інститутів в інвестуванні
- •12. Фінансові посередники та їхні функції.
- •3. Інвестиційні посередники до складу яких долучаються:
- •13. Банківське фінансове посередництво в інвестиційній діяльності.
- •14. Небанківське фінансове посередництво.
- •15. Функціональні учасники інвестиційної діяльності.
- •16. Типи господарських утворень та їхня інвестиційна діяльність.
- •17. Ринок цінних паперів та його функції.
- •18. Учасники ринку цінних паперів.
- •20.Рейтингова оцінка цінних паперів.
- •22.Оцінка акцій.
- •23.Оцінка облігацій.
- •24.Похідні цінні папери та їх види.
- •37. Державна підтримка інновацій. Оподаткування інноваційної діяльності.
- •38. Венчурне підприємництво та його сутність.
- •39. Венчурний бізнес в Україні.
- •40. Інтелектуальні інвестиції та їх об’єкти.
- •41. Форми здійснення інтелектуальних інвестицій.
- •42. Сутність іноземних інвестицій.
- •49.Міжнародний валютний фонд (мвф) та його вплив на економіку України
- •- Кредити на розвиток виробництва (ресурси направляються на фінансування критичного імпорту, що течуть витрати органів влади при передачі їм об'єктів соціальної інфраструктури);
- •- Проекти інституціональної перебудови (засоби направляються на фінансування підготовки фахівців, надання консультаційних послуг);
- •- Проект фінансування фінансових послуг (надання ресурсів фінансовим установам з їхньою наступною пере адресацією приватним підприємствам).
- •53.Життєвий цикл інвестиційного проекту
- •54.Портфельне інвестування. Теорія інвестиційного портфеля
- •55.Класифікація інвестиційних портфелів. Стратегія управління портфелем інвестицій.
- •56.Інвестиційний ринок та його структура. Ціноутворення на інвестиційному ринку.
- •Інвестиційний комплекс та його склад.
- •59.Інвестиційні ризики. Класифікація інвестиційних ризиків.
- •61. Джерела інвестиційних ресурсів.
- •62. Власні джерела інвестиційних ресурсів.
- •63. Залучені джерела інвестиційних ресурсів.
- •64. Позичкові джерела інвестиційних ресурсів.
- •65. Способи залучення капіталу.
- •72. Взаємозв’язок стратегічного, тактичного та оперативного управління інвестиційною діяльністю.
- •73. Принципи та послідовність розроблення інвестиційної стратегії.
- •74. Прогнозування грошових потоків, часова теорія грошей.
- •75. Фінансово-математичні засади інвестиційного проектування.
- •76. Методи оцінювання ефективності інвестицій.
- •77. Макроекономічні теорії про інвестування.
- •78. Макроекономічне регулювання інвестиційного процесу.
- •79.Методи індикативного планування інвестиційного процесу.
- •80.Бізнес-план, його розділи.
- •82. Договори (контракти) в інвестиційному процесі
- •83. Міжнародні угоди щодо захисту інвестицій.
12. Фінансові посередники та їхні функції.
Фінансовими посередниками є : спеціалізовані інвестиційні компанії, банки, трастові компанії, кредитні спілки, страхові компанії, пенсійні фонди та ін. Вони трансформують прямі вимоги в посередні шляхом придбання первинних цінних паперів та випуску своїх власних.. Одночасно термінові вклади та депозитні сертифікати, що є свідченням зобов'язань трастової компанії перед клієнтами — посередні вимоги. Страхові компанії та пенсійні фонди, купуючи облігації промислових корпорацій, здійснюють емісію страхових полісів.
Фінансові посередники надають багато корисних послуг учасникам фінансового ринку. По-перше, сприяють зниженню вартості операцій при одночасному зростанні їхньої кількості (ефект масштабу). По-друге, об'єднують заощадження своїх клієнтів для здійснення великих інвестицій на первинному ринку. Основна їхня функція — допомога в передачі коштів від потенційних заощаджувачів до потенційних інвесторів і навпаки. Фінансові посередники створюють свої фонди, беручи кошти в борг у заощаджувачів, за що останнім виплачується процентний дохід. Акумулюючи так кошти, вони надають їх під вищі проценти інвесторам. Різниця між отриманим і виплаченим процентним доходом спрямовується на покриття витрат фінансового посередника та на його прибуток.
1. Депозиторські установи — кредитно-фінансові установи, що мають право залучати внески на депозитні рахунки. До складу таких установ входять:
а) комерційні банки — кредитні установи, що надають клієнтам універсальні банківські послуги. Джерелом залучення коштів є внески клієнтів на депозитні рахунки. Кошти позичкового фонду, що є у кожному комерційному банку використовуються для надання банківського та споживчого кредиту, для придбання державних і муніципальних облігацій;
б) ощадні установи, що розподіляються на:
— позиково-ощадні асоціації — кредитно-фінансовий, що акумулює кошти, які зберігаються на ощадних, термінових і чекових депозитах. Кошти, що зберігаються у цих установах, використовуються для надання кредиту під заставу нерухомості;
— кредитні спілки — невеликі фінансові установи, що утворюються на кооперативних засадах певній соціальній групі для надання кредитів членам цієї групи.
Джерелами залучення коштів є внески учасників спілки, а використовуються вони дія надання споживчого кредиту.
2. Ощадні установи контрактного типу — це кредитно-фінансові установи, які залучають довготермінові заощадження на контрактних засадах. Фонди свої формують завдяки періодичним внескам згідно з контрактами. Ощадні установи поділяються на:
а) компанії із страхування життя, страхування від пожеж і нещасних випадків. Кошти цих компаній формуються за рахунок внесків юридичних і фізичних осіб, а використовуються для довготермінового кредитування і фінансування, завдяки купівлі державних облігацій, акцій та облігацій корпорацій.
б) пенсійні фонди створюються фірмами для сплати пенсій робітникам і службовцям.
3. Інвестиційні посередники до складу яких долучаються:
а) інвестиційний банк, який провадить довготермінове кредитування, завдяки чому імовірне втілення великих науково-технічних проектів.;
б) іпотечний банк — банк, що спеціалізується на видачі довготермінової позики під іпотеки (тобто, ресурси за рахунок випуску та розміщення іпотечних облігацій);
в) фінансова компанія — отримує фонди шляхом продажу комерційних паперів, випуску акцій та облігацій. Залучені кошти надає споживачам у вигляді позик або кредитів на придбання споживчих товарів довготермінового користування, для ремонту будинків, на потреби малого бізнесу.
