79.Методи індикативного планування інвестиційного процесу.

Індикативне планування — це зумовлююча, рекомендуюче — централізоване визначення стратегічних цілей і першочергових задач в сфері економічного і соціального розвитку країни, а також шляхів і строків їх виконання; розробка відповідної державної політики: науково-технічної, інвестиційної, податкової, кредитної, соціальної тощо. Держава господарюючих суб'єктів на досягнення цілей за допомогою економічних регуляторів:

* відсотків за кредит;

• ставок податків;

* норм амортизаційних відрахувань;

• відрахувань на соціальні потреби.

В індикативному плануванні переважають непрямі методи регулюванняекономіки. Серед індикаторів соціально-економічного розвитку використовуються показники, що характеризують динаміку, структуру і ефективність економіки, стан фінансів, грошового обігу, ринку товарів і цінних паперів, динаміку цін, зайнятість, рівень життя населення, зовнішньоекономічні зв'язки. Взаємопов'язана і внутрішньо збалансована система цих показників (індикаторів) повинна дати якісну характеристику соціально-економічної політики держави, на реалізацію якихнаправляються всі заходи державного регулювання. Застосування індикативного планування в сполученні з сучасними інформаційними технологіями дозволяє ефективно управляти як на макроекономічному, так і мікроекономічному рівнях. Прогнозування в рамках системи індикативного планування виступає його першою обов'язковою аналітичною стадією. Об'єктивне планування — закономірне продовження і розвиток прогнозної діяльності, в процесі якої здійснюється взаємопроникнення і взаємовплив прогнозних і планових процедур. Планове рішення повинно включати дві групи характеристик:

1) характеристики бажаних станів об'єкта управління в опорних точках (індикаторах);

2) характеристики способів досягнення цих станів (регуляторів).

Індикатори визначаються як параметри меж, в контексті яких система, що включає організаційні механізми, технологічні зв'язки, матеріальні фінансові потоки, може стійко функціонувати і розвиватися. На відміну від показника, що визначає лише кількісну констатацію, індикатор носить векторно направлений характер. Індикатори мають мінімальні і максимальні рівні прибутковості порядкових ставок, режимів розвитку багаторесурсних систем. Слід розрізняти індикатори — індикатори тривоги, "індикатор екстремального положення", індикатор "банкрутство".

В середині граничних меж створюється "коридор", необхідний і достатній для прийняття управлінського рішення, але при цьому слід встановити адекватні граничні значення "коридору". Реальність дії індикатора визначаються не тільки якісними характеристиками, але важливо, щоб індикатор був інструментальним, для якого існують регулятори прямого впливу на об'єкт управління. Формування індикаторів — процес пов'язаний з часовим аспектом.

80.Бізнес-план, його розділи.

Бізнес-план – це плановий документ, що описує всі основні аспекти майбутньої діяльності фірми у процесі реалізації бізнес - ідеї на певному етапі  часу.

Бізнес-план розробляється, як правило, на кілька років. При цьому більш детально проробляються показники першого року діяльності.

Структура бізнес-плану не має строго обов'язкового характеру.  Розділи бізнес-плану  також мають різний ступінь деталізації. Це пов'язано насамперед з специфікою описуваного бізнесу.

Приблизний склад і коло розв'язуваних питань по розділах бізнес-плану  мають такий вигляд:

1.  Титульний аркуш – має коротку назву, дату підготовки (може містити попередження про те, що змiст не підлягає розголошенню).

2.  Обов'язкові представницькі дані:

  назва фірми (ім'я підприємця);

  адреса, телефон, факс;

  чи є дана фірма дочірньою компанією чи входить у фінансову групу;

  статутний фонд i т.iн.

3.  Резюме. Особливістю цього розділу є те, що він складається за підсумками розробки бізнес-плану. Цей розділ повинен містити в концентрованому вигляді основний зміст бізнес-ідеї й очікувані результати  її реалізації:

  коротко   викладену суть проекту;

  стислий опис основних параметрів проекту (очікуваний попит, необхідні засоби і шляхи їхнього отримання, ефективність проекту).

4.  Опис бізнесу:

  описується організація бізнесу;

  вказуються основні переваги бізнес-ідеї;

  при необхідності даються деякі технологічні подробиці;

  вказується, чи є досвід роботи фірми на даному напрямку.

5. Товар (послуга). Ознайомлення з цим розділом повинне дати можливість одержати досить повну картину майбутнього товару.

