Тема 2.2. Конституційне закріплення форми та якісних рис України як держави

План лекції:

1. Ознаки України як суверенної і незалежної держави.

2. Україна – демократична держава.

3. Україна – соціальна держава.

4. Україна – правова держава.

Ключові слова та терміни: народовладдя, державний суверенітет та незалежність, державні символи України, територіальна цілісність, конституційний простір, політичний та ідеологічний плюралізм, верховенство закону, принцип розподілу влад.

Мета лекції: згідно ст. 1 Конституції України, наша держава є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною та правовою. Необхідно розглянути, які риси характеризують її як таку.

Україна є конституційною державою. Згідно ст. 1 Конституції України вона є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Розглянемо які риси характеризують її як таку.

Україна – суверенна і незалежна держава.

Державний суверенітет характеризує повноту законодавчої, виконавчої та судової влади держави на її території, що виключає наявність будь-якої конкуруючої влади, а також не підпорядкованість держави владі іноземної держави в сфері міжнародного спілкування.

Соціальна держава – це держава, яка надає підтримку незахищеним верствам населення, намагається впливати на розподіл матеріальних благ відповідно до принципу соціальної справедливості з тим, щоб забезпечити кожній людині гідне існування.

Демократичною вважається держава, устрій і діяльність якої відповідає волі народу, загальновизнаним правам і свободам людини і громадянина.

Україна – правова держава – де забезпечується верховенство закону, послідовно проводиться принцип поділу влад та визнаються і гарантуються права і свободи кожної людини.

Рекомендована література : [1-2, 5-17, 19, 21, 24, 27, 32]

Розділ 3. Конституційно-правовий статус людини та громадянина в україні

Тема 3.1. Основи правового статусу людини і громадянина як загальний конституційно-правовий інститут

План лекції:

1. Правовий статус людини і громадянина як інститут конституційного права.

2. Основні принципи правового статусу людини і громадянина.

3. Поняття, суть та ознаки конституційних прав і свобод людини і громадянина.

4. Класифікація конституційних прав і свобод людини і громадянина.

5. Конституційні обов’язки людини і громадянина.

6. Гарантії правового статусу людини і громадянина.

Ключові слова та терміни: правовий статус людини і громадянина; принципи правового статусу; гарантії правового статусу; права громадян; обов’язки громадян.

Мета лекції: правове положення людини і громадянина в суспільстві, яке визначається сукупністю прав, свобод та обов’язків - визначають правовий статус людини і громадянина. Основні права, свободи, обов’язки закріплені в II розділі Конституції України, які необхідно розглянути.

Правовий статус людини і громадянина – це правове положення людини і громадянина в суспільстві, яке визначається сукупністю прав, свобод та обов’язків.

Основні права, свободи, обов’язки закріплені в II розділі Конституції України і становлять собою конституційно-правовий інститут.

Основи правового статусу людини і громадянина – це загальний конституційно-правовий інститут норми, якого закріплюють вихідні засади, що визначають статус особи в державі й суспільстві, принципи взаємовідносин.

Онови правового статусу людини і громадянина як загальний інститут становлять наступні головні інститути:

1. Інститут основних принципів людини і громадянина;

2. Інститут основних прав, свобод та обов’язків;

3. Інститут гарантій прав, свобод та обов’язків;

4. Інститут громадянства;

5. Інститут іноземців та інші.

Принципи правового статусу людини і громадянина – це основні ідеї, фундаментальні засади, що покладені в основу змісту й умов реалізації прав і свобод людини і громадянина і на підставі яких регламентується взаємовідносини людини і громадянина з державою.

Принципи правового статусу людини і громадянина закріплені з 21 по27 статті Конституції України, а саме: 1) принцип вільності і рівності людей у своїй гідності та правах; 2) принцип невідчужуваності і непорушності прав і свобод; 3) принцип невичерпності, гарантованості і нескасованості конституційних прав і свобод людини і громадянина; 4) принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод; 5) принцип права людини на вільний і всебічний розвиток своєї особистості; 6) принцип рівності конституційних прав і свобод людини і громадянина; 7) принцип права громадянства і його зміни; 8) принцип національного режиму для іноземців; 9) принцип єдності прав та обов’язків.

Конституційні права і свободи людини і громадянина – це гарантовані державою та закріплені Конституцією міри можливої поведінки особи (колективу осіб) з метою задоволення своїх різнобічних матеріальних та духовних потреб, шляхом використання певних соціальних благ.

Основні права і свободи характеризуються певними рисами:

1. вони є життєво важливі та найбільш соціально значимі як для окремої людини, так і для суспільства і держави в цілому;

2. вони не набуваються і не відчужуються за волевиявленням людини і громадянина;

3. характеризуються особливими юридичними властивостями.

Основні права і свободи становлять певну систему і класифікуються за різними підставами:

1. У залежності від суб’єкта:

• права людини;

• права громадянина.

2. За черговістю їх включення до конституційних та міжнародно-правових документів:

• права першого покоління;

• права другого покоління;

• права третього покоління.

3. За ґенезою:

• природні;

• похідні від них.

4. За видом суб’єкта:

• індивідуальні;

• колективні.

5. За ступенем їх абсолютизації:

• права, що підлягають обмеженню;

• права, що не підлягають обмеженню.

6. За змістом:

• особисті;

• політичні;

• економічні;

• соціальні;

• культурні;

Конституційний обов’язок людини і громадянина – це об’єктивно обумовлена вимога держави до особи діяти чітко визначеним у законі чином або утримуватися від здійснення певних дій.

Обов’язок характеризується наступними рисами:

• це міра (категорія) необхідної поведінки;

• це завжди певне обмеження прав людини;

• виконання обов’язку забезпечується спеціальним механізмом, який має держава.

Гарантії основних прав і свобод людини і громадянина становлять собою систему норм, принципів, умов і вимог, які забезпечують в своїй сукупності додержання прав та свобод і законних інтересів особи.

Умовно гарантії можна поділити на дві групи:

1. спеціальні (юридичні) гарантії;

2. загальні (загальносуспільні) гарантії.

Юридичні гарантії – це надання державою формальної (юридичної) загальнообов’язковості тим умовам, які необхідні для того, щоб кожна людини могла скористатися своїми конституційними правами і свободами.

Юридичні гарантії закріплені з55 по64 статтю Конституції України.

Загальні гарантії – це сукупність об’єктивних і суб’єктивних факторів, спрямованих на практичне здійснення прав і свобод громадян на усунення можливих причин та перешкод щодо їх неповного або неналежного здійснення, на захист прав від порушень.

Загальні гарантії можуть бути:

• економічні;

• політичні;

• соціальні;

• організаційні.

Рекомендована література : [1-2, 5-17, 19, 30-32, 40, 44]