- •1. Інвестиції та їхня сутність. Помилки в трактуванні інвестицій.
- •2. Структура цінностей, що відносяться до інвестицій.
- •3. Класифікація інвестицій.
- •4. Інвестиційна діяльність та її суб’єкти.
- •6. Інвестиційний клімат і чинники його формування. Інвестиційний клімат в Україні.
- •7. Інвестори та учасники інвестування в інвестиційній діяльності
- •8. Прямий вплив держави на інвестиційну діяльність.
- •9. Форми опосередкованого впливу держави на інвестиційну діяльність
- •10. Державні інститути в інвестиційній діяльності
- •11. Участь фінансово-кредитних інститутів в інвестуванні
- •12. Фінансові посередники та їхні функції.
- •3. Інвестиційні посередники до складу яких долучаються:
- •13. Банківське фінансове посередництво в інвестиційній діяльності.
- •14. Небанківське фінансове посередництво.
- •15. Функціональні учасники інвестиційної діяльності.
- •16. Типи господарських утворень та їхня інвестиційна діяльність.
- •17. Ринок цінних паперів та його функції.
- •18. Учасники ринку цінних паперів.
- •20.Рейтингова оцінка цінних паперів.
- •22.Оцінка акцій.
- •23.Оцінка облігацій.
- •24.Похідні цінні папери та їх види.
- •37. Державна підтримка інновацій. Оподаткування інноваційної діяльності.
- •38. Венчурне підприємництво та його сутність.
- •39. Венчурний бізнес в Україні.
- •40. Інтелектуальні інвестиції та їх об’єкти.
- •41. Форми здійснення інтелектуальних інвестицій.
- •42. Сутність іноземних інвестицій.
- •49.Міжнародний валютний фонд (мвф) та його вплив на економіку України
- •- Кредити на розвиток виробництва (ресурси направляються на фінансування критичного імпорту, що течуть витрати органів влади при передачі їм об'єктів соціальної інфраструктури);
- •- Проекти інституціональної перебудови (засоби направляються на фінансування підготовки фахівців, надання консультаційних послуг);
- •- Проект фінансування фінансових послуг (надання ресурсів фінансовим установам з їхньою наступною пере адресацією приватним підприємствам).
- •53.Життєвий цикл інвестиційного проекту
- •54.Портфельне інвестування. Теорія інвестиційного портфеля
- •55.Класифікація інвестиційних портфелів. Стратегія управління портфелем інвестицій.
- •56.Інвестиційний ринок та його структура. Ціноутворення на інвестиційному ринку.
- •Інвестиційний комплекс та його склад.
- •59.Інвестиційні ризики. Класифікація інвестиційних ризиків.
- •61. Джерела інвестиційних ресурсів.
- •62. Власні джерела інвестиційних ресурсів.
- •63. Залучені джерела інвестиційних ресурсів.
- •64. Позичкові джерела інвестиційних ресурсів.
- •65. Способи залучення капіталу.
- •72. Взаємозв’язок стратегічного, тактичного та оперативного управління інвестиційною діяльністю.
- •73. Принципи та послідовність розроблення інвестиційної стратегії.
- •74. Прогнозування грошових потоків, часова теорія грошей.
- •75. Фінансово-математичні засади інвестиційного проектування.
- •76. Методи оцінювання ефективності інвестицій.
- •77. Макроекономічні теорії про інвестування.
- •78. Макроекономічне регулювання інвестиційного процесу.
- •79.Методи індикативного планування інвестиційного процесу.
- •80.Бізнес-план, його розділи.
- •82. Договори (контракти) в інвестиційному процесі
- •83. Міжнародні угоди щодо захисту інвестицій.
10. Державні інститути в інвестиційній діяльності
Найбільший вплив на інвестування здійснює Національний банк України, Фонд державного майна України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг, Державний антимонопольний комітет. В Україні, як і в більшості країн світу, центральний банк належить державі. Функції центрального банку в Україні виконує Національний банк України (НБУ). Національний банк України відіграє свою роль в інвестиційних процесах. Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. НБУ виконує також такі функції:
1) відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;
2) монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;
3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;
4) встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;
5) організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;
6) визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;
7) здійснює банківське регулювання та нагляд;
Основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики НБУ є регулювання обсягу грошової маси через: 1) визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків
2) процентну політику.
б) за кредитами овернайт – процентна ставка, за якою НБУ надає банкам кредити строком на один робочий день з метою згладжування тимчасових коливань ліквідності банків;
3) рефінансування комерційних банків;
4) управління золотовалютними резервами через здійснення валютних інтервенцій шляхом купівлі-продажу валютних цінностей;; 5) регулювання імпорту та експорту капіталу; 6) емісія власних боргових зобов'язань та операції з ними.
