22.Оцінка акцій.

Оцінка акцій, як і оцінка інших фінансових активів, проводиться учасниками ринку з метою визначення доцільності інвестування коштів в акції та визначення прибутковості таких інвестицій. Механізм оцінки акцій відрізняється від механізму оцінки інших фінансових активів, оскільки акції є безстроковими інструментами власності, дохідність яких залежить від багатьох чинників, пов'язаних не тільки з поточним фінансовим станом підприємства-емітента, а й з очікуваними в майбутньому змінами в його діяльності. Ринкову вартість акції конкретного підприємства насамперед, формують чинники, безпосередньо пов'язані з його фінансово-господарською діяльністю та з очікуваннями учасників ринку щодо перспектив його розвитку.

До основнихчинників, яківизначаютьринковувартість та дохідністьакції,належать:

• ефективністьфінансово-господарськоїдіяльностіпідприємства та ризики, щоїїсупроводжують;

• конкурентнапозиціяпідприємства-емітента на ринку;

• дивіденднаполітика, яку проводить менеджмент підприємства;

• стан галузі, до якоїналежитьпідприємство;

  • стан економіки в цілому;

  • очікувані в майбутньомузміни в діяльностіпідприємства та в ризиках, щосупроводжуютьдіяльність;

  • зв'язокміжпідйомами та спадами в економіці з підйомами та спадами вдіяльностіпідприємстватощо.

Важливимчинником є також те, як впливаютьзміни в економіці на діяльністьгосподарюючогосуб'єкта. Якщопозитивні (негативні) зміни в економіцівикликаютьщебільшіпозитивні (негативні) зміни в діяльностіпідприємства, цесвідчить про значнумінливість, а отже, про значніризики в йогодіяльності.

23.Оцінка облігацій.

Рейтинг або ж оцінка облігацій — умовна оцінка якості (надійності) облігацій компаній які присвоюються спеціалізованими рейтинговими агенствами і широко використовуються на фінансовому ринку для прогнозування та оцінки ризиків.

Рейтинги якості облігацій з’явилися ще у 1900-их pp., що відображало високу імовірність невиконання емітентами своїх зобов’язань (дивись історичну). На сьогоднішній день головними рейтинговими агентствами є Moody’s Investors Service (Moody’s), Standard & Poor’s Corporation (S&P) і Fitch Investors Service. Рейтинги облігацій базуються як на якісних, так і на кількісних чинниках. Основні з них такі:

1. Коефіцієнти: боргового зобов’язання, своєчасно отриманого відсотку ТІЕ, коефіцієнт фіксованої вартості покриття та поточний коефіцієнт.

2. Величина вже нагромадженого боргу. Чим вищим є заборгованість на момент рейтингового оцінювання, тим менш оптимістично оцінюються шанси на повернення боргів. Тому країни чи компанії з більш низьким ліверіджем мають, як правило, вищі рейтинги.

3. Застава. Рейтинг облігації є підвищеним, якщо облігація забезпечується заставою. А її вартість висока по відношенню до сум облігаційного боргового зобов’язання. Наприклад, для розв’язання проблеми боргового тягаря більшості країн третього світу в рамках Плану Брейді було передбачено емісію спеціальних Брейді-облігацій. Механізм їх випуску був таким: частина зовнішнього боргу країни обмінювала за регресивним співвідношенням на нові Брейді-облігації; на майже всю величину траншу таких облігацій утворювалась застава у вигляді облігацій Казначейства США; для придбання американських облігацій МВФ виділяв спеціальні кредити. В результаті кредитний рейтинг країн, охоплених Планом Брейді, підвищувався навіть за незначного зменшення зовнішнього боргу. Інвестори охоче купували Брейді-облігації, оскільки вони гарантувались казначейськими зобов’язаннями США. Крім цього, деякі країни вдавались до продажу американських цінних паперів і викупу Брейді-облігацій, що ще більшою мірою посилювало впевненість інвесторів у надійності та ліквідності нових інструментів врегулювання зовнішнього боргу.

4. Підпорядкування. Якщо облігація підпорядкована іншому борговому зобов’язанню, її рейтинг буде щонайменше на один пункт нижчим. З іншого боку, облігація, що має в підпорядкуванні інше боргове зобов’язання, матиме вищий рейтинг.

5. Гарантії. Деякі облігації гарантуються іншими країнами, валютними резервами країни-позичальника чи іншими фірмами. Якщо облігація слабкої компанії гарантується сильною фірмою, їй буде надаватися рейтинг сильної компанії. Подібна ситуація матиме місце і у випадку суверенних позичальників.

6. Фонд відшкодування. Якщо на облігацію компанії припадає частка амортизаційного фонду, яка забезпечуватиме систематичну виплату відсотків, рейтингова компанія (агентство) оцінюватиме таку облігацію вище.

7. Строк платежу. За однакових інших умов облігація з коротким строком платежу є юридично менш ризиковою, ніж довгострокова облігація, що відображатиметься у рейтингах.

8. Стабільність. Стабільність прибутків емітента облігації забезпечуватиме її високий рейтинг у випадку приватних позичальників. Що ж стосується суверенних позичальників, то як подібний критерій сприймається стабільність макроекономічної чи політичної ситуації.

9. Антимонопольний/антидемпінговий чинник. Антимонопольні заходи проти фірми-емітента знижують рейтинг її облігації. Якщо країна потерпає від постійних антидемпінгових переслідувань, то це означає, що вхідні потоки платіжного балансу схильні до коливань та невизначеності. Отже, можливості обслуговувати нагромадженні боргові зобов’язання можуть опинитись під сумнівом.

10. Зовнішньоекономічна діяльність фірми. Сприятливий політичний клімат країни, у якій фірма здійснює свої зовнішні операції, підвищує рейтинг її облігації, незалежно від країни емісії.

11. Екологічний чинник. Витрати фірми на обладнання для захисту навколишнього середовища можуть змінювати рейтинг її облігації в той чи інший бік.

12. Пенсійні зобов’язання. Якщо компанія має пенсійні зобов’язання без створеного для їх виконання пенсійного фонду, у майбутньому це може викликати проблеми, в тому числі з виконанням зобов’язань по облігаціях.

13. Продукція фірми. Якщо випуск фірмою певної продукції може викликати з боку держави обмежувальні заходи, рейтинг її облігацій не буде високим.

14. Профспілкові вимоги, страйки. Періодичні акції працівників фірми (так звані “робітничі хвилювання”) впливають на рейтинг її облігацій у бік його зниження. Так само політична нестабільність в країні, викликана популістськими вимогами щодо підвищення заробітної плати, може спричинити погіршення макроекономічної ситуації, а отже і випливає погіршення рейтингу.