30. Скасування кріпосного права та російські реформи 60–70 років XIX ст. І соціально-економічний розвиток Наддніпрянської України.

Нові капіталістичні відносини, що зародилися в кінці XVIII —першій половині XIX ст., наполегливо вимагали ліквідації кріпосного права, яке стало гальмом подальшого економічного розвитку.19 лютого 1861 р. цар Олександр II видав маніфест про скасування кріпосного права та "Загальне положення про селян, звільнених від кріпосної залежності". За цими документами селяни ставали особисто вільними, але за поміщиками залишалося право власності на землю.У ході аграрної реформи територія України ділилась на регіони за специфікою проведення.Реформою було збережене велике поміщицьке землеволодіння.Селяни отримали економічні права (купувати нерухомість, займатись торгівлею і промислами, заводити фабрики).Протягом 49 років селяни повинні були виплатити викупні платежі. На Правобережжі викупну плату зменшили на 20%. У 1864 р. була проведена земська реформа. Створювалась система місцевого самоврядування. У 1864 р. була здійснена судова реформа. На відміну від станового і закритого суду ввели позастановий відкритий, незалежний суд. Вводились присяжні судді. У 1864 р. почали реформу освіти. За "Положенням про початкові народні училища" запровадили єдину систему початкової освіти. У галузі середньої освіти створювали класичні чоловічі та жіночі гімназії. У 1865 р. здійснена реформа цензури. Були створені спеціальні органи цензури.У 1870 р. проведена міська реформа. В усіх містах України створювали міські думи. Відбулася і військова реформа (1864-1883 pp.). В Україні утворено три військові округи: Київський, Одеський, Харківський. Діяв новий військовий статут.Фінансова реформа (1860-1864 pp.). Створено державний банк.Реформи 60-70-х років були обмеженими, непослідовними і половинчастими, але вони створили умови для економічного та політичного розвитку країни в нових умовах. Розвивалась промисловість, торгівля, зростали міста і міське населення.

31. Україна в роки революції 1905–1907 років. Посилення національного гніту в період реакції.

Причини революції:-економічна криза 1900-1903рр.; поразка Росії у війні з Японією; невирішені аграрне, робітниче, національне питання; нагальність політичної реформи, залучення буржуазії до управління державою; поширення марксистських ідей, діяльність революційних організацій. Привід до революції: 9 січня 1905 р. ,кривава неділя,-розстріл мирної робітничої демонстрації в Петербурзі за наказом російського царя Миколи II. В червні 1905р. відбулося збройне повстання на броненосці ‘’Потьомкін’’, очолюване українцями. 17 жовтня 1905 р. – маніфест МиколиII. Під час революції було засновано український національний рух 1905-1907 рр. Причини Столипінської політичної реакції: поразка Першої Російської демократичної революції 1905-1907рр. Результати: ліквідація досягнень революції 1905-1907рр.; перехід українців від культурно-просвітницької до активної політичної боротьби.

32. Україна в Першій світовій війні 1914–1918 рр.

Світова війна велася між Троїстим, згодом Четверним союзом (Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина, Болгарія) і Антантою (Росія, Англія, Франція).У ході війни до Антанти приєдналися Італія, Румунія, США. Для всіх сторін війна мала загарбницький, несправедливий характер.Характеризуючи становище України під час війни, необхідно виділити такі обставини:- Західна і Наддніпрянська Україна опинилися по різні боки фронтів, оскільки Росія і Австро-Угорщина належали до протилежних блоків. Українці, мобілізовані в армії цих країн, вимушені були битися один проти одного. У російській армії нараховувалося 3,5 млн. українців, в австрійській - 250 тис. У ставленні до війни українські партії зайняли різні позиції.Партії Західної України активно підтримували уряд Австро-Угорщини і Німеччини у війні з Росією, сподіваючись, що у разі поразки Росії держави-переможці допоможуть українцям створити самостійну державу. Партії Наддніпрянської України поставилися до війни неоднозначно:- більшість українських партій, у т.ч. частина УСДРП на чолі з С.Петлюрою, керівництво ТУП підтримали Росію у війні;- частина ТУП (його Київська рада) пропонувала українцям дотримуватися у війні нейтралітету;- частина УСДРП на чолі з В.Винниченком засудила війну і виступила за поразку Росії; Плани сторін щодо України: Австро-Угорщина мала намір приєднати до своїх володінь Волинь і Поділля. Німеччина прагнула створити у ході війни Пангерманський союз, включивши до нього і Україну.Росія планувала приєднати до імперії Західну Україну.Політика сторін щодо України:Росія, окупувавши в 1914-1915 рр. Західну Україну, утворила тут нове генерал-губернаторство на чолі з реакціонером Г.Бобринським, за наказом якого було закрито всі українські школи, культурні установи, періодичні видання. Особливих переслідувань зазнала греко-католицька церква. її митрополита А.Шептицького було депортовано до Суздаля.

!!!33. Українська революція 1917-1918 рр. Діяльність Української Центральної ради. Україна в боротьбі за збереження державної незалежності 1918–1920 рр.

02.03.1917 р. відбулося падіння монархії в Росії внаслідок перемоги Лютневої революції. І до влади приходить Тимчасовий уряд. В супротив Тимчасовому уряду 03.031917 р. в Києві було обрано ЦР. І це був представницький орган влади в Києві. Хоч Грушевський був в засланні але його було обрано головою ЦР. Пізніше він повертається в Київ і приступає до своїх обов’язків. 10.06.1917 р. на все військовому українському з’їзді було прийнято перший універсал, в якому було проголошено автономію українських земель у складі російської федерації. 3.07.1917 р. прийняття Другого універсалу. У жовтні 1917 року було здійснено Жовтневий переворот в Росії і до влади прийшли більшовики. Листопад 1917 р. було прийнято Третій універсал--- утворення УНР. У грудні 1917 року більшовики оголошує війну ЦР. А в січні 1918 року ЦР видає Четвертий універсал, де проголошує незалежність УНР. У квітні 1918 року відбувся державний переворот і до влади прийшов Скоропадський. У грудні 1917 року до влади прийшла Директорія.