Фонд державного майна України (ФДМУ) був створений у 1991 році для здійснення державної політики у сфері приватизації держмайна. Має регіональні відділення у всіх областях України, в місті Києві. Завданнями ФДМУ є:
– захист майнових прав України на її території та за кордоном;
– здiйснення прав розпорядження майном державних пiдприємств у процесi їх приватизацiї, створення спiльних пiдприємств;
– здiйснення повноважень щодо органiзацiї та проведення приватизацiї майна пiдприємств, яке перебуває у загальнодержавнiй власностi;
11. Участь фінансово-кредитних інститутів в інвестуванні
У кожній державі з ринковою економіко розвинена мережа фінансових, інвестиційним кредитних інститутів, які є суб’єктами інвестиційної діяльності.Деякі з них, наприклад комерційні банки, здійснюють цей вид діяльності нарівні з іншими корпораціями і послугами, інші (інвестиційні компанії фонди) виконують тільки інвестиційні опері Окремі з них виконують функцію інвестора учасника інвестиційної діяльності періодична
Банківські Установи в інвестиційній сфері поряд традиційними функціями кредитно-розрахункового і касового обслуговування, депозитними операціями, виконують і нові.
Указом Президента України від 14.02.1994 затверджено «Положення про інвестиційні фонди і інвестиційні компанії». Відповідно до цього р ложення інвестиційні інститути, що створюють в Україні, покликані забезпечити створення і функціонування фондового ринку.
Інвестиційний фонд - це юридична особа, встановлена в формі акціонерного товариства, винятковою діяльністю якого є спільне інвестування. конституційний фонд здійснює випуск акцій і вклад мобілізовані таким чином кошти дрібних інвестицій в інші цінні папери, що приносять прибуток у вигляді відсотка і підвищення їх курсової вартості.
Інвестиційна компанія - це торгівець цінними паперами, який, крім інших видів діяльності, може залучати кошти для здійснення спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів.
Корпорація може бути організована також з зовнішнім апаратом управління, працюючим за наймом (контрактом). У цьому випадку може бути утворене довірче товариство (траст). Організуються трасти таким чином: засновники фонду залучають на контрактній основі ще одного або декількох учасників фонду, які збирають кошти і утворюють траст. Таким чином, при інвестиційному фонді (кампанії) може бути створено декілька трастів, які в будь-який момент можуть вийти з фонду, розірвавши договір і сплативши 2-3%-ні штрафи від суми активів.
Інвестиційна компанія (траст) утворює фонд, який так само, як інвестиційний фа випускає інвестиційні сертифікати, що серед учасників, а виручені кошти інвестуються в цінні папери інших емітентів.Дозволено засновувати відкриті і закриті, останнім надане право роботи з приватизаційними паперами. Відкриті інвестиційні (взаємні фонди мають право придбати цінні папери)
Страхові установи. Договори страхування що укладаються з ними, є основою для страхового забезпечення інвестиційних проектів: акціонування капіталу, отримання позикових і залучених коштів для інвестування.Для розділеній відповідальності по ризиках страхова компанія, в свою чергу, може укладати договори перестрахування з іншими страхувальниками або спільно з ними укладати договір співстрахування, нести колективну відповідальність за великі страхові ризики.
Кредитні союзи створюються з метою залучення особистих заощаджень громадян для взаємного кредитування. Створюється кредитний союз засновниками - фізичними особами, яких повинно бути не менш п'ятдесяти. Діє він на основі засновницького договору і статуту, узгодженого з Національним банком. Кредитний союз відповідно до статуту видає позики своїм членам, у тому числі під заставу майна, приймає від них внески і розподіляє за внесками прибутки, виступає поручителем виконанням нами союзу своїх зобов’язань перед третіми, видає позики іншим кредитним союзам. Члени кредитних союзів отримують позики невисокий відсоток, використовують їх, як правило, на інвестиції.
Лізингові компанії здійснюють довгострокову оренду машин, обладнання, транспортних засобів, виробничих споруд. Компанія придбає обладнана надає його інвестору на декілька років на умов кредиту. Після закінчення терміну лізингу майно може бути викуплене лізингоотримувачем (інвестором) за залишковою вартістю.
Банківські і небанківські фінансово-кредитні установи можуть об’єднуватися в консорціумі корпорації, акумулюючи таким чином величезний інвестиційний капітал і здійснювати спільну інвестиційну діяльність.