6.Ринок збуту. Матеріал розділу повинен обґрунтовувати майбутній обсяг продаж.

7.Конкуренція. Цей розділ складається навіть, тоді, коли фірма є монополістом у даній сфері бізнесу на  ринку збуту. Треба враховувати можливість виникнення конкуренції й обміркувати шляхи нейтралізації її негативних наслідків на обсяг продаж.

8.Місце розташування. Вдале розташування фірми може   скорочувати витрати і приносити додатковий доход. Розкриваючи зміст цього розділу, звичайно повідомляють:

  по яких адресах розташовані фірма і її підрозділи;

  наскільки пристосовані приміщення до майбутньої діяльності;

  чи існує потреба в додаткових приміщеннях, ділянках землі і як ці питання будуть зважуватися;

  які переваги дає передбачуване місце розташування.

9.План виробництва. Цей розділ складається більш докладно, якщо є виробнича діяльність. У цьому випадку висвітлюються питання виробничих потужностей, технологій, новацій, матеріального забезпечення. У будь-якому випадку в розділі розглядаються питання формування витрат. Визначення витрат є кінцевою метою розробки розділу

10. Кадри і управління.  У цьому розділі наводять дані про майбутнє керівництво (досвід роботи в зазначеній сфері бізнесу, освіта, рекомендації).

11.Фінансовий план. Це один з найважливіших розділів бізнес-плану. Він містить у собі:

  баланс підприємства;

  план прибутків і збитків;

  прогноз руху грошових потоків.

81. Способи реалізації інвестиційних проектів.

Вибір способу освоєння інвестицій залежить від виду інвестиційного проекту, що реалізується, та джерел його фінансування. Освоєння інвестицій у виробничі фонди здійснюється за допомогою підрядного, господарчого або змішаного способу.

Підрядний спосіб – це організаційна форма виконання робіт, виробництва продукції та надання послуг самостійними постійно діючими фірмами, підприємствами та організаціями на основі підрядних договорів і контрактів між інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності.

Підрядним способом можуть виконуватися будь які види робіт: будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні, науково-дослідні, ремонтні тощо.

За підрядним способом ведення робіт усі суб’єкти інвестиційної діяльності, як юридичні, так і фізичні особи, можуть вступити в договірні відносини. Договір укладають дві юридичні особи – замовник (інвестор) та підрядник.

Замовник – це суб’єкт інвестиційної діяльності (юридична або фізична особа), який має фінансові кошти й за вимогою підрядника подає поручительство про свою платоспроможність.

Замовником може бути держава, міністерство, відомство, корпорація, асоціація, об’єднання, підприємство, установа або приватна особа.

Підрядником можуть бути будівельно-монтажні й проектно-будівельні промислові підприємства й організації або їхні об’єднання, а також окремі фізичні особи, які отримали у встановленому порядку право на участь у здійсненні підприємницької діяльності в цілому та в будівництві зокрема. Це можуть бути також фірми-посередники, які беруть на себе функції координації робіт і мають право на таку діяльність (ліцензію або сертифікат). В останні роки у зв’язку зі спадом виробництва в інвестиційній сфері інвестор для реалізації проектів усе частіше використовує господарчий спосіб.

Господарчий спосіб – це така організаційна форма, за якої проекти реалізуються безпосередньо інвестором без залучення підрядника. При цьому функції інвестора, замовника і підрядника з’єднуються однією юридичною особою (забудовником), яка розпоряджається коштами і є оперативним керівником та виконувачем будівельно-монтажних робіт.

Для реалізації проекту в складі апарату забудовника створюється управління або відділ капітального будівництва та своя будівельна організація (дільниця), які забезпечують будівництво необхідною проектно-кошторисною документацією, матеріально-технічними і трудовими ресурсами. Оплата робіт, виконаних такою організацією, здійснюється з розрахункового рахунку забудовника. В окремих випадках за виконання господарчим способом великих обсягів робіт будівельна організація (дільниця) може бути перетворена в мале підприємство з відкриттям окремого розрахункового рахунку.

Змішаний спосіб є комбінацією підрядного і господарчого способів. Звичайно підрядником виконуються складні матеріаломісткі види будівельно-монтажних робіт, наприклад монтаж каркаса будівлі зі збірних залізобетонних конструкцій, а забудовником – тільки трудомісткі, наприклад, оздоблювальні роботи.