57. Інвестиційний комплекс та його склад.

Інвестиційний комплекс – система підприємств і організацій для реалізації капітальних вкладень, яка в суспільному виробництві виконує функцію створення нерухомих основних фондів, необхідних і достатніх для діяльності підприємств, організацій та установ усіх галузей економіки держави.

  До складу інвестиційного комплексу входять інвестори – вкладники капіталу, потрібного для створення нових або розширення, реконструкції чи технічного обладнання наявних основних фондів, підрядні будівельні підприємства і фірми, що будують «під ключ» або на інших умовах, субпідрядні або спеціалізовані підприємства, будівельні кооперативи та інші будівельні організації, проектні підприємства, архітектурні організації, промисловість будівельних матеріалів, конструкцій, виробів, металургія, хімічна, лісова і деревообробна промисловість у частині, що постачає предмети праці для інвестиційного комплексу, машинобудівні підприємства, продукція яких призначена для створення нерухомих основних фондів і будівельного виробництва (машинобудування енергетичне, нафтохімічне, для легкої і харчової промисловості, шляхобудівне та ін.), відокремлені виробничо-управлінські структури, некомерційні асоціації інвестиційних підприємств, ринкова інфраструктура інвестиційного комплексу, органи державного регулювання ринкових відносин в інвестиційному комплексі.

Кінцева продукція інвестиційного комплексу – підприємства, повністю закінчені й підготовлені до виробничого функціонування та надання послуг, а також будівлі, споруди, об'єкти і комплекси соціального призначення.

59.Інвестиційні ризики. Класифікація інвестиційних ризиків.

Інвестиційний ризик являє собою можливість нездійснення запланованих цілей інвестування (таких, як прибуток або соціальний ефект) і отримання грошових збитків. Цей ризик необхідно оцінювати, обчислювати, описувати та планувати, розробляючи інвестиційний проект.

Розрізняють загальноекономічний ризик, що походить від несприятливих умов в усіх сферах економіки, та індивідуальний ризик, пов'язаний з умовами певного проекту. Залежно від чинників, виділяють такі види інвестиційних ризиків: політичний ризик; загальноекономічний ризик; правовий ризик; технічний ризик; ризик учасників проекту;  фінансовий ризик; маркетинговий ризик; екологічний ризик.

Політичний, правовий та загальноекономічний ризики можуть бути викликані зовнішніми умовами реалізації інвестицій. Інші види ризиків спричиняються можливими помилками планування та організації конкретних проектів.

Технічний ризик зумовлюється великою кількістю хиб та помилок широкого спектра сторін інвестування, пов'язаними з якістю проектування, технічною базою, обраною технологією, управлінням проектом, перевищенням кошторису.

Фінансовий ризик випливає з нездійснення очікуваних подій з фінансового боку проекту. Це можуть бути незаплановані зменшення або зникнення джерел та обсягів фінансування, незадовільний фінансовий стан партнерів, зриви надходжень коштів від реалізації вироблених товарів чи послуг, неплатоспроможність покупців продукції та власні підвищені витрати.

Маркетинговий ризик виникає з прорахунків під час оцінки ринкових умов дії проекту, наприклад, ринків збуту чи постачання сировини і матеріалів, організації реклами чи збутової мережі, обсягу ринку, часу виходу на ринок, цінової політики, внаслідок низької якості продукції.

Екологічний ризик пов'язаний з питаннями впливу на довкілля, можливої аварійності, стосунків з місцевою владою та населенням.

60. Заходи для запобігання ризикам або зменшення їхньої дії.

Залежно від виду проекту, його належності до того чи іншого типу портфеля розробляється система заходів протидії ризикам:

- заставні операції і гарантування;

- диверсифікація;

- страхування;

- лімітування;

- розподіл;

- еккаутинг та ін.

   При інвестиційному кредиті найбільшого поширення дістали такі засоби захисту від інвестиційного ризику, як позички під заставу та гарантовані кредити.

   Позички під заставу — це позички, забезпечені з боку позичальника заставними активами. Застава — це один з найдавніших засобів забезпечення позичок. Але якщо у минулі роки заставні фізичні активи переходили у власність кредитора, то сьогодні вони, як правило, залишаються у користуванні позичальника, а кредитору у відповідності з контрактом переходять (уступаються) права володіння (цесія).

   Гарантований кредит видається під письмове зобов'язання третьої сторони сплатити борг у разі відмови від його сплати позичальником. Оцінка ризиків гаранта та вимоги до якості гарантії такі самі, як і до застави.

   Гарантії можуть бути таких видів:- обмежена або необмежена - забезпечена або незабезпечена, тобто із заставою чи без неї;- фізичних або юридичних осіб

   Кредитори звичайно прагнуть отримати необмежену та забезпечену гарантію, тому повинні особливо ретельно перевіряти її. При оцінці фінансового стану гаранта слід враховувати, що гарантія як умовне зобов'язання являє собою позабалансовий фінансовий інструмент. Тому перевіряти необхідно як балансові, так і позабалансові операції гаранта.

   Диверсифікація — це розподіл цінних паперів портфеля таким чином, щоб досягти максимального доходу за мінімального ризику. Як правило, це здобувається шляхом розподілу капіталу між пакетами цінних паперів різної якості та різних термінів погашення для зниження портфельного ризику.

Еккаутинг – процес обробки та аналізу фінансової інформації про роботу організації з метою порівняння фактичної діяльності організації з її можливостями та діяльністю інших організацій. Це дає змогу виявити проблеми та приховані можливості організації.