Тема 1.4. Конституція – Основний Закон Держави

План лекції:

1. Поняття, ознаки та сутність конституції.

2. Юридичні властивості та функції конституції.

3. Види конституцій.

4. Структура і порядок внесення змін і доповнень до конституції України.

Ключові слова та терміни: конституція; юридична конституція; фактична конституція; формальна та матеріальна конституція; писана та неписана конституція; жорстка і гнучка конституція.

Мета лекції: розглянути Конституцію України, як Основний Закон держави, що характеризується особливими юридичними властивостями і за допомогою якого народ установлює основні засади й принципи організацій суспільства і держави, визначає механізм здійснення державної влади, закріплює гарантовані державою права і свободи людини і громадянина.

В питанні про те, в чому полягає сутність конституції, різні теорії, а саме: теорія суспільного договору, теологічна теорія, теорія, яка заперечує народний характер конституції, теорія природного права, марксистсько-ленінська теорія дотримуються неоднакових висновків.

Конституція держави – нормативно-правовий акт (інколи декілька актів), що характеризується особливими юридичними властивостями і за допомогою якого народ установлює основні засади й принципи організацій суспільства і держави, визначає механізм здійснення державної влади, закріплює гарантовані державою права і свободи людини і громадянина.

Основними рисами конституції є:

• народний характер конституції;

• установчий характер конституції;

• основоположний характер;

• особливі юридичні властивості.

Юридичні властивості виражають правову природу конституції і визначають її місце в системі права та законодавства.

До основних юридичних властивостей конституції можна віднести:

• юридичне верховенство Конституції України;

• Конституція України є базою чинного законодавства;

• особливий порядок прийняття і зміни положень Конституції;

• норми Конституції є нормами прямої дії;

• наявність механізму конституційного контролю і правового захисту.

Функції конституції – це основні напрямки її впливу на суспільні відносини, які обумовлені соціальним призначенням конституції.

Виділяють наступні функції:

• політична;

• економічна;

• ідеологічна;

• юридична.

Термін «конституція» в сучасному його розумінні, наука конституційного права використовує у кількох значеннях:

• фактична – це реально існуючий суспільний устрій;

• юридична – це система правових норм, що регулює особливе коло суспільних відносин, які становлять предмет конституційного права.

В залежності від способу вираження правових норм юридична конституція може бути:

• формальною конституцією – становить собою закон (або кілька законів), який приймається в особливому порядку і має вищу юридичну силу.

• матеріальною – становить собою акт або велику кількість прийнятих у різні часи нормативних актів або інших джерел, які визначають засади публічної влади, державного ладу та інші.

В залежності від критеріїв конституції класифікуються:

1. За формою вираження:

• писана;

• неписана.

2. За терміном дії:

• постійні;

• тимчасові.

3. За способом прийняття:

• народні;

• даровані.

4. За способом зміни, внесення поправок:

• жорсткі;

• гнучкі.

5. В залежності від ступеня реальності:

• фіктивні;

• не фіктивні.

6. За формою правління:

• монархічні;

• республіканські.

7. За формою державного устрою:

• федеративні;

• унітарні.

Конституція України була прийнята 28 червня 1996 року, складається з преамбули, п’ятнадцяти розділів, які містять 161 статтю та перехідні положення.

13 розділ Конституції України передбачає порядок внесення змін до Конституції України.

Рекомендована література: [1-2, 5-17, 19, 26, 39, 43, 44